п'ятниця, 3 лютого 2023 | ПРО ПРОЄКТ | КОНТАКТИ

Китайська гра у партнерство: Як путін продає росіян за юані У структурі коштів Фонду національного добробуту (ФНД), затвердженій мінфіном країни-терористки, максимальна частка юаня зросте до 60%. Це хитра конвертація геополітики чи свідомий крок путіна до здачі росії режиму Сі Цзиньпіна?

З липня 2021 року структура ФНД не змінювалася. Тоді російський мінфін виключив долар, до 5% знизив допустиму частку активів у фунтах стерлінгів, одночасно частки євро та юаня зросли до 39,7% та 30,4% відповідно, на японські єни припадало 4,7%. Ще у березні 2022-го приблизно половина міжнародних резервів росії, включаючи євро, фунти та єни, виявилася замороженою через санкції. Загалом заморожено близько $640 млрд. Плюс – заблоковані значні суми на рахунках путінських олігархів. Україна сподівається принаймні більшу частину коштів отримати як репарації за російське вторгнення. Рішення щодо цього ще не прийняте, але є позитивні сигнали. У грудні Сенат США затвердив поправку про конфіскацію активів російських олігархів та їх передачу на користь України. Свій механізм конфіскації активів рф на користь України ухвалила й Канада. За Євросоюзом також затримки не буде. Це розуміють і в Москві – центробанк росії визнав неможливість повернути заблоковані за кордоном активи.

У рішенні збільшити частку юаня у структурі ФНД є три складові – економічна, пропагандистська і політична. Розглянемо кожну із них.

Економіка. Постріл собі у ногу

Відмова від долара у зовнішньоекономічних відносинах – відомий пунктик у голові путіна. У мінфіні рф давно запланували заміну «недружніх» доларів і євро «дружнім» юанем. То ж йдеться про черговий крок з юанізації фінансової системи. Приміром, якщо у березні китайська валюта становила лише 1% обороту російського біржового ринку, то у квітні вже 6%, у червні – 11%. Тобто ця тенденція щомісяця посилюється. Станом на кінець вересня рф закупила юанів на рекордні понад $70 млрд. Хоча за іншими даними – понад $100 млрд. У панацею юанізації повірили не лише бізнесмени, які намагаються уникнути санкцій іноземних банків, але й фізичні особи. Але є два великих «але», які свідчать про черговий постріл запутінців собі у ногу.

По-перше, юань ніколи не був стабільною валютою. По-друге, він важко конвертований, оскільки Пекін жорстко контролює рух своєї валюти. Так званий «офшорний» юань можна придбати в Гонконгу, але вести операції через Гонконг росіянам ризиковано, оскільки відомо багато випадків, коли російським компаніям відмовляли в кредитах, остерігаючись санкцій. Крім того, для продажу російських резервів у юанях потрібен дозвіл Пекіна. А розплачуватися за нього доведеться нафтою з суттєвою скидкою.

Ми не дарма згадали про вересень, адже цього місяця китайська валюта зазнала обвалу на 11%. Внаслідок чого російська фінансова система втратила $1,4 млрд. Та, як бачимо із рішення про ФНД, у кремлі продовжують діяти за принципом анекдотичних їжачків, котрі кололися, плакали, однак і далі лізли на кактус. Кошти цього фонду витрачаються на фінансування видатків федерального бюджету. Тобто на проїдання і затикання бюджетних дірок. Збільшення маси юаня у структурі фонду робить російські резерви дуже залежними від коливання курсу китайської валюти.

Сюди варто додати й вкрай негативні прогнози для економіки КНР на рік, що почався. Боргова криза на тлі скорочення темпів економічного зростання, погіршення матеріального становища населення, але при цьому суттєве збільшення витрат на гонку озброєнь становлять значні ризики для світової економіки. А ризики для країн, які зробили ставку на юань, у випадку реалізації такого сценарію зростають у рази.

Пропаганда. Юань проти долара, Москва і Пекін – проти Заходу

Можна було б тільки порадіти тому, як путін черговою авантюрою ще глибше закопує «велич» росії, якби не кілька моментів. серед яких важливою є пропаганда. Російський диктатор оголосив війну західній цивілізації і в цій війні спирається на інші дикторські режими. Сі Цзиньпінь, який порушив правило про не більше двох термінів на чолі партії і держави, ще не став диктатором, але до цього прагне. Позицію Китаю стосовно російського вторгнення в Україну прийнято називати нейтральною. Бо Пекін публічно підтримує територіальну цілісність України, закликає до переговорів і не надає путіну зброю. Але те, що він робить для кремля, – це союзництво. Китайська влада дає можливість росіянам обходити санкції, а нарощуванням поставок російських енергоресурсів, хай і зі значним дисконтом, фактично фінансує війну запутінців проти українців. Крім того, російсько-китайська дружба (до речі, і російсько-індійська) сприяє кремлівській пропаганді, одним із складників якої залишається міф про начебто формування антизахідного полюсу з провідною роллю росії. Вплив цього міфу дозволяє зберігати високий рівень підтримки росіянами війни.

Зрозуміло, ніхто не розповідає їм про поглиблення економічної залежності від Китаю, в яку їх тягне бункерний дід. Про те, що вони стають біднішими, бо путін жене дешеву нафту в КНР. Для внутрішнього користувача пропаганда створює картинку про постання нової геополітичної реальності супроти Заходу, який «занепадає». За цей фейковий «новий світ» росіянам пропонують померти. Про війну в Україні бреше і китайська пропаганда. Якій так само вигідно підтримувати у себе антизахідні настрої. Навіщо? Перша версія – Китай готується до великої війни. Спочатку за Тайвань, а далі як складеться. Всі авторитарні режими третього світу подібні: коли в їхніх країнах досягається певний рівень добробуту завдяки західним технологіям та копіюванню західних інституцій, вони знаходять зовнішніх ворогів, які начебто їх експлуатують, і внутрішніх – серед тих, хто не хоче сповзання до авторитаризму і війни. Друга версія: воювати «другий Мао» не збирається, але готується до можливих масових протестів на кшталт антиковідних в разі подальшого падіння економіки і рівня добробуту. Антизахідна пропагандистська істерія – давній спосіб перекласти проблеми з хворої голови на здорову. Третя версія: у китайського комуністичного режиму небагато друзів (не плутати з взаємовигідним економічним співробітництвом), тому нинішні взаємини з кремлем для Сі потрібні для того ж, для чого і путіну – для антизахідної пропаганди.

Політика. Китай поглинає росію

Неправильно казати, що після того, коли росіяни самі зробили свій резерв залежним від примх юаню, Пекін скуповуватиме російські активи оптом і в роздріб. Ситуація розвиватиметься трохи інакше. По-перше, прив’язка до китайської валюти змусить Москву просити Пекін відкрити кредитну лінію. А це буде витлумачено як фінансова підтримка країни-агресорки. Ризики з часом потрапити під вторинні санкції Китаю непотрібні. Тут звертає на себе увагу той факт, що дві країни не створили розрахунково-касову систему на кшталт SWIFT, а китайська платіжна система UnionPay працює з російськими банками з суттєвими обмеженнями. Проте вихід є, геополітично вигідний для Китаю – поглинання російських підприємств китайським бізнесом. Де переважно працюватимуть китайці. Особливо на суміжних із КНР територіях.

Звідси другий момент. Стосунки Москви і Пекіна – не рівноправне партнерство, а гра Піднебесної на ще більше послаблення росії. Згідно зі статистичними даними, темпи російського експорту до КНР зростають (переважно продають сировину), а от темпи зростання імпорту з Китаю сповільнюються. Особливо це стосується технологій. Без західних технологій російська промисловість швидко деградує, але очікування від заміни технологіями китайськими не виправдалися. По-перше, Китай не ставить перед собою мету посилювати росію. Одна справа – переключити країну-бензоколонку на власні потреби, зовсім інша – вкладатися в її модернізацію. А, по-друге, саме технологічні компанії найбільше бояться потрапити під санкції або втратити ринки в західних країнах. То ж Китай вкладатиме кошти не у високотехнологічні, а в ресурсні напрямки російської економіки. Таким чином, росія перетворюватиметься на сировинний придаток КНР. При цьому, що дуже важливо, після «повороту на Схід», який зараз робить путін, вороття на Захід не буде. Китай не дозволить. То ж справа не в юанізації російської фінансової системи, а у здачі путіним росії в довгострокову оренду китайцям.

Нам неприємно, що «нейтральний» Китай підставляє плече росії, бреше їй на користь, дає можливість отримувати прибутки від продажу нафти і газу. Втім, нам доведеться співіснувати з Китаєм і країнами, які на нього орієнтуються в економічних відносинах. А таких чимало. Тому треба думати над тим, чи співпрацюватиме повоєнна Україна з КНР, чи пошле весь китайський бізнес до бісової матері. Емоційно більш привабливим виглядає другий варіант. З іншого боку – геополітична гра Пекіна робить росію його васалом. Після рішення мінфіну рф про юані в структурі ФНД жартують: скоро Україна межуватиме з Китаєм. І в цьому жарті є доля правди…


Юрій Васильченко / Depo.ua
Поділіться цим