Володимир Зеленський дав інтерв’ю італійському громадському телеканалу Rai1, у якому відповів і на питання про можливе звільнення головнокомандувача ЗСУ генерала Валерія Залужного.
«Залужний? Нам потрібне перезавантаження, зміна керівництва, не тільки військового. Це питання, яке стосується людей, які мають очолити Україну. Певно необхідне перезавантаження, новий початок, — заявив він. — Я маю на увазі заміну низки державних керівників, а не тільки в одному секторі, наприклад, в армії. Я думаю про цю заміну, але не можна сказати, що тут ми замінили одну людину».
І він пояснив свої мотиви. «Якщо ми хочемо перемогти, ми всі повинні рухатися в одному напрямку, будучи переконані в перемозі. Нам не можна сумувати, опускати руки, у нас має бути правильна позитивна енергія. Ось чому я говорю про перезапуск, заміну. У мене на думці щось серйозне, йдеться не про одну людину, а про напрямок керівництва країни», — повідомив він.
Отже, Зеленський запланував цілу серію кадрових рішень, які торкнуться не лише армії. На що він сподівається? І чи справдяться ці розрахунки?
Нове керівництво ЗСУ
Чутки про бажання Зеленського звільнити Залужного з’явилися давно. А потім з’явилися і подробиці: разом із Залужним буде звільнено всю його команду, включаючи заступників. Також можливі інші звільнення.
Журналіст Юрій Бутусов 2 лютого підтвердив, що «зміни плануються на різних рівнях. Зокрема, в офісі активно обговорюєься просування до двох десятків авторитетних в ЗСУ та Нацгвардії командирів, переважно комбригів, на вищі посади. Проводяться широкі консультації щодо того, які саме командири мають сильну репутацію в армії та суспільстві та на які посади їх можна призначати».
Вранці 5 лютого «Українська правда» повідомила, посилаючись на інформованих співрозмовників і в команді Зеленського, і у військових колах, що в Офісі президента ведуться також консультації щодо заміни начальника Генерального штабу ЗСУ генерал-лейтенанта Сергія Шаптали.
Як неважко здогадатися, причина в тому, що Шаптала теж із команди Залужного. До речі, так співпало, що 5 лютого — це день народження Шаптали. Вітаючи друга, Залужний наголосив: «Нам ще буде дуже важко, але точно вже ніколи не буде соромно. Щасливий, що в цьому житті та під час війни Ви були поруч зі мною, людина, для якої Україна справді понад усе».
Навряд чи спонукальним мотивом для цих кадрових рішень послужили політичні ревнощі або особиста антипатія. Все ж таки від ефективності ЗСУ залежить доля всієї України, включаючи і політичну долю самого Зеленського. Тож, якби Зеленський побоювався, що чистка вищого військового командування послабить ЗСУ, він би нізащо не пішов на такий крок.
Але він не вважає, що така небезпека існує. Навпаки, він вважає, що команда Залужного — це слабка ланка в українській армії.
Американський журналіст Саймон Шустер у своїй книзі про Зеленського «Шоумен» розповів, що відносини президента з генералом зіпсувалися ще за кілька місяців до початку великої війни. Залужний, чекаючи нападу ворога, наполягав на повномасштабній мобілізації резервів, а також зміцненні російсько-українського кордону. Однак Зеленському ця ідея не сподобалася.
Після 24.02.2022 Зеленський практично віддав управління військами Залужному та зосередився на міжнародній підтримці, однак після звільнення Київщини все більше втручався у справи Генштабу. «Всього кілька місяців тому він дозволив військовому керівництву вести бойові дії, але тепер він відчував себе досить впевненим у своїх здібностях верховного головнокомандувача, щоб упоратися з найважливішим питанням військової стратегії», — згадує Шустер події весни-літа 2022 р.
Блогер Аркадій Бабченко 30 січня розповів, що приблизно місяць тому в одному українському медіа вийшло велике інтерв’ю із Залужним. Але вийшло не повністю: пару абзаців редактор прибрала свідомо, щоб не посилити конфлікт між президентом та генералом. «Отже, два моменти, які Залужний сказав у тому інтерв’ю. Перше — комунікацію з президентом втрачено. Він не хоче слухати. На засіданнях Ставки перебиває головнокомандувача: «Валєра, помовчи, нехай розумні люди скажуть«. І друге — примирення неможливе. Мости спалені. І спалення мостів сталося саме з боку Офісу. Це, нагадаю, пряма мова Залужного. Це є на диктофоні».
Залишається зробити висновок, що Зеленський категорично незадоволений Залужним і всією його командою, тому що вони мають свою думку, яка все сильніше розходиться з думкою Банкової. І Зеленський хоче призначити таке військове керівництво, яке не сперечатиметься з ним, а слухняно реалізовуватиме ту військову стратегію, яку він вкаже.
Схоже, Зеленський та весь його офіс щиро вірять у те, що генерал Залужний та його команда — недалекі люди, які не бачать шляху до перемоги, очевидного для Банкової, і, гірше за те, стали на заваді цьому шляху. Але зміна керівництва ЗСУ потрібна не тільки для того, щоб Зеленський нарешті зміг без перешкод реалізовувати свою стратегію. Банкова розраховує, що це зарядить українське суспільство новим позитивом.
«Правильна позитивна енергія»
В інтерв’ю Rai1 Зеленський спеціально уточнив, що коли він говорить про перезапуск, заміну, то «йдеться не про одну людину, а про напрямок керівництва країни». І він наголосив на тому, що кадрові рішення будуть підпорядковані піар-завданням. Пояснюючи, чому «необхідне перезавантаження, новий початок», він розповів, що «у нас має бути правильна позитивна енергія».
Суспільна свідомість (або, вірніше, підсвідомість) влаштована так, що свої надії на зміни на краще вона нерідко пов’язує з новими обличчями. Однак Україна у цьому плані має серйозні проблеми.
Прем’єр-міністр Денис Шмигаль уже вийшов на перше місце за тривалістю перебування на посаді глави уряду в історії незалежної України, випередивши Азарова. 29 жовтня минулого року мали пройти чергові парламентські вибори. Але через війну вони не відбулися. З тієї ж причини не відбудуться чергові президентські вибори, які мали б відбутися 31 березня 2024 р.
Але потреба суспільства в нових обличчях нікуди не поділася. Ось Банкова і сподівається цю потребу задовольнити. А це, своєю чергою, має, за розрахунками Офісу президента, викликати у суспільстві новий сплеск ентузіазму.
У нових облич у керівництві ЗСУ одним із головних завдань якраз і буде генерувати ентузіазм. Зеленський буквально так і сформулював свій рецепт перемоги: «Якщо ми хочемо перемогти, ми всі маємо рухатися в одному напрямку, переконані у перемозі».
Чи це спрацює? Для цього недостатньо «ентузіазму згори». Потрібно, щоб він народжувався внизу, у народі.
Коли ентузіазм генерується зверху, наслідком виявляється скоріше зростання ура-патріотизму. Люди переходять у стан уболівальників та екстатично вдивляються у телевізор в очікуванні переможних новин.
Щоб ентузіазм народжувався внизу, треба, щоб уся країна жила війною. Підкреслимо різницю: не очікуванням перемоги, а війною. Очікування перемоги — це «Ах, коли вже вони почнуть свій контрнаступ». А жити війною — це «Чим ми всі можемо допомогти нашій армії».
Щоб вся країна жила війною, насамперед потрібно, щоб влада жила війною. Не сподіванням на перемогу (коли можна буде виграти вибори та освоювати десятки мільярдів західної допомоги на відновлення економіки), а війною.
Банкова, схоже, думає виключно про це: як допомогти ЗСУ. І Зеленський вже знайшов відповідь: він допоможе ЗСУ своєю власною стратегією та новими обличчями.
Наразі було б необачно прогнозувати результат. Але ми всі дуже скоро його з’ясуємо на особистому досвіді, незалежно від нашого нинішнього ставлення до Зеленського та Залужного.
Юрій Вишневський / Ділова столиця
