І все ж таки, як стрімко все стало на свої місця, ясним і зрозумілим. Виявляється, народу потрібен був консенсус. Суспільний договір. І Кучма – як до сьогодні найуспішніший приклад такого договору. Сам жив і давав жити іншим – це те, чого не зробив Порошенко.
Бо Порошенко, як той відмінник, чи то під тиском Заходу, чи під тиском власного громадського запиту, чи по інерції Майдану – намагався боротись з відверто ворожою пліснявою.
Так, він не вішав і не розстрілював і не саджав – складні українські закони і відвертий спротив суддівської влади, в інших випадках непрофесійність або саботаж тих, хто брався за подібні гучні справи – не принесли неприємностей ані Лєнкє Бондаренко, ані Оніщенку чи Портнову.
Ахметов і Медведчук теж не стаждали і багато так званої проросійської п‘ятої колони і відвертих антиукраїнських діячів не почували для себе якихось серйозних загроз.
Але їх принаймні намагались відтерти від реальної влади і реальних потоків. Декого натурально вичавили за межи країни. І вони ЧОМУСЬ не поспішали повертатись.
Зараз, коли артикульовані вороги України і Українців не просто повернулись а повернулись ДО ВЛАДИ – вони в списках на голосування і за них – не сумнівайтесь – проголосують.
Але всіх все влаштовує.
І непереборне громадянське суспільство, і журналістська спільнота, яких так хвилювала міфічна співпраця Порошенка з Ахметовим чи Медведчуком, за невеликим винятком зараз позасовували язикі в дупу – у вас Медведчук проходе, Портнов роздає поради і штампує позови до суду, Ахметов знов нормальний підприємець, а в Раді будуть засідати і ржати над вами Бондаренка, Лукаш, Шарій і Дубінський. І все тихо. Ніхто не кричить, ніхто не ходить зі смолоскипами по вулицях і нічого не вимагає.
Тільки национальні дружини, можливо, знову прийдуть до Порошенка, як кинуті жони приходять до колишніх, просто сказати їм, що козли.
Круто. Виявляється Порошенко був просто поганий модератор і зачепив – можливо ненавмисно – деяких поважних панів. А це не можна так в Україні.
Але тепер молодий і пиздуватий Леонід Данилич Зеленський виправить помилки попередника, роздасть всім сестрам, накормить трьома хлібами, домовиться з дияволом.
І все це під незмовкаючі оплески задоволеного охлосу. Бо ми з вами просто забули, що за кожним з тих, кого ми звикли називати упирями – десятки тисяч працевлаштованих, їх дітей і родин.
І зачепивши чиїсь інтереси «ім’ям України» ми отримали 13 мільйонів ображених вже на Україну, отак.
Тепер, коли Український Консенсус повертається – проходити поміж крапельок і смоктати двох маток – повертаються і вони.
Повертаються надовго.
Сергей Есипов / Facebook