четвер, 21 листопада 2024 | ПРО ПРОЄКТ | КОНТАКТИ

Білий дім змусив? Як Банкова буде готувати «внутрішній план перемоги» Зараз нашій владі було б розсудливо зайнятися самоочищенням. «Внутрішній план» – чудовий привід для того, щоб ухвалювати кадрові рішення, не чекаючи на публікацію скандальних розслідувань

До кінця року Володимир Зеленський та його Офіс складуть «внутрішній план дій для перемоги». Вранці 23 жовтня Банкова вкинула цю новину в інформпростір через «BBC Україна» та «Суспільне», потім її підтвердив у коментарі «РБК-Україна» радник Андрія Єрмака Михайло Подоляк, а невдовзі безпосередньо від першої особи стало відомо, що робота над цим планом уже почалася. Увечері 23 жовтня Зеленський повідомив про зустріч із 26 представниками 21 громадської організації. За його словами, він запропонував їм «долучитися до розробки нашого внутрішнього плану дій».

Крок до єдності?

За повідомленням Банкової, з боку громадянського суспільства зустріч модерував виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Олександр Сушко. Серед організацій, представлених на зустрічі, багато хто, напевно, користувався грантами цього фонду, який входить до заснованої Джорджем Соросом мережі фондів «Відкрите суспільство».

Керівник Офісу Зеленського Андрій Єрмак цього року двічі (13 травня та 27 серпня) зустрічався із головою цієї мережі, сином Джорджа Сороса Олександром Соросом. За підсумками зустрічі 27 серпня Банкова повідомила, що «Олександр Сорос відзначив зростання ролі українського громадянського суспільства і в протистоянні російській агресії, і у відстоюванні демократичних цінностей. Діалог між владою та громадянським суспільством, який суттєво посилився останнім часом, є неодмінною складовою української переможної стратегії».

Тож можна припустити, що велика нарада, організована 23 жовтня, — це реалізація домовленостей між Єрмаком та Соросом-молодшим. Організації, представлені на зустрічі, як би запрошені взяти участь у управлінні країною, ну хоча б на рівні складання плану дій. Не випадково Зеленський на зустрічі багато говорив про «потребу в об’єднанні»:

  • «Для нашої перемоги потрібна саме така єдність, яка була в перші дні повномасштабного російського вторгнення»;
  • «Хотів би, щоб наша зустріч стала початком нашого з вами об’єднаного руху до реальних результатів»;
  • «Дякую кожному й кожній за ідеї та пропозиції і готовність працювати разом».

Тобто можливий і такий варіант розвитку подій, коли ці слова втіляться у формування «технократичного уряду національної єдності» за участю громадянського суспільства, а не політичних партій. І деякі з учасників зустрічі 23 жовтня, можливо, отримають посади якщо не міністрів, то заступників, щоб реалізувати свої пропозиції, які увійдуть у «внутрішній план дій для перемоги».

«Обставина непереборної сили»

Версія про «руку Сороса», звісно, виглядає правдоподібно. Але вона не пояснює, навіщо це Банковій. Повномасштабна війна триває вже два роки та вісім місяців. І за весь цей час жодного «внутрішнього плану перемоги» не з’явилося. Це чітко свідчить, що Зеленському було нецікаво його готувати. А те, що така підготовка розпочалася тепер, означає, що певна обставина змусила Зеленського цим займатися. І навряд чи цією обставиною є Сорос-молодший, за всієї поваги до його впливовості.

«Обставиною непереборної сили» для Банкової може бути лише Білий дім. І тут Зеленський, як кажуть, «сам напросився». Ніхто не змушував його везти до Вашингтона свій список вимог, під назвою «План перемоги». Можна припустити, що і в Білому домі, і в обох палатах Конгресу у відповідь звучали питання: добре, це те, що маємо зробити ми, а де список того, що має зробити сама Україна для своєї перемоги?

Більше того, не виключено, що своє рішення щодо деяких конкретних вимог із Плану перемоги Зеленського Білий дім поставив у залежність від того, який «внутрішній план дій» розробить Банкова. 21 жовтня у Києві побував міністр оборони США Ллойд Остін. Він зустрівся із Зеленським, напевно, не лише для того, щоб оголосити про новий пакет оборонної допомоги на суму $400 млн. Можливо, він привіз також пропозиції до «внутрішнього плану».

Очевидно, що фактор виборів у США 5 листопада змушує поспішати і Вашингтон, і Київ. Інавгурація нового президента США відбудеться 20 січня 2025 року. До цього терміну лишилося майже три місяці. Протягом цього часу Джо Байден може чимало встигнути — або не встигнути, залежно від того, з якою швидкістю діятиме Київ.

Компоненти «внутрішнього плану»

І ми бачимо, що Банкова поспішає. 21 жовтня Зеленський зустрівся з Остіном — і вже 23 жовтня провів велику нараду щодо підготовки «внутрішнього плану».

Одразу кілька джерел у владі поспішили розповісти «BBC Україна», що йдеться про документ, який стосуватиметься внутрішніх рішень у багатьох сферах — ВПК, оборона, економіка, соціальна політика та інші. «Президент вже дав доручення стосовно розробки цього плану», — повідомило джерело в команді Зеленського. Його мають підготувати та представити українцям до кінця року. «Мета — зробити все можливе, аби зберегти єдність та досягти результатів у різних сферах розвитку країни», — пояснив співрозмовник.

Потім джерело в Офісі президента поспішило розповісти «Суспільному», що Зеленський доручив створити внутрішній план перемоги України, до якого увійдуть рішення за ключовими напрямами та відповідальні за їхнє впровадження. Зокрема це стосується військового, економічного, політичного секторів, а також правоохоронної системи, яку, за словами джерела, змінюватимуть «у бік справедливості». План перебуває у розробці, чіткого дедлайну немає, втім, його можуть представити у найближчі місяці, розповіло джерело.

Потім Михайло Подоляк у коментарі «РБК-Україна» підтвердив, що окрім Плану перемоги, який пояснює західним партнерам, які види зброї потрібні Україні, є й друга складова — це мобілізація самої України. Подоляк зазначив, що допомога партнерів та внутрішня робота — це паралельні процеси. І Зеленський «хоче отримати чіткі структурні пояснення, хто відповідає за той чи інший напрямок. Що на цьому напрямку протягом такого-то календарного терміну може бути зроблено з урахуванням необхідності», — пояснив Подоляк. Він також зазначив, що слід пояснити українцям, як має працювати економіка під час війни. За його словами, «потрібна стимуляція внутрішнього ринку».

Чого може хотіти Вашингтон

Звісно, все це може закінчитися появою документа, що складається із нудних декларацій та порожніх обіцянок. Але західні партнери напевно захочуть конкретних зобов’язань. І вони вміють домагатися свого.

Тут не зайве нагадати, що вони вже домоглися від нашої влади ухвалення законів про повну реформу БЕБ та митниці, посилення антикорупційних органів тощо. Подібні вимоги записуються у вигляді структурних маяків у меморандумах із МВФ та індикаторів у плані Ukraine Facility. Обіцяний нам кредитний пакет G7 в $50 млрд із заморожених російських коштів теж, напевно, даватиметься під суворі зобов’язання.

Зрозуміло, що «внутрішній план перемоги» не повинен дублювати пункти, які ми вже пообіцяли. Швидше там мають бути пункти, як мобілізувати всю країну на перемогу у війні. Наразі західні партнери не бачать, щоб у нас працювали на перемогу все суспільство, вся економіка та весь державний апарат.

Ймовірно, у Ллойда Остіна та американських військових радників є своє бачення того, що потрібно змінити у практиці мобілізації, системі навчання особового складу, структурі ЗСУ, моделі управління військами, методах стратегічного та оперативного планування. І Вашингтон має підставу висувати такі вимоги: необхідність забезпечити максимальну ефективність використання західної військової техніки.

Аналогічно західні партнери хочуть бачити ефективність використання їхньої допомоги у нашій оборонній промисловості, енергетиці, інших галузях економіки. Ще у липні спецпредставник США Пенні Пріцкер склала «план Маршалла для України», в якому міститься довгий перелік рекомендацій для нашої влади. Починається він із пропозиції створити структуру, яка б займалася загальнодержавним плануванням, і поставити на чолі її «фігуру, яку поважають у всьому світі».

Стимул від Держдепу

Також Вашингтон хоче політичних змін, насамперед, очищення нашої влади від корупції. У лютому Зеленський в інтерв’ю Fox News, коментуючи американські страхи щодо корупції в Україні, сказав, що все чисто і що лідери ЄС підписалися під прозорістю України. Але у Держдепу США дещо інше бачення ситуації.

18 жовтня у Києві була заступник держсекретаря США з питань цивільної безпеки, демократії та прав людини Узра Зея. Анонсуючи візит, Держдеп розповів, що Зея підтвердить тверду відданість США «зміцненню демократичної стійкості України», наголосить на необхідності реформ, націлених на боротьбу з корупцією та верховенство закону, а також сильного громадянського суспільства та незалежних медіа.

Під час візиту Зея зустрілася з віце-прем’єром Ольгою Стефанішиною, керівниками НАБУ, САП, ВАКС та журналістами-розслідувачами. Приїхала вона не з порожніми руками. Як повідомляє сайт Держдепу, Зея оголосила про ініціативу, яка «допоможе українському народу виграти війну та виграти майбутнє». Це грант у розмірі $5 млн «для підвищення прозорості та підзвітності уряду шляхом підтримки організацій громадянського суспільства та журналістів-розслідувачів, які роблять істотний внесок у боротьбу з корупцією».

Фактично Держдеп профінансує нову антикорупційну структуру, суто громадську (з активістів та журналістів), яка виявлятиме та висвітлюватиме корупцію на найвищому рівні. Ця структура отримає $5 млн, тобто 200 млн грн. Це практично стільки ж, скільки держбюджет України має витратити 2024 року на всю САП (203 млн грн), в якій працює до 150 співробітників. Також можна порівняти цю суму з бюджетами АРМА — 189 млн грн, ВАКС — 390 млн грн, НАЗК — 450 млн грн.

Тобто, розслідування з’являться обов’язково, $5 млн на них уже виділено. Питання полягає у тому, хто допоможе їм з інформацією. Ймовірно, це буде НАБУ. У повідомленні Держдепу наголошується на необхідності «зміцнення співпраці між громадянським суспільством та незалежними антикорупційними інститутами України».

Але інформація може прийти також із США. Грантодавцем виступає INL (State Department Bureau of International Narcotics and Law Enforcement Affairs) — бюро Держдепартаменту США з боротьби з міжнародним обігом наркотиків та правоохоронної діяльності. До речі, це великий донор Нацполіції України — з 2022 року вона отримала від INL підтримку понад $1 млрд. У свою чергу, INL збирає інформацію з різних країн світу.

Тому зараз нашій владі було б розсудливо зайнятися самоочищенням. «Внутрішній план дій» — чудовий привід для того, щоб ухвалювати кадрові рішення, не чекаючи на публікацію скандальних розслідувань.


Юрій Вишневський / Ділова столиця
Поділіться цим