Що не день, то нові одкровення. Ігор Коломойський розповів, що процес врегулювання «конфлікту на Донбасі» має початися з того, що новообраний президент виконає Мінські домовленості. Мова про проведення виборів. Навіть попри те, що країна-агресор і не думає виводити з окупованої території свої війська. «Чого ми боїмося цих виборів так? Знову ж, можна було і по лінії Медведчука, про те, що Захарченко, Гіві, Моторолу та інших, які себе заплямували, заберіть, будь ласка, до себе. Вони не мають права проводити вибори. Так хто не виконує? На порожньому місті застрягли. Вибори? Зробіть вибори», — заявив він.
Ці миротворчі ініціативи не зупиняє навіть той факт, що ані Гіві, ані Мотороли, ані Захарченко — який тримався довше всіх — більше нема серед живих. Чим сьогоднішні, або завтрашні маріонетки Кремля відрізняються від вже утилізованих? Рецепт мирного врегулювання від Коломойського «треба просто провести вибори» — це нова трансформація нетлінної тези «треба просто припинити стріляти». А обстріли, російськи паспорти та відсутність розуміння, хто взагалі буде голосувати в зоні, до якої не можуть потрапити навіть міжнародні спостерігачі — все це потрібно «винести за дужки». Бінго! Уявить, як від таких планів гикнулося Путіну. Він-то думав, що в Україні суцільні кровожерливі бандерівці. А виявилося, що тут — патентовані самогубці та миро-оптимісти. Чи поділяє його бачення сам Зеленський — невідомо. Новообраний президент сконцентрований на цькуванні парламенту. Одже, заяви Коломойського, вже традиційно, залишаються без Зе-коментарів.
В політичній науці є поняття «Вікна Овертона». Це політична теорія, яка описує, як змінюються межі спектру публічно висловлюваних ідей. Попри те, що концепція «вікна» критикується в наукових колах, вона якомога повно пояснює раптову зміну позиції «патріотичного олігарха». Згідно з цією концепцією, політична життєздатність певної ідеї залежить переважно від того, чи потрапляє вона в межі, які публіка звикла сприймати як прийнятне.
Зрушення вікна, при якому стають можливими ті чи інші політичні дії, відбувається тоді, коли суспільство починає сприймати раніше табуйовані теми, як належне. Для цього береться щось геть неприйнятне і починає обговорюватися на всіх публічних майданчиках. «А чому б не провести вибори на Донбасі? Чому б не покращити стосунки з Росією?». Ще кілька років тому виступати з путінськими тезами могли собі дозволити виключно проросійські колишні регіонали. Чути від них, що це саме Україна не виконує Мінські домовленості, було неприємно, але природньо.
Таким, як Коломойський, вірять швидше, ніж таким, як Бойко. Коли він говорить про «багатовекторність», проукраїнський громадянин не сприймає це, як пропозицію відмовитися від шляху до НАТО. Хоча це вона і є. Ореол борця за український Дніпро, який міцно закріплений в уяві українців, дозволяє просувати тези «почесної капітуляції» майже без спротиву.
Вибори на окупованих територіях без відновлення над ними контролю — є російською вимогою. Чому раптом Коломойський почав просувати план Медведчука чи не активніше за самого представника президента РФ в Україні — залишається таємницею. Але він точно зміщує «вікно».
Давайте спрогнозуємо що станеться, якщо сценарій, запропонований олігархом, таки буде запущено.
Перше: Україна візьме на утримання регіон, який не контролює. Ви справді думаєте, що кремлівські найманці віддадуть владу Києву? А навіщо? Всі ці російські «ополченці та трактористи» перевдягнуться в «народну міліцію» і будуть робити те ж саме – тероризувати, вбивати, володарювати.
На сьогоднішніх окупованих територіях утвориться чорна зона на кшталт кадирівської Чечні, в яку з українського бюджету будуть спрямовані мільярди гривень. Це ж бандитський рай! Кому, як не Коломойському розуміти це. Чи наступить після цього покращення рівня життя хоча б для мешканців окупованої території? Безумовно ні. Їх ще інтенсивніше будуть використовувати для вибивання грошей з «бандерівської України».
Друге — це заблокована євроінтеграція. Якщо ви думаєте, що мова йде про вступ України в ЄС та НАТО, то ви помиляєтесь. Я говорю про безперешкодні закордонні поїздки для українців, про безвіз. Проста логічна задачка: Якщо новообрана влада ОРДЛО є легалізованою, то чи не означає це, що вона отримає право надавати на своїй території всі державні сервіси?
На землях, які Україна не буде контролювати, але які нібито знаходяться в її правовому полі, крім українських документів будуть спокійно роздаватися російські паспорти. Хто буде контролювати, щоб українську біометрику не отримали російські натуралізовані «відпускники»? Хто буде гарантувати, що вчорашні вояки двох російських окупаційних корпусів не скористаються безвізовим режимом за для вчинення по всій Європі кримінальних злочинів?
Не треба бути генієм, щоб зрозуміти: коли навала колишніх бойовиків рушить на Захід, Європа заволає, що Україна не є надійним партнером, тому питання безвізу потрібно переглядати.
Ми вже не говоримо про те, що всі, хто сьогодні мають статус переселенців, будуть позбавлені відповідних сервісів, які їм сьогодні надаються в будь-якій точці країни. Якщо окупований Донбас тепер «наш», то і їдьте по документи по місцю реєстрації. Чи будуть «народні міліціянти» гарантами безпеки для добровольців, волонтерів, громадських активістів, які змушені були тікати в 2014 році з Донецької та Луганської області, через свою проукраїнську позицію? Звісно ж ні.
Але несподівані «серцеві напади», «нещасні випадки» та зникнення будуть розслідувати саме вони. Треба бути дуже цинічним, щоб не розуміти, що крім бабусь, які «змушені перетинати лінію розмежування, щоб отримати пенсію на підконтрольній території», є ще ті, хто не може повернутися в деокупований за путінським сценарієм рідний край. Чи змусить це київських чи львівських чиновників не вимагати від них привезти довідку з місця реєстрації? Звістно ж ні. Війна ж скінчилася.
Пропозиції Коломойського небезпечні. Але набагато загрозливішим є мовчання з цього приводу Зеленського. Ми досі не побачили його людей, які будуть займатися зовнішньою політикою. Немає тих, хто висвітлює питання окупованих територій. Досі не чутно жодного відеозвернення до Коломойського із наказом «закрити рота» і не видавати свої марення за майбутню позицію держави.
Ба більше! Зацикленість на негайному розпуску Ради — єдиного органа влади, який має право запускати процес виборів на окупованих територіях, того складу Ради, який ніколи не проголосує за Медведчуковсько-Путінський сценарій — це привід задуматися. А кого ж насправді обрали українці. Людину Коломойського? Людину Путіна? Чи людину, яка не розуміє, що її мовчання вже використовується для просування політики окупанта на теренах України.
Лариса Волошина / День
