1. Леонід Кравчук(05.12.1991- 19.07.1994) – проукраїнський президент.
На перших виборах президента України, які проходили 1 грудня 1991 року разом з Референдумом про незалежність України, він із значною перевагою переміг колишнього дисидента та громадського діяча В. Чорновола. Загалом тодішнє, ще радянське українське суспільство віддало перевагу відомому компартійному функціонеру над відомим мучеником радянського режиму.
Перший президент новітньої незалежної України родом з Рівненської області. З вищого керівництва КПУ. Як 1-й президент чимало зробив для безконфліктного виходу України з СРСР та його подальшої ліквідації, визнання України як незалежної держави у світі. Вперше в новітній історії він – найвищий діяч України заговорив правильною українською мовою замість російської – за кордоном та на офіційних зустрічах. Це викликало шок в Росії та у російськомовних українців. Загалом протягом своєї неповної каденції проводив проукраїнську зовнішню та внутрішню політику. Мав величезні проблеми з Верховною Радою, де більшість мала компартійна «Група 239», діяльність якої спрямовувалась з Росії.
Гадаю, мало хто сумнівається, що Л. Кравчук був проукраїнським президентом (досі – єдиний президент, родом із Західної України).
Леонид Кравчук. Фото: из открытых источников
2. Леонід Кучма(10.07.1994-2004) – проросійський президент.
Президент Л. Кравчук був змушений погодитись на дострокові вибори глави держави в липні 1994, де за результатами другого туру прогнозовано програв російськомовному «червоному директору» Південмашу Л. Кучмі з Дніпропетровська. Його перемогу підтримували з Москви – там вже зачекались «сваєво чєлавєка на Украінє». Там треба було такого «надьожного хахла» (який сам себе на перепису назвав рускім), щоб забрати з України без проблем ядерні боєголовки та успішно приватизувати потрібні українські підприємства. А «бендера» Кравчук був у таких справах «нєнадьожний». Л. Кучму справедливо вважають «батьком української олігархії». За дві свої каденції він вибудував персональну основу цієї системи, яка існує і до цих пір.
Маючи майже п’ять5 місяців до підписання сумнозвісного Будапештського меморандуму Кучма як діючий президент нічого не зробив, щоб в тексті документа з’явились чіткі гарантії безпеки для України в разі вивезення в Росію ядерної зброї. Після його підписання тільки й залишилось чекати, коли Росія знехтує БМ і нападе на Україну. Дочекались у 2014 році. Стосунки з лідерами країн Заходу у Кучми зіпсувались під час його другого терміну: Вбивство Г. Гонгадзе, касетний скандал (плівки М. Мельниченка), Кучмагейт, акції «Україна без Кучми» тощо. Зате він підтримував добрі стосунки з керівниками Росії Єльциним та Путіним, в Москву їздив до них навіть на дружні посиденьки «без краваток».
Леонид Кучма. Фото: из открытых источников
Гадаю, мало хто сумнівається, що Л. Кучма був за своєю суттю значно більше проросійським президентом, ніж проукраїнським. Незважаючи на те, що він є, нібито, автором книги «Україна – не Росія», він чимало зробив, щоб тодішня Україна ще більше ставала схожою на Росію.
3. Віктор Ющенко(23.01.2005- 25.02.2010) – проукраїнський президент.
На третього українського президента, як казав Кучма, в Кремлі погодили В. Януковича, колишнього злочинця-рецидивіста, проросійського вихідця з Донбасу . Але в результаті пасіонарного, патріотичного пориву народу – Оранжевої революції, всупереч впливу Росії, після третього туру виборів в Україні з натугою все-таки обрали президентом отруєного В. Ющенка (колишнього голову Нацбанку, «батька» української гривні, успішного прем’єр-міністра). Але українська перемога була неповною. Л. Кучма і прокучмівська ВР законодавчо зробили все, щоб позбавити нового президента частини серйозних повноважень, які мав Л. Кучма.
Виктор Ющенко. Фото: Фокус
Тому В. Ющенко зосередився на стратегічних питаннях розвитку держави, руху України в Європу і НАТО, гуманітарних питаннях, розвитку української мови і відновлення історичної пам’яті та державницького світогляду українського народу тощо. Кілька тривалих світоглядних розмов при зустрічах українського президента з російським імперіалістом Путіним переконали останнього, що Ющенка треба невідкладно замінити.
І, звичайно, на другий президентський термін В. Ющенка не обрали. Мудрий український народ тоді вивів у другий тур двох московських ставлеників – Зека Януковича і вже Пращьонную Путіним Варовку расійскіх дєнєг (ЮВТ).
А президента-патріота В. Ющенка, який розпочав рух України в Європу і НАТО, забезпечив своєю прозахідною політикою прихід десятків мільярдів доларів в економіку, різкий ріст добробуту людей, розвиток української мови і відновлення історичної пам’яті української нації тощо , підтримало тільки 5,45% українців(!?) – п’яте місце, ще й навіть після А. Яценюка та С. Тигіпка.
Від такого українського голосування світ надовго обалдів і завмер. Такий дивний, алогічний вибір українців у 2010 році мав жахливі наслідки для України вже у 2014 році. Що сталося з Україною після обрання тоді Зека президентом замість проукраїнського, проєвропейського і пронатовського Ющенка, ми всі добре знаємо, з трагічними наслідками промосковського голосування мудрого українського народу Україна живе, бореться, кривавить, хоронить і досі.
Так спрацювала проросійська «міна» Будапештського меморандуму за підписом Кучми.
Гадаю, що ніхто не сумнівається, що В. Ющенко був успішним і, за своєю суттю, найбільш проукраїнським президентом.
4. Віктор Янукович (25.02.2010- 22.02.2014) – проросійський президент, колишній злочинець-рецидивіст.
З самого початку своєї незакінченої каденції проводив внутрішню та зовнішню політику під повним контролем Москви. Він вів все до швидкого перетворення України в очевидний протекторат Росії. Вперше МО України очолювали один за одним російські генерали, які просто розвалювали українську армію, її підготовку та системи комплектації і управління. Вперше СБУ очолив російський офіцер.
Виктор Янукович. Фото: ЕРА
28-29.11.2013 Янукович в Ризі не підписав довгоочікувану всіма Угоду про Асоціацію між Україною та ЄС, що викликало негативні реакції країн Заходу та бурхливі протести молоді і активної частини суспільства в Україні. Насильство влади Януковича над протестуючими в Києві та інших містах переросло в тривале протистояння активної проєвропейської частини суспільства і корумпованої промосковської влади – в Революцію Гідності, під час якої в січні-лютому 2014 року від куль захисників влади Януковича загинули беззбройні Герої Небесної Сотні. Янукович, не зумівши залагодити конфлікт з народом, злякався відповідальності за скоєне і, захопивши чимало грошей та цінностей, втік з України в Росію. І там зразу ж написав листа до Путіна з проханням ввести російські війська в Україну. Що й було невідкладно зроблено. Війна, анексія і окупація територій прийшли з Росії в Україну надовго.
04.02.2015 Верховна Рада позбавила В. Януковича звання президента України. 24.01.2019 українським судом він визнаний винним у державній зраді, посібництві у веденні війни проти України і засуджений до 13 років позбавлення волі.
Гадаю, що ніхто не сумнівається, що В. Янукович був найбільш проросійським президентом України, справжнім зрадником України.
5. Петро Порошенко(07.06.2014-20.05.2019) – проукраїнський президент.
Перший, хто об’єднав на президентських виборах абсолютно всю країну, з Донбасом включно, саме П. Порошенко – на виборах у травні 2014 року. Він перший, хто переміг у всіх областях і Києві у воюючій Україні з величезною перевагою вже у першому турі – (54,7%>12,81%) над ЮВТ.
На цих виборах хтось об’єднав українців «ПРОТИ» «кієвской хунти», яку міг очолити, («страшно подумати»), в результаті президентських виборів, герой Майдану Д. Ярош з його всюдисущими фатальними візитками і його невмолимим «Правим сектором». Було чого злякатися. І народ, в тому числі і вся наша проросійська вата з переляку, масово проголосував «ЗА» П. Порошенка. Як за «менше зло». А чого не проголосувати – він не з «ПС», тільки трохи повиступав на Майдані, респектабельний, мультимільйонер, був міністром в уряді Януковича, має фабрику у Липецьку. Тоді шеф росМЗС Лавров (він же — Унилая Лошадь) дипломатично стверджував, що Порошенко – «нє такой уж плохой варіант». Правда, дуже скоро, П. Порошенко для всієї російської влади став «главарьом кієвской хунти» і «закорєнєлим» русофобом.
Петр Порошенко выступает во время церемонии запуска TANAP. Фото: пресс-служба президента Украины
Тому що дуже скоро Порошенко відчув себе і став справжнім українським президентом. Всі його великі і значні державницькі справи говорять самі за себе. І вже ніколи за поребриком ніхто не пробачить Порошенко ці його чисельні проукраїнські державницькі справи (а значить, як вони там вважають, – антиросійські) в Україні. І найбільш їм ненависні – відродження і зміцнення української армії, українізацію та декомунізацію України і створення Автокефальної церкви України (ПЦУ). Цього йому не пробачила і наша затята, явна і прихована, проросійська маса українського суспільства, якої чим далі на Схід і Південь, тим більше.
Отже – тепер Москві вже Порошенка конче треба було замінити на справді проросійського та повністю залежного і керованого суб’єкта, з допомогою якого мають до кінця завершитись в Україні російські плани, розпочаті Януковичем. І нашим історичним ворогам це знову вдалося.
Неймовірно шкода, адже головні українські справи з президентом П. Порошенком, попри всі труднощі і проблеми, серйозно пішли на краще. Цього ніхто не може заперечити. Навіть наші закляті вороги. Це визнають в Європі та США і Канаді. За свої п’ять років П. Порошенко Україну Росії не здав, а навпаки – підняв і зміцнив, з’явилась реальна перспектива і в країни , і в людей. А тепер ми знову за зебільним рішенням більшості мудрого народу – після успішних кроків вперед, зробимо чимало кроків назад. У всьому. Можливо, навіть в затхле московське стійло.
Гадаю, мало хто сумнівається, що П. Порошенко за результатами своєї діяльності був найбільш успішним проукраїнським президентом.
6. Володимир Зеленський (20.05.2019-?) – проросійський президент (!?).
Проти України на президентських виборах-2019 заздалегідь, з 2017 року, з-за поребрика застосували підступну маніпулятивну технологію – вирішили проти проукраїнського президента виставити не тільки свої старі перевірені кадри, але й навіть новинку – популярного в Україні проросійського артиста і блазня, зовсім не політичну фігуру, але зі стійким антиукраїнським душком. Адже він у своїй популярній діяльності не раз показав своє недобре, ганебне, цинічне ставлення до своєї Батьківщини – України, її важкої історії, до української мови і її носія – народу тощо.
Очевидно – йому була зроблена пропозиція, від якої не відмовляються. Далі ми всі бачили, як, поки Зеленський скакав на сценах, кварталив, виступав на корпоративах тощо та зовсім не боровся разом із «зубожілим» народом із «злочинним режимом Порошенка», за нього потрібні люди забезпечили і зробили всю організаційну та творчу роботу по створенню для народу до виборів телевізійного ілюзорного образу симпатичного, нового борця за народ і проти корупційної банди, плюс – створення юридично і для зйомок партії «Слуга народу», створення росіянами пропагандистського фільму «Слуга народу», цілий популярний телеканал 1+1 надали для обслуги і реклами Зеленського, реклама Зе через ЗМІ, Інтернет, соцмережі, через соціологічні опитування, постійна пропаганда і зомбування українського населення через десятки наявних російських каналів в Україні (через сотні тисяч тарілок супутникового ТБ в містах і селах України) та ін.
І в результаті у березні-квітні 2019 року наш народ – всі вікові категорії – був готовий і дуже грунтовно об’єднався вже «ПРОТИ» перевіреного – проукраїнського, проєвропейського і пронатовського П. Порошенка. Але – «ЗА» телевізійну ілюзію – проросійську машкару Зе. Велика і успішна, слід це визнати, проросійська маніпуляція була проведена з народом в Україні. В проросійському (антиукраїнському) ражі наша вата майже скрізь активно голосувала (великі %) не тільки за Зе, а й за відвертих пособників Путіна – Бойка та Вілкула, а в другому турі – тільки за Зе. Жах!
Владимир Зеленский. Фото: скриншот
В Європі і світі лідери та політики були шоковані перемогою Зе, але так як це вже друга (!) така перемога в Україні після Зека, друге Дно мудрих українців, тому вони швидко отямились і тепер намагаються пристосуватись до нових дивних обставин.
В Росії, навпаки, всі дуже раді перемозі президента В. Зеленського і ніяк не можуть дочекатися, коли вже на виборах до Верховної Ради 21 липня мудрий український народ обере йому якнайбільше проросійських ЗЕдепутатів з віртуальної президентської партії «Слуга народу» і депутатів з пропутінської Опозиційної платформи, і «всьо пайдьот на Украінє па путінскім хатєлкам». А наш унікальний народ тоді зможе, мабуть, претендувати на премію Дарвіна. Схоже, заслуговує.
Напевне, мало хто сумнівається, що новий (майже зовсім російськомовний) президент В. Зеленський, абсолютно без досвіду та зовсім не підготовлений до діяльності на першій посаді в державі ( і тому обставлений досвідченими проросійськими ляльководами), маючи до виграних виборів, в основному, проросійську світоглядну орієнтацію, має великі шанси залишитись в історії України черговим проросійським президентом (!?). Його діяльність у перші місяці президентства саме таке і віщує.
Нічого доброго, у зв’язку з цим, найближчим часом Україну і всіх нас не чекає.
Наша Рада
