Справа в тому, що очільниця демократичної більшості в нижній палаті Конгресу анонсувала напередодні турне країнами Азії. Зокрема, Ненсі Пелосі вирішила провести зустрічі із союзниками: Японією, Південною Кореєю, Малайзією та Сінгапуром.
Нічого особливого насправді. Нічого екстраординарного – впливова представниця Вашингтона та Демпартії просто слідує курсом адміністрації Джо Байдена та працює над зміцненням відносин та діалогу з державами-союзниками в рамках багаторівневої кампанії протидії розширенню впливу Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні та за його межами.
Родзинкою турне стали натяки, недомовленості та загадкові посмішки спікера щодо можливого відвідування Тайваню – острова, чий суверенітет Пекін відмовляється визнавати. А Сполучені Штати визнають його лише частково, оскільки формально підтримують принцип Єдиного Китаю.
До Азії пані Пелосі вилетіла у суботу із зупинкою в Гонолулу (Гавайї). Весь цей час інтрига зберігалася, а напруга зростала. Особливо після того, як Пекін офіційно висловив свою різку незгоду з гіпотетичним візитом відомої американської чиновниці на Тайвань, який мав у разі ухвалення відповідного рішення здійснюватись на військовому літаку та з ескортом із винищувачів.
Ще більшу напругу викликав твіт відомого китайського автора державної газети Global Times, яка працює на іноземну аудиторію, і за сумісництвом «головного троля Китаю» — Ху Сінцзіня. Він заявив, що у випадку, якщо Пелосі супроводжуватимуть американські винищувачі, то КНР має повне право збити їх, адже це буде військовим вторгненням на територію Китаю.
Ху за цю загрозу соцмережа заблокувала, тому він був змушений видалити твіт задля розблокування.
Але особливо на поточні розклади це не вплинуло, адже збройні сили і США, і Тайваню, і Китаю помітно активізувалися. Тайвань, наприклад, розвернув системи ППО в аеропорту Таоюань.
Політичне керівництво острова, тим часом, намагалося не спровокувати Китай на агресію, дотримуючись золотої середини, коли коментувало чутки про можливе прибуття Пелосі. До речі, вона стала б тоді найвищою представницею США з тих, хто побував на острові.
Загалом, у Тайбеї раділи можливому візиту, але обережно – так, щоб уся відповідальність та вся увага були сконцентровані безпосередньо на Пелосі.
Щодо Сполучених Штатів, то голова Об’єднаного комітету начальників штабів США Марк Міллі, у свою чергу, безаперечно і не ухиляючись зазначив, що всі процедури під час візиту Пелосі на Тайвань будуть дотримані. Тобто, якщо вона летить, її супроводжуватимуть винищувачі, незважаючи на погрози Пекіна.
При цьому в Пентагоні, як казав сам президент Джо Байден, не вважають «хорошою ідеєю» візит Пелосі до Тайваню. Це означає, що у Білому домі теж не відчувають захоплення ініціативою спікера, але не бажають провокувати політичну кризу всередині партії, а тому посилаються на експертів у таких справах – на військових.
Так, Байден не раз і не два говорив, що США не залишать Тайвань віч-на-віч з Китаєм. Однак це не означає, що Вашингтон не хотів би уникнути прямої та повномасштабної конфронтації з Китаєм, що цілком розумно для більшості світових лідерів, за винятком, можливо, Володимира Путіна. Потенційний візит Пелосі суттєво звузив би простір для маневрів і поставив у практично безвихідь і Китай, і США.
Втім, в останній момент обидві сторони здали назад: Китай раптово, на тлі заходу в Південно-Китайське море авіаносної групи США, оголосив про завершення військових навчань біля берегів Тайваню; а Пелосі, тим часом, так і не включила острів у свій графік поїздок Азією.
Але що це все взагалі було?
По-перше, з огляду на коментарі Білого дому та особисто Байдена, очевидно, розмови про візит на Тайвань велися з особистої ініціативи Ненсі Пелосі або групи її соратників у Демпартії.
Сама пані спікер, пояснюючи необхідність такого візиту, говорила про «глобальні зобов’язання» США, тобто мала на увазі підтримку союзного Тайваню, який останніми місяцями особливо часто піддається військовим провокаціям КНР (і Росії теж) на морі та в повітрі.
В якості підтримки вона могла запропонувати свою особисту присутність на острові. До того ж у політичній кар’єрі Пелосі це не перший випадок тролінгу Пекіна. Так, у 1991 р. вона та ще двоє конгресменів під час поїздки до Пекіна відвідали площу Тяньаньмень та розгорнули там плакат на підтримку загиблих студентів-демонстрантів. Китайська влада лютували неймовірно. Поліція з конгресменами зробити нічого не могла, але журналістам, які висвітлювали цю подію, дісталося міцно.
Зараз ставки були ще вищими, адже відносини між Китаєм і США розпечені як ніколи. Перший демонструє величезні амбіції – замінити других у статусі гегемона, а ті, своєю чергою, цього намагаються не допустити, у тому числі створюючи децентралізовану мережу союзів демократичних країн, що протиставляються авторитарним.
Водночас, і це по-друге, нехай і дуже ризикованим способом, але адміністрація Байдена в результаті через авантюру Ненсі Пелосі, що не відбулася, змогла «промацати» Китай на готовність до прямого зіткнення. Як виявилося, Пекін цього не хоче так само, як і США.
При цьому сторони пішли назад, але для своєї аудиторії залишилися у виграші, зібравши медійні та політичні вершки.
Владислав Гірман / Ділова столиця
