Днями російське Міністерство нападу заявило про початок 4 червня довгоочікуваного наступу Сил оборони України. Паралельно російські пропагандистські ресурси активно розповсюджували переможні реляції МО РФ про «величезні» втрати української армії і про де-факто зупинений окупантами наступ. Зокрема вчора вони стверджували, що СОУ втратили 1,5 тис. вояків, 28 танків, серед яких 8 Leopard, три французькі АМХ-10 та 109 ББМ.
Все у найліпших традиціях пропаганди Кремля – на кшталт кілька разів вже знищеної ППО України (ефективну роботи якої, втім, автор особисто чув сьогодні вночі). Хоча після таких от повідомлень, як ми бачили, росіяни за деякий час демонструють чергові жести доброї волі – коли ЗСУ дійсно починають масштабно кришити ворога. Заступниця міністра оборони України Ганна Маляр підтвердила, що СОУ «переходять до наступальних дій». Чи дійсно відбувається наступ на «п’яти напрямках», як стверджує Москва, достеменно нам невідомо – плани люблять тишу.
Проте дуже примітно, що після повідомлення відомства Шойгу Росія скоїла черговий воєнний злочин – підірвала Каховську ГЕС, чим спричинила техногенну катастрофу. Як зазначає керівництво держави: «найбільшу рукотворну екологічну катастрофу в Європі за останні десятки років».
Примітно й те, що підрив, який Офіс генпрокурора вже розслідує за двома статтями – екоцид та порушення звичаїв війни – стався також на тлі чергового рейду «Російського добровольчого корпусу» та легіону «Свобода Росії», бійці яких, зокрема, взяли під контроль Нову Таволжанку у Білгородській області, а місцева влада тим часом тим часом евакуювала майже всіх жителів Шебекіна. На платній основі, звісно – 3 тис. рублів за квиток. Що Кремль і федеральні канали старанно замовчують.
Після знищення ГЕС росіяни на деякий час забудуть про те, що війна вже літає бумерангом над їхньою територією, і тамтешні аборигени з повноваженнями не здатні його спіймати. Зараз у РФ волають, що ГЕС було знищено ударами ЗСУ, попри те, що про підготовку теракту на ГЕС повідомлялося ще минулого року, коли фіксувалося завезення росіянами інженерних військ туди на вантажівках.
Окрім того видання Visegrád 24 також оприлюднило графік рівня води у Каховському водосховищі з 2017 р., згідно з яким після захоплення ГЕС російськими окупантами цей рівень різко знижувався, але навесні поточного року він зріс до рекордних 17,5 м. І зараз уся ця маса води разом із сміттям і навіть будинками стрімким потоком суне на південь Херсонщини. Тож недаремно міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський порівняв знищення ГЕС росіянами із застосуванням зброї масового ураження.
Ще один важливий момент: 30 травня російський уряд ухвалив постанову «Про особливості застосування на територіях Донецької Народної Республіки, Луганської Народної Республіки, Запорізької області та Херсонської області положень законодавства Російської Федерації у сферах промислової безпеки небезпечних виробничих об’єктів та забезпечення безпеки гідротехнічних споруд». В цій постанові цікавий 10-й пункт, яким впроваджено мораторій терміном до 1 січня 2028 р. на проведення «технічного розслідування аварій на небезпечних виробничих об’єктах та аварій гідротехнічних споруд, що сталися внаслідок воєнних дій, диверсій та терористичних актів.
Втім заборона на «технічне розслідування» не виключає звинувачень з боку країни-агресора на адресу України. Що, власне, і зробив російський Слєдком, який порушив справу про теракт на ГЕС (доля правди тут таки є: теракт скоєно – росіянами).
Враховуючи все вищенаведене, спробуймо зрозуміти, на який ефект безпосередньо розраховувала Москва. Насправді логіку у діях РФ важко віднайти, хоча вона є – просто вона спотворена.
По-перше, так, на певний час (а місцева влада Херсонщини сподівається, що вже за 72 години рівень води знизиться) наступ СОУ на Лівобережжі області буде відтерміновано. Водночас від повені здебільшого постраждав саме лівий берег Дніпра, де РОВ мали позиції, з яких вели обстріл міст на Правобережжі. Як завважила в ефірі «Радіо Свобода» речниця Сил оборони півдня України Наталя Гуменюк, смуга вогневих позицій росіян на Лівобережжі суттєво посунеться.
По-друге, затоплено замінований росіянами берег. Зараз міни виносить на берег водою. Це підвищує мінну небезпеку для нас, але є перспективи безпечнішої висадки українських сил з подальшим наведенням понтонних мостів.
По-третє, питання водопостачання до Криму. Жителі тимчасово окупованого Росією півострову вже скаржаться на якість води, а «місцева влада» констатує скорочення надходження води до Північнокримського каналу. Однак зараз не йдеться про позбавлення окупантів доступу до цього ресурсу, оскільки вони встигли наповнити резервуари. Але у перспективі, особливо в разі успішного наступу СОУ, це питання набуде додаткової актуалізації.
По-четверте, це звісно медійний ефект від дій Росії. Провокація готувалася вже давно, як відомо. Відповідно готувалися і кремлівські боти. Хоча, варто зазначити, що на місцях окупанти сіли в інформаційну калюжу. «Мер» Нової Каховки Владімір Леонтьєв о шостій ранку заперечував будь-які удари ЗСУ по ГЕС, а за півтори години, мабуть, коли отримав методичку з Кремля, заявив, що ЗСУ буцімто знищили дамбу близько другої години ночі.
Зараз спостерігається вельми насичена дезінформаційна кампанія РФ у соціальних мережах (Twitter, Facebook, Telegram), основний наратив якої – саме українська армія винна у знищенні ГЕС.
З іншого боку, ця кампанія все ж ефективніша на теренах власне Росії. В закордонному сегменті вона менш переконлива саме через вже сталий медійний паритет. Більшість європейців та громадян інших країн-партнерів України мають чітке уявлення про те, чим є Росія. Як, звісно ж, лідери та високопосадовці країн Європи.
Важливо і те, що теракт стався в день початку слухань у Міжнародному суді ООН за позовом України проти РФ 2017 р., в якому, як нагадує «Європейська правда», Київ звинувачує у порушенні Росією Міжнародної конвенції щодо боротьби з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції щодо подолання усіх форм расової дискримінації через озброєння бандформувань на території фейкових «ДНР» і «ЛНР», і через репресії щодо неросійських етнічних груп у Криму.
Тож розгляд справи в суді ООН відбувається на тлі нових повідомлень про злочини, скоєні Росією проти України. Правда, до ООН в цьому плані теж знов виникли питання, адже вже після підриву ГЕС інформаційна служба Організації зробила подарунок пушкіністам, дуже «доречно» згадавши про те, що сьогодні «День російської мови». І, очікувано, дуже швидко дістала на горіхи від користувачів. Зрозуміло, що робота ООН та її інформаційної служби максимально формалізовані та запротокольовані, але це повідомлення, що викликало хвилю обурення, фактично є ілюстрацією функціональності та ефективності Організації, де у Радбезі чомусь досі перебуває країна-агресор.
В будь-якому разі в короткочасній перспективі вигоди росіян, особливо якщо зважити на повідомлення про те, що на Лівобережжі далеко не всі вояки країни-агресора встигли евакуюватися і вимушені сидіти на деревах, від підриву ГЕС видаються сумнівними і вкрай тимчасовими. І, звісно ж, вони переважно медійні. Зокрема, це заготовка на випадок чергового «жесту доброї волі» – мовляв, «там нічого обороняти». Водночас, цей підхід «не діставайся ж нікому» у перспективі матиме тривалі наслідки. Чергова екологічна катастрофа в північному Причорномор’ї, заболочування прибережних територій, ризик створення нової пустелі там, де показалося піщане дно – частина проблеми. Друга частина – потужний удар по українських промислових підприємствах (зокрема металургійних), які користувалися водою та електроенергією з Каховської ГЕС. Як наслідок – перспектива подальшої деіндустріалізації. Третя – руйнування ірігаційних систем півдня, і як наслідок – черговий удар по українському сільському господарству. Росія продовжує вибивати ключового конкурента зі світового харчового ринку, ймовірно, розраховуючи, що світу доведеться піддатись на продовольчий шантаж Москви – і послабити санкційний тиск, а в ідеалі примусити Україну до миру на умовах Кремля під тиском голодного Глобального Півдня. І, нарешті, якщо цю червону лінію росіяни перетнуть без серйозних наслідків для себе, їм буде легше наважитись перейти наступну – незастосування ядерної зброї. Відтак, багато залежить від реакції світової спільноти на цей злочин.
Владислав Гірман / Ділова столиця
