п'ятниця, 12 серпня 2022 | ПРО ПРОЄКТ | КОНТАКТИ

Що не так із резолюцією Сенату США щодо визнання Росії державою-спонсором тероризму Резолюція американського Сенату щодо визнання Росії державою-спонсором тероризму – жест радше ефектний, ніж ефективний

Минуло якихось чотири дні відтоді як Дмітрій Кисельов у своєму розважально-пропагандистському шоу «Вести недели» оголосив Україні джихад, як Сенат США уже відреагував – і одностайно ухвалив резолюцію щодо визнання Росії державою-спонсором тероризму. Це було б насправді феєрично – але ніт.

Сенатори Ліндсі Грем та Ричард Блументаль зареєстрували проект резолюції ще 9 травня. Тут показово, що перший – республіканець, а другий – демократ, тобто сама її поява стала наслідком міжпартійного консенсусу. Причому спрямованого на підтримку України. Примітно, що під час розгляду документ не зазнав редактури по суті – всі правки були спрямовані лише на уточнення формулювань та прибирання несуттєвих деталей. З найсуттєвішого: дії Росії було перекваліфіковано з «терористричних актів» на «державне спонсорство тероризму». І ще: з фінальної версії зникли оціночні судження щодо Росії Держсекретаря Ентоні Блінкена та спікера його відомства. Натомість заклик Володимира Зеленського визнати Росію «терористичною державою» та цитата з відповідного звернення Верховної Ради до Конгресу США лишились незмінними.

Решта документу – довга історія злочинів путінського режиму від Другої чеченської війни, і аж по невибіркові обстріли цивільних об’єктів у Сирії та масові вбивства мирного населення в Україні.

І – резолютивна частина. Сенат по-перше визнає, що РФ під керівництвом Владіміра Путіна спонсорує акти тероризму, а по-друге закликає держсекретаря надати їй відповідний статус. Таким чином, вона має поповнити клуб обраних вигнанців – Куби, КНДР, Ірану та Сирії.

Час для оплесків, що переходять в овації. Але, знов-таки, ніт.

Визнання тієї чи іншої держави спонсором тероризму тягне за собою низку неприємних наслідків. Насамперед – санкційного характеру. Це, серед іншого:

  • Заборона експорту та продажу продукції оборонного призначення до такої держави;
  • Обмеження на надання допомоги, зокрема економічної;
  • Посилення контролю над експортом товарів подвійного призначення;
  • Обмеження фінансового характеру та супутні їм.

Так от, основний масив відповідних санкцій вже впроваджено. Втім, є нюанси. Вони стосуються непрямих наслідків. Це насамперед очевидний репутаційний удар. Але об’єктивно тим регіонам, на які прагне переорієнтуватись у своєму «великому розвороті» Росія – більшій частині Азії та Африки, частково – Латинській Америці – це до лампочки. Збільшення токсичності контрагента має значення для держав із розвинутим громадянським суспільством. А це – Захід.

Куди важливіше й дієвіше те, що визнання держави спонсором тероризму тягне за собою хвилю вторинних санкцій проти юридичних і фізичних осіб, а також держав, які ведуть із нею справи, допомагаючи обходити обмеження. Цей пункт було включено ще в План дій щодо санкцій, оприлюднений групою Єрмака-Макфола в квітні, але він не надто послідовно й досить-таки обмежено був реалізований в ухвалених дотепер санкційних пакетах. Цей нюанс дозволить «автоматизувати» вторинні санкції, тим більше що Росія дедалі активніше шукає обхідних шляхів доступу до заборонених ресурсів і технологій.

Ще один важливий момент – зняття дипломатичного імунітету з представників держави-спонсора тероризму. Це фактично дозволяє американським судам брати до розгляду цивільні позови від (родин) потерпілих від дій означеної держави. Дуже спрощено кажучи, Москві тепер можуть виставляти рахунки всі, хто зазнав страждань та втрат від Грозного до Алеппо й Бучі.

Отепер – овації. Але, знов-таки, ніт.

Сенатська резолюція не має зобов’язуючого характеру. Вона являє собою звернення до того, кого наділено владою «вносити в списки» – тобто до очільника Держдепу. Інша річ, що в Палаті представників зареєстровано аналогічну резолюцію, і це створює певні незручності для адміністрації Байдена.

Але… Ну ви зрозуміли. Річ у тім, що така рішучість створює великі проблеми для адміністрації Байдена. Потенційна загроза санкційного тиску для, скажімо, дружньої США Індії через торгівлю з Росією – річ неприємна. І однозначно небажаним такий крок є стосовно Китаю – з огляду як на економічну взаємозалежність КНР і США, так і на військово-політичне напруження довкола Тайваню. Це може призвести до важкопрогнозованих і, що головніше, неконтрольованих наслідків. Крім того, дії адміністрації Байдена обмежує висловлювана багатьма експертами думка про те, що Росія надто велика, щоб її можна було повністю «випиляти» з глобальної економіки.

Однак тиск на уряд з боку законодавчої гілки влади США неминуче буде зростати. В листопаді відбудуться проміжні вибори, які оновлять Палату Представників і третину Сенату. В країні триває виборчий марафон, і на конфлікт із Білим домом наважуються не лише республіканці, але й демократи. Лідерка більшості (спікер) нижньої палати Ненсі Пелосі прямо заявила Блінкену, що як він не задовільнить вимогу Конгресу, то Конгрес сам визнає Росію державою-спонсором тероризму.

Але… Держдеп поки тримає оборону. Коментар його прес-служби вельми красномовний: оскільки Держдеп несе відповідальність за дотримання «критеріїв, які Конгрес записав у законі» щодо визначення державного спонсорства тероризму, він має » порівнювати це з фактами на землі», і цей процес… триває.

Простіше кажучи, наразі резолюція Сенату щодо визнання РФ державою-спонсором тероризму навіює асоціацію чи то з підлітковим петингом, чи то з дорослим стриптизом: таки приємно – але найбажаніше лишається недосяжним. Що поробиш, є певні ризики.


Олексій Кафтан / Ділова столиця
Поділіться цим