Нині залізнична частина мосту працює, щоправда, невідомо, чи повне навантаження. Автомобільну частину закрито. Частково автомобільний рух обіцяють відновити за добу-дві, але, судячи з фото ушкоджень, ні руху великовантажів, ні взагалі скільки-небудь щільного руху по мосту не буде до повного завершення ремонту. Його тривалість оцінили у кілька місяців.
Туристичний кримський екстрім
Великовантажі передбачається возити на поромах – але поромів мало, більшу частину їх вивели з експлуатації перебуваючи в ейфорії від введення моста. Є кілька великих десантних кораблів, законна мета для ЗСУ, але їх також мало. Втім, туристів на пороми пускатимуть лише пішки та в мінімальних кількостях, а на БДК не допустять зовсім. Пасажирські поїзди через міст — скоріше іміджевий проект, до того ж вантажні перевезення мають пріоритет, тож кількість поїздів як мінімум скоротять. Основний вид транспорту – автобуси, а багато хто приїхав до Криму на своїх машинах. Тепер туристам, які з’їхалися з усієї Росії, щоб насолодитися краденим морем і сонцем, пропонують виїжджати сухопутним коридором, через Мелітополь, Бердянськ і Маріуполь. По ньому можуть і в’їхати до Криму ті, у кого не пропало таке бажання. Чотириста кілометрів коридору фактично проходять зоною бойових дій, де на туристів чекають незабутні враження. Але іншого варіанта вибратися із Криму сьогодні немає. Хіба що вплавь.
Так тихий відпочинок біля моря раптово обернувся на екстрим. Число заправок по дорозі обмежене, чи буде на них паливо сказати важко. По всьому маршруту діє комендантська година. Відійшовши за потребою на узбіччя, можна нарватися на міну. Будь-якої миті трасою може прилетіти ракетний удар від ЗСУ, оскільки нею йде на фронт військова техніка і великовантажні машини. Причому цей потік і сам по собі, крім обстрілів, вкрай небезпечний для автотуристів.Але вибирати не доводиться, і на виїзді з Криму у бік Мелітополя вже з’явилися гігантські, багатогодинні пробки.
«Зайва, незаконно побудована конструкція»
Прес-секретар ГУР МО України Андрій Юсов, у коментарі Громадському телебаченню, відмовився обговорювати українську участь у підриві мосту, обмежившись цитатою свого шефа, Кирила Буданова, про те, що «Кримський міст — зайва конструкція». Але його виведення з ладу – приємний бонус для України, оскільки означає додаткові ускладнення для окупантів, які перетворили Крим на хаб для постачання свого угруповання.
Прес-секретар оперативного командування ЗСУ «Південь» Наталія Гуменюк припустила, що вибух міг бути провокацією з боку Росії. Це залік, відмінний тролінг: справді, а хай доведуть, що це не вони себе підірвали.
Прес-секретар СБУ Артем Дехтяренко пообіцяв, що деталі щодо організації вибуху його відомство розкриє після перемоги України, але Кримський міст сьогодні став одним із коридорів поставок для російської армії, а отже, законною метою.
Атака сильно вплине на становище російської армії, пише аналітик Інституту вивчення війни Джордж Баррос. Росія тепер матиме лише одну наземну лінію постачання для підтримки або евакуації десятків тисяч своїх військовослужбовців — прибережну магістраль на Азовському морі.
Ну так, та сама, на яку зараз направлять туристів. До речі, на цьому маршруті також є мости. Туристам варто подумати, як би не опинитися у прольоті.
Любителі «Російського світу» та «Кримнашу» в ролі живого щита
Рішення направити потік цивільних машин маршрутом Мелітополь-Бердянськ-Маріуполь, Путін прийняв ще до підриву Кримського мосту. Доручення про організацію турпотоку в Крим через «нові території» було віддано губернатору Краснодарського краю Кондратьєву, Мінтрансу та МНС ще 4 липня. Цілком очевидно, що Путін із самого початку, незалежно від удару по мосту, мав намір використовувати туристів як прикриття для військових вантажів, що перевозяться цим маршрутом. Розрахунок побудований на тому, що Україна щонайменше мінімізує удари, щоб не зачепити цивільних, а всі випадки, коли вони таки попадуть під вогонь, можна буде використовувати для пропаганди. При цьому труни мирних туристів, які поїхали в російський Крим, будуть розходитися по всій Росії – чудовий спосіб порушити додаткову ненависть до України. Втім, градус ненависті до України та українців і так дуже високий. Можливий і певний міжнародний резонанс, оскільки помийок «за все хороше», на кшталт Amnesty International, готових за будь-якої нагоди підіграти на руку Москві, досить багато.
Але з погляду міжнародного права Україні в цій ситуації нема чим дорікнути: траса, якою постачається російське угруповання, що воює проти нас — законна мета, громадянські повинні самі думати, куди вони їдуть, та й Росія має сама відповідати за безпеку своїх громадян.
Сльоза дитини
Перші два туристичні трупи вже є: під час вибуху мосту загинула подружня пара з Білгородської області, яка втомилася, ймовірно, від обстрілів, і вирішила відпочити в «мирному російському Криму». Їх 14-річна донька поранена, але вижила, і російська пропаганда щосили тисне на осиротілу дитину. «Ну, як же так можна? Громадянські люди їхали у відпустку, а їх убили!», — розриваються жалісливі любителі Путіна.
Думка про те, що дорослі, не обмежені в дієздатності люди, які їдуть відпочивати в зону воєнних дій (!), повинні прорахувати наслідки такого кроку, і нести за них відповідальність, у цих плачу і зітхання зовсім загубилася. Ні, ну справді — що треба мати в голові, щоб їхати до Криму на відпочинок, та везти з собою дитину зараз під час наступу? І добре б вони звідкись із Камчатки приїхали – то ні, з Білгородської області, де люди мають певне уявлення про те, що таке війна! Безумовно, загиблі були б гідні премії Дарвіна, якби не десятки тисяч ще живих претендентів, які також поїхали відпочивати до краденого Криму. Усі вони – яскравий приклад того, на що перетворила росіян кремлівська пропаганда, і яка картина світу склалася в їхніх головах: СВО йде за планом, укрофашисти ось-ось закінчаться, то чому б щасливим і мирним росіянам не відпочити в Криму?
Шкода загиблих? Та анітрохи не шкода. Думати потрібно своєю, а не телевізійною головою і не возити свій зад грітися на вкрадений пляж. Звісно, за фактом їх убила пропаганда – але навіщо вони дозволили їй убити себе? Шкода пораненої та осиротілої дитини? Ну, правда, дитина вже досить велика, 14 років, настав час і самій думати… Але, загалом, так, шкода, але строго в порядку черги. Після всіх українців, дорослих, дітей та звірів (їх, нерозділених, особливо шкода), загиблих, скалічених та знедолених рашистами. Нехай займає у хвості, років через 50-70, дивишся, дочекається жалості. А решті росіян бажаючим з’їздити до Криму, це гарний приклад із серії «не вкради»: моторошна історія про те, як одна дівчинка поїхала з батьками до краденого українського моря, купатися і засмагати під краденим українським сонцем, і це закінчилося для неї дуже погано. Тому, що крадіжка не на користь.
А ось заклик до мирних людей їхати відпочивати до прифронтової зони – злочин. І ще один факт для майбутнього трибуналу щодо колишньої Росії.
А що вибухнуло?
Російські джерела вже заявили, що міст атакували за допомогою надводних дронів, уламки яких знайшли біля 145 опори. На цьому тлі епічно виглядають пробки по 10 кілометрів із ретельним оглядом автомашин перед допуском на міст: багажник, особисті речі, бардачок. Дрони не мали бардачка, багажника та особистих речей, і вони без проблем пройшли до мосту.
Пізніше з посиланням на неназвані «українські ЗМІ» з’явилися уточнення про те, що міст нібито був атакований британським підводним дроном REMUS 600. Але «українські ЗМІ» за фактчекінгу виявилися проросійським блогером Юрієм Подолякою, колишнім українцем, який втік до Росії і обслуговує російських пропагандистів. А оскільки Подоляка посилався при цьому аж на джерела в ОП України, версію про REMUS 600 можна сміливо вважати брехнею. Швидше за все, міст підірвали два українські катери-дрони. Дрони цього типу вже неодноразово використовувалися на Чорному морі, іноді успішно, іноді немає. На цей раз – успішно.
Символіка дат, а як же без неї?
17.07.2023 – останній день зернової угоди, яку тепер чи продовжать, чи ні. Про це ми ще поговоримо.
Ще, рівно рік тому, 17.07.2022, заступник голови Ради Федерації РФ Дмитро Медведєв пообіцяв у своєму ТГ «екзальтованим кривавим клоунам» з України «одномоментний наступ судного дня» у разі ударів по Криму. І що? Де воно?
А ще, дев’ять років тому, 17.07.2014 року, ракетою, запущеною російським БУКом над Донбасом, був збитий Boeing 777-200ER, компанії Malaysia Airlines, який виконував плановий рейс MH17. Про це ніхто в Росії не згадав – незручна дата.
І, нарешті, у ніч проти 17.07.1918 року у напівпідвалі будинку Іпатьєва в Єкатеринбурзі розстріляли Миколу II та його родину. Ось про «терористичний акт на Кримському мосту, скоєний 17 липня, в день розстрілу царської сім’ї, що ще раз виявило звірячу особу Ворога Людського, який керує ворогами Росії» кримські клоуни з числа зрадників, які перейшли до Росії, якраз написали. Чекаємо на український слід у єбурзькому розстрілі – дивно, що московські холопи його ще не знайшли. Розлінилися, зовсім мишей не ловлять.
Ще реакції
Офіційна пропаганда заспокоює росіян: нічого страшного не сталося, йде війна, справа життєва, ну, підірвали та підірвали. Знову ж таки – є сухопутний коридор – катайтеся до Криму на здоров’я.
- Дмитро Медведєв, якого спішно розбудили та підняли йому повіки, закликав підривати будинки організаторів диверсії та будинки їхніх родичів, шукати та ліквідувати їхніх спільників, відмовляючись від прісної ідеї судового процесу над ними.
- Російський пропагандист Андрій Медведєв написав, що вибух покликаний переконати українців у перемозі, а у Росії створити ситуацію недовіри до влади. Але, на щастя всіх, хто міг би посіяти таку недовіру, з Росії вже видавили, або посадили.
- Російський пропагандист Олександр Сладков підрив моста розкритикував: мовляв, уперше (восени минулого року) — так, було круто, а тепер рутина.
- Російський пропагандист Олександр Коц нагадав, що Росія веде не війну, а «контртерористичну операцію», і в неї залишається сухопутний маршрут для постачання свого угруповання.
- Російський пропагандист Роман Сапоньков песимістично передрік повну руйнацію Кримського мосту – але знову ж таки, сподівався на сухопутний коридор.
- Колишный одесит і російський пропагандист Максим Калашніков написав, що мета диверсії: показати військове безсилля влади РФ, ще більше обрушити авторитет першої особи в очах усього світу, змусити його продовжити програшну для русів зернову угоду, увігнати в депресію, зламати її волю, прискорити розброд і хитання у верхах РФ і штовхати справу до палацового перевороту. Після чого країна може піти врознос, як у 1917. Поки що все виходить.
- Z-активіст Ігор Стрєлков – Гіркін передбачив, що «битимуть ще, більше, далі, сильніше, поки дивовижні придурки в Кремлі не зрозуміють, що договорнячків не буде». А якщо зрозуміють, то що? Відразу здадуться? Так би й писав, бо всі недомовки.
- Z-активіст Єгор Холмогоров вважає, що Україна створила дуже цікаве інформаційне тло для продовження зернової угоди. Якщо угоду буде продовжено, це означатиме безмежне, саме безмежне приниження РФ.
І, нарешті, МЗС Ірану написало, що терористична атака на Кримський міст підриває міжнародний мир та безпеку. А МЗС КНДР чомусь нічого не написав.
Заклики до помсти
Як завжди, російські пропагандисти закликають до ядерного удару. Конкретно: українські міста повністю зруйнувати, їх населення – знищити, як уже не піддається перевихованню в русомірському дусі, Польщу випалити ядерним ударом цілком, і ще завдати ядерного удару по Лос-Анджелесу (чим їм Лос-Анджелес не потрапив – незрозуміло). Після цього розпочати переговори до США. Такий план склали у Соловйова.
Власне, нічого іншого, окрім його складання, Росія зробити не може. Минулої осені, на перший удар Кримським мостом, вона відповіла ударами по українській енергосистемі. Ідея належала командувачу угрупуванням російських віск із СВО Сергію Суровікіну. Зруйнувати енергосистему не вдалося, натомість українська ППО отримала нові протиракетні системи та навчилася збивати 97-98% російських ракет. А Суровікін зник, швидше за все, заарештований за співучасть у заколоті Пригожина.
Наразі українські БПЛА методично довбають за цілями у Криму. У неділю морські дрони та БПЛА атакували Севастополь. Атаку визнали «відбитою», але було зупинено рух катерів та поромів. І оскільки довбають по Криму дуже методично, знову, і знову, і знову, то рано чи пізно атаки досягнуть мети. ППО у росіян, прямо скажемо, так собі. Щоб показати хоч якісь перемоги в Росії нагнітають шпигунофобію і розганяють репресії, винаходячи змову за змовою. Абсолютно не бентежачись тим, що фальсифікація цих справ ні в кого вже не викликає сумнівів. Навпаки, то навіть краще – нехай бояться всі!
А що із зерновою угодою?
Росія вже повідомила Туреччину, Україну та ООН про те, що не продовжує зернову угоду, згортає морський гуманітарний коридор у північно-західній акваторії Чорного моря та з 18 липня відновлює там режим небезпеки для судноплавства. Москва каже, що зернова угода може бути відновлена, але тільки при виконанні російських умов: запуску аміакопроводу «Тольятті-Одеса», підключення «Россільгоспбанку» до SWIFT, поновлення експорту до Росії західної сільгосптехніки, розблокування закордонних активів та рахунків російських компаній, пов’язаних з виробництвом та транспортуванням добрив та продовольства. Зрозуміло, що ніхто цього не виконуватиме. Можливі невеликі поступки – скажімо, щодо «Россільгоспбанку», але не більше.
При цьому безпосередньо перед заявою Росії про вихід з угоди Пекін і Анкара переконливо попросили її цього не робити. Глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн рішуче засудила «цинічний крок Росії щодо припинення Чорноморської зернової ініціативи». А, Ердоган, вже після заяви Росії про вихід із угоди, заявив, що розраховує на переговори з Путіним з цього питання після свого повернення з турне країнами Перської затоки. Якщо, звичайно, Путін не збереться таки поїхати до ПАР і його не заарештують там за ордером МКС — Ердоган цього, звичайно, не сказав, але такий варіант теж є.
У результаті сьогодні немає жодного варіанта непродовження зернової угоди, а варіантів її продовження видно два: повернення до неї Росії, чи організація транспортного коридору без участі Росії. Ердоган вже не раз натякав, що його ВМС здатні забезпечити безпечний прохід суден Чорним морем. Це справді так, оскільки, порівняно з турецьким флотом, ЧФ РФ загалом ніщо. Втім, і крім протистояння флотів Ердоган має масу можливостей тиснути на Путіна. А ще туркам можуть допомогти інші члени НАТО, кораблі яких будуть пропущені до Чорного моря для виконання гуманітарної місії. Але, звісно, до таких крайнощів не дійде – Путін здасть назад набагато раніше.
А потім просто для різноманітності Україна зможе зайнятися іншим Кримським мостом — тим, який у Москві.
Сергій Ільченко / Ділова столиця
