Версій багато, відповідей – катма
Першими свою версію катастрофи озвучили в росії і на офіційному рівні продовжують гнути цю лінію: літак віз на обмін 65 українських полонених і був збитий із території України начебто трьома ракетами Patriot чи IRIS-T. Про це без проведення слідчих дій оголосив голова думського комітету з оборони генерал Андрій Картаполов. Він також заявив, що після події в Белгородській області обмін полоненими поставлять на паузу.
Версія Картаполова досі є основною для російських офіційних осіб та пропагандистських медіа. Проте не єдиною у ворожому інформаційному просторі. На її сумнівність звернули увагу російські «воєнкори» з Телеграм-каналів, зокрема після того, як у мережу потрапили перші фото з місця падіння літака. На них є лише кілька тіл загиблих. Поки підтвердженим є факт загибелі членів екіпажу, чиї прізвища оприлюднили того ж дня. Щодо буцімто списку полонених, який показала Маргарита Симоньян, то в ньому вже знайшли імена раніше обміняних осіб. Тобто ці люди живі і вдома.
Другий момент стосується маршруту літака. Є версія, що він летів не в Бєлгород, а в інший бік. Тому не міг везти полонених, а здійснював зовсім інший маршрут з іншим вантажем. Третій момент – літак могли збили самі росіяни. Таке з ними трапляється не вперше. Можна пригадати хоча б недавнє збиття літаючого радара А-50 над Азовським морем. Росіяни офіційно так і не визнали причетність до цього українців, але ворожими Телеграм-каналами ширилася інформація про «дружній вогонь» власної ППО. Четвертий – навіть російських воєнкорів здивувала заявлена мізерна чисельність конвоїрів для такої кількості полонених, всього троє. Та неофіційні версії, звісно ж, до уваги кремлем не беруться і путінський Рібентроп Сергій Лавров на майданчиках ООН озвучує офіційну.
Для того, щоб зрозуміти наміри ворога, трохи додамо експертних оцінок. Отже, OSINT-аналітики підтвердили, що борт летів до росії через Єгипет, Саудівську Аравію, Іран, а в районі Сирії зник із радарів. Тобто транспондер відключили, а це означає, що точний маршрут літака після зникнення з поля зору встановити складно. Він міг на короткий час десь здійснювати посадку і когось брати на борт. Або висаджувати.
З відсутністю Іл-76 на радарах на території росії пов’язана одна з головних версій – збиття транспортника російською ППО. Він не ідентифікувався за системою «свій-чужий», тому деякі експерти не виключають знищення росіянами власного літака. Але у цієї версії вистачає критиків. Їхні аргументи: по-перше, хтось один не вирішує, збивати чи не збивати, команда атакувати дається згори; по-друге, відсутність на радарах не означає режиму ефірної мовчанки, з пілотами могли спілкуватися. Є й по-третє: оперативність з офіційними звинуваченнями на адресу України може свідчити не про випадковість збиття, а навпаки, офіційні спікери були готові отримати відмашку. То ж якщо росіяни і збили свій Іл-76, то сплановано. Для більшості світу навмисна атака на власні повітряні судна здається дикістю, але не для росії. Досі збиття бізнес-джету з Пригожиним лишається ключовою неофіційною версією загибелі «кухаря путіна» і його близького оточення. Та й сторінки про приземлені «вагнерівцями» російський військовий літак та шість бойових гелікоптерів під час літнього невдалого «походу на Москву» перегорнули, наче загиблих літунів і не було. Точно так само могли вчинити і з екіпажем цього судна.
Є також версія про перевезення саме цим літаком ракет С-300 і С-400, якими окупанти обстрілюють Харків та область, або ж партії іранських дронів. Він раніше робив це неодноразово. А от чи були там одночасно і полонені, поки встановити не вдається. Прихильні до цієї версії і в нашому ГУР. За словами представника розвідуправління Андрія Юсова, Іл-76 віз озброєння на аеродром Енгельс-2. Він додав ще одну дуже важливу деталь: якщо одночасно літаком транспортувалися полонені і слова росіян підтвердяться фактами, це стане зізнанням ними скоєння військового злочину. Адже це свідоме прикриття постачання зброї живим щитом.
Остання версія: збиття військово-транспортного літака рф стало неочікуваним як для росіян, так і для наших. Його могли приземлити і наші, і росіяни, адже на території Бєлгородської області і «бавовна» не рідкість, і дрони в небі різні літають. А коли подія сталася, у кремлі вирішили вискочити із заявами першими. Після цього сценарій кампанії писався з коліс. Дійсно, на подію пропаганда відреагувала швидко, проте у російської версії стальки білих плям – від «списків Симоньян» до вірогідності підтвердження польоту літака за зовсім іншим маршрутом – що в неї повірять хіба запутінці. Однак не все ладно було і з версіями, озвученими нашими спікерами. Про них трохи нижче за текстом.
Чому відсутність конкретних відповідей від влади дратує суспільство
Отже, кілька висновків. Перший: Іл-76 впав і це єдине, у чому автори версій сходяться. Очевидно, впав він унаслідок збиття, але ким і яким типом зброї – однозначно ніхто не скаже. Другий висновок: літак міг перевозити збройний вантаж, що робив багато разів до цього, і тому був законною військовою ціллю. Та чи віз він тільки ракети, чи ще й наших полонених, поки питання без відповіді. І, на жаль, це предмет різноманітних спекуляцій. З одного боку, росія протискає свою версію, у тому числі через ООН, генсек якої Антоніу Гутерреш ледь не обнімається з Лавровим, котрий звинувачує Україну то в обстрілі ринку в Донецьку, то тепер в атаці на Іл-76. Таке враження, що росія навмисно поставила вбивства на потік під візит свого глави МЗС до ООН. З іншого – відсутність фото- та відеодоказів зі значною кількістю загиблих суперечить наративам кремлівців.
Третій висновок стосується реакції росіян та наших уповноважених спікерів. Росіяни витискають з події максимум для своїх гібридних атак, наші у день катастрофи або грали в мовчанку, або робили заяви в стилі «здогадайтесь самі». Прикладом стало повідомлення Генштабу, суть якого наступна: знищували і далі знищуватимуть засоби доставки ракет, якими ворог атакує Харківщину. То наші збили того Іла чи ні, питалися пересічні українці. Не відставали від Генштабу і в ГУР. Там підтвердили, що обмін мав відбутися і наголосили: російських полонених військовослужбовців було вчасно доставлено на обумовлену точку для обміну, де вони перебували у безпеці, а безпеку ж наших захисників, згідно домовленостей, повинна була забезпечити російська сторона. Нічого конкретного не розповів суспільству у середу й президент Зеленський. Якщо коротко: дав відповідні доручення та наполягатиме на міжнародному розслідуванні. Очевидно, такого розслідування не буде і в кремлі вустами Пєскова про це вже повідомили.
В українському ж сегменті мережі почалося ремствування: чому ворог активно пропихає свою версію, а наші не відповідають у тому ж дусі. І чому відразу не сказати: росіяни про загибель полонених брешуть. Це відбувалося на тлі закидання росіянами через мережі цинічних дописів про буцімто загиблих бранців та спробу української влади замовчати цей факт. Не було коментарів по свіжих слідах і від американців. Схоже, подія зненацька заскочила і їх. Або ж за океаном вирішили зачекати фактів від Києва. Це все сукупно дало можливість росіянам протягом середи-четверга осідлати інформаційну хвилю.
За фактом падіння літака у Бєлгородській області кримінальне провадження відкрила СБУ. Розслідування здійснюється за ст. 438 Кримінального кодексу України (порушення законів і звичаїв війни). Також прозвучала низка заяв від ГУР. Цікавих, але вони не розсіяли туман невідомості. Українці чудово розуміють, що росія використовує цю історію для інформаційних провокацій, для розхитування держави зсередини, адже тема визволення бранців – дуже чутлива у нашому суспільстві. Але також розуміють, що чим довше не буде конкретики від наших, тим більше виграватиме ворог. Конкретики не тільки про те, що насправді сталося з літаком, а й про те, де зараз наші захисники, яких планували обміняти. І ті зі «списку Симоньян», і ті, кого там не було. Громадскість відчуває, що з цими людьми сталася біда, про неї знають, проте щось приховують.
Нинішню історію порівнюють з трагедією в Оленівці 29 липня 2022 року, де росіяни здійснили військовий злочин масового вбивства український полонених. Тоді ворог розповідав про потрапляння в будівлю колонії ракетою HIMARS. А наші офіційні особи давали відсіч на інформаційному фронті куди активніше. З одного боку, не поспішати з висновками вимагає ситуація – наразі багато важливих питань вирішується з партнерами, зокрема, по військовій допомозі, по гарантіях безпеки і так далі. З іншого – як би не розвивалися події далі, процес надання допомоги з боку партнерів не припиниться, якими провокаціями росіяни не займалися б. Ті, на кого Москва спирається на Заході, можуть посилити антиукраїнську риторику. Але не вони ухвалюють рішення. Важливою подією стане офіційний коментар Держдепу США, він розставить багато акцентів. Та навряд це зупинить росію, яка збирається танцювати на кістках українських бранців максимально довгий час.
Юрій Васильченко / Depo.ua
