У ніч на 21 серпня Україна зазнала масованої ракетної атаки, якої давно не було. Росія випустила по наших містах 40 ракет різних типів — це більше, ніж за 20 попередніх ночей. За інформацією Повітряних сил ЗСУ, за період з вечора 31 липня до ранку 20 серпня Росія атакувала нашу територію 39 ракетами, в середньому по дві ракети за ніч. А зараз — одразу 40 ракет за одну ніч. Водночас ворог атакував нас 574 безпілотниками — це у 6,5 разів більше, ніж у середньому за попередні 20 ночей (89 безпілотників за ніч).
Час для цієї атаки був обраний, звісно, не випадково. І не тому, що просто «накопичилися зайві ракети». Кремль хотів показати, що у нього справи не розходяться зі словами. «Пацан сказав — пацан зробив».
Словесний удар по Трампу
Слова від імені Кремля виголосив 20 серпня глава МЗС РФ Сергій Лавров на спільній прес-конференції з йорданським колегою. По суті, це був холоднокровний, старанно вивірений удар по Дональду Трампу.
Як відомо, президент США після зустрічі з Путіним на Алясці 15 серпня щодня розповідає, що вже зовсім скоро він покінчить з російсько-українською війною. 18 серпня він мав телефонну розмову з Путіним, після чого оголосив: «Я зателефонував президенту Путіну і почав підготовку до зустрічі президента Путіна та президента Зеленського у місці, яке буде визначено». Наступного дня в інтерв’ю програмі Fox & Friends він так описав свою розмову з Путіним: «Я сказав йому, що ми організуємо зустріч із президентом Зеленським, і ви з ним зустрінетесь, а після цієї зустрічі, якщо все пройде добре, я зустрінуся, і ми підіб’ємо підсумки».
Під час розмови Трампа з Путіним був присутній держсекретар США Марко Рубіо. В інтерв’ю Fox News він підтвердив: «Під час цієї розмови президент запропонував Зеленському та Путіну зустрітися, тому ми зараз працюємо над цим, щоб спробувати організувати їхню зустріч у якомусь місці, що, знову ж таки, було б безпрецедентним випадком. І якщо все пройде добре, сподіваюся, наступна зустріч стане зустріччю президентів Путіна, Трампа та Зеленського, на якій ми сподіваємося укласти угоду». Причому Рубіо заявив, що Путін погодився. «Сам факт того, що Путін сказав: «Звісно, я зустрінуся із Зеленським», — це вже дуже важливо», — наголосив держсекретар США.
Також він сформулював ключову формулу майбутньої мирної угоди: взаємні поступки. «Будь-які переговори, спрямовані на припинення війни або будь-якого конфлікту, вимагатимуть від обох сторін не тільки здобутків, а й поступок. По суті, жодна зі сторін не отримає тут стовідсоткового результату. Кожній стороні доведеться піти на певні поступки, — анонсував він. — Це непросто і, можливо, навіть несправедливо, але це те, що необхідно для припинення війни. І так було у кожній війні. Єдині війни, які не закінчуються в такий спосіб, — це ті, де одна із сторін беззастережно капітулює, а в цьому конфлікті ми цього не побачимо».
Трамп і члени його адміністрації останніми днями багато разів наголошували, що Трамп «упродовж шести місяців досяг припинення шести воєн, а російсько-українська війна буде сьомою». І що Трамп — єдиний, хто може цього досягти, бо тільки він може посадити Путіна та Зеленського за стіл переговорів. «Президент Трамп — єдиний лідер у світі, який може говорити з обома і організувати їхню зустріч», — заявив Рубіо Fox News. «Президент Трамп — єдина людина у світі, яка може зупинити цей конфлікт», — проголосив (теж в ефірі Fox News) міністр фінансів США Скотт Бессент. 20 серпня задоволений Трамп перепостив обидві ці заяви, Рубіо та Бессента, у своїй соціальній мережі Truth Social.
Проте Лавров спростував Трампа. Фактично він виставив його брехуном. Ну чи фантазером. За словами Лаврова, у розмові з Трампом «Путін підтвердив готовність продовжувати прямі російсько-українські переговори, які проходили в Стамбулі» і «вніс пропозицію не просто продовжити ці переговори, а й подумати про те, щоб підвищити рівень глав делегацій. Це вписується в нашу пропозицію про те, щоб у рамках цього процесу окремий блок був би присвячений розгляду політичних аспектів врегулювання, поряд із військовими та гуманітарними питаннями. Зрозуміло, що не від нас залежить реакція української сторони, але оскільки цю ідею сприйняв позитивно президент США Трамп, розраховуємо, що він доведе і роз’яснить її київським представникам, і ми отримаємо реакцію».
І щоб у Трампа не залишилося жодних сумнівів, Лавров наголосив, що час прямих переговорів Путіна і Зеленського настане не скоро: «Ми готові до будь-яких форматів, але коли йдеться про зустрічі на вищому рівні, необхідно ретельно їх підготувати на всіх попередніх щаблях, щоб саміти не оберталися погіршенням ситуації, а справді ставили б крапку у тих переговорах, які ми готові продовжувати».
Отже, Лавров не просто перекреслив усі ті райдужні сподівання, якими фонтанував Білий дім. Він спеціально виставив Трампа неадекватом, нездатним домогтися того, чим він уже багато разів похвалився як своїм досягненням. Швидкої зустрічі Путіна із Зеленським не буде, як і швидкого кінця війни.
Умова Кремля: повернення до Стамбула-2022
Але головне не в цьому. Лавров назвав умову закінчення війни. І вона геть не вписується в парадигму, озвучену Рубіо: обидві сторони мають піти на поступки. Лавров вимагає односторонніх поступок Києва, тобто фактично капітуляції України, попри обіцянку Рубіо, що «у цьому конфлікті ми цього не побачимо».
До прес-конференції Лаврова могло скластися враження, що Кремль торгується з Білим домом. Але зараз ми бачимо повернення Кремля до максималістських вимог. Фактично ми почули ультиматум: Трамп має визнати «вину» України та «правоту» Путіна.
Лавров заявив, що «досягти політико-дипломатичного врегулювання можна лише через усунення першопричин конфлікту, які полягають у тому, що Захід довгі роки створював в Україні, прямо на наших кордонах, прямі загрози безпеці Російської Федерації і потурав діям київського режиму, який прийшов до влади в результаті держперевороту в 2014 році, щодо винищення на українській території всього російського та російськомовного населення».
І далі він заявив, що Білий дім схиляється до такої самої думки. «Спостерігаємо все більш чітке розуміння нашими партнерами в Сполучених Штатах необхідності усунути першопричини кризи, а не намагатися підтримувати тих, хто вкидає красиві гасла про негайне припинення вогню», — розповів Лавров, який, звісно, чудово знає, що «красиве гасло про негайне припинення вогню» вигадане особисто Трампом. «Нинішня адміністрація США прагне вникнути у суть проблем і допомогти у ліквідації першопричин, що лежать в основі кризи», — повторив Лавров. І потім ще раз: «Президент США Трамп, його команда практично з моменту приходу до Білого дому займаються саме дипломатією на українському напрямі. Це означає пошук взаємоприйнятних домовленостей, які б ліквідували самі першопричини кризи і гарантували б невідновлення конфлікту».
Тобто Лавров назвав «формулу миру», під якою Трамп має підписатися. Згідно з цією «формулою», Вашингтон має повністю стати на бік Москви і примусити Київ до капітуляції, щоб «усунути першопричини конфлікту», — і лише в такому разі війна закінчиться; Путін зустрінеться із Зеленським лише для того, щоб прийняти у нього капітуляцію.
Понад те, Лавров пояснив, чого саме Москва хоче від Києва. Вона хоче підписання документа, який, як вона неодноразово заявляла, парафували на російсько-українських переговорах у квітні 2022 року. Лавров наголосив, що в цьому документі серед основних принципів домовленостей «була відмова України від вступу до НАТО чи будь-яких інших військових блоків, підтвердження нейтрального та без’ядерного статусу України». Це означає відмову України від своєї суб’єктності у сфері безпеки: вона не може вступати в оборонні союзи і має покладатися на обіцянку Росії, що вона більше не нападе. Звісно, у такому разі не може бути й мови про розміщення в Україні європейських військ, яким Трамп пообіцяв підтримку.
«За словами президента США Трампа, Франція, Німеччина та Велика Британія хочуть розмістити свої війська на території України. Він також не відкидає можливості надання Вашингтоном підтримки з повітря. Як Москва розцінює такий сценарій?» — запитали Лаврова на прес-конференції 20 серпня. «Ми не можемо погодитися з тим, що тепер питання колективної безпеки пропонується вирішувати без Російської Федерації. Це не вийде», — відповів Лавров і знову дав вказівку Трампу: «Упевнений, що на Заході, перш за все в Сполучених Штатах, чудово розуміють, що всерйоз обговорювати питання безпеки без Російської Федерації — це утопія. Це шлях у нікуди».
Лавров послався на стамбульські переговори у квітні 2022 року: «Наша делегація тоді погодилася розробити гарантії безпеки, учасниками яких були б усі постійні члени Ради безпеки ООН. Це Російська Федерація, Китайська Народна Республіка, США, Франція, Британія, плюс окремі держави (згадувалася Німеччина, Туреччина) та інші країни, які можуть бути зацікавлені у тому, щоб приєднатися до цієї групи гарантів безпеки».
Тобто Росія, Китай та ще кілька країн підписалися б під зобов’язанням, що ніхто ніколи не нападе на Україну, — і тому Україну позбавили би права забезпечувати свій захист від чергового нападу Росії. Нам було б заборонено вступати в оборонні союзи, запрошувати дружні війська на свою територію, отримувати зброю з інших країн, зміцнювати свою армію тощо; більше того, нам довелося б знизити чисельність та озброєння ЗСУ до суто символічного рівня.
А що сталося би після нового нападу Росії? «Згідно з обговорюваним тоді проектом, механізм дозволяв країнам надавати військову допомогу Україні у разі повторного нападу, — розповідає британський The Telegraph. — Це було навмисно розроблено київською командою переговорників таким чином, щоб максимально точно копіювати статтю 5 НАТО, пункт про взаємну оборону альянсу. Передбачалося, що союзники Києва постачатимуть зброю та допомагатимуть контролювати безполітну зону над країною. Велика Британія, Франція, Італія, Польща, Ізраїль, Німеччина, Туреччина, Канада та США були вказані як можливі гаранти. У чому каверза? Росія та Китай також мали бути включені до списку країн, які повинні були одноголосно визнати факт нападу на Україну. Це давало Москві, найвірогіднішій стороні, здатній повторно вторгнутися в Україну, право вето на будь-яку майбутню підтримку країни у разі військового нападу».
Ця стаття в The Telegraph вийшла під довгою, але адекватною назвою: «Трамп заявив, що мир близький як ніколи. Потім Лавров кинув ручну гранату». «Поки Трамп намагається примирити двох ворогуючих лідерів, — пояснюється у статті, — міністр закордонних справ Росії метафорично кинув у цю ситуацію ручну гранату». Точніше було б сказати, що він кинув її не в «ситуацію», а в самого Трампа.
21 серпня Лавров провів ще одну прес-конференцію (цього разу з колегою з Індії). Він знову заявив, що Росія підтримує принципи гарантій безпеки, узгоджені в Стамбулі 2022 року, усе інше, за його оцінкою, безперспективні витівки. Він розповів, що по суті Європа пропонує іноземну інтервенцію на частину української території, і заявив, що це абсолютно неприйнятно для Москви.
Також він повторив, що Путін буде готовий до зустрічі із Зеленським, тільки якщо всі питання, які вимагають обговорення на найвищому рівні, будуть добре опрацьовані. Він додав, що коли і якщо справа дійде до підписання майбутніх домовленостей із Україною, постане питання щодо легітимності підписантів з української сторони. І він знову вказав Трампу, що йому потрібно вибирати, з ким він: з Росією чи Європою. За повідомленням РІА Новости, «Лавров висловив сподівання, що курс Європи на підрив зусиль щодо врегулювання в Україні провалиться і Росія та США продовжать працювати, як і домовилися лідери».
Не гадатимемо, яку відповідь вибере Трамп. Зазначимо лише, що будь-яка відповідь, окрім жорсткої (з пекельними санкціями проти Росії) буде проявом слабкості та черговим підіграванням Путіну.
Юрій Вишневський / Ділова столиця
