Цієї ночі Зеленський увійшов в історію як Президент України, який не зміг захистити свій народ, як посадова особа, що внаслідок своє злочинної бездіяльності сприяла втраті частини території держави – окремих районів Донецької та Луганської областей. Він не знайшов в собі сили боротися, дати команду прийняти бій, забезпечити гідну дипломатичну відповідь чи хоча б просто вибачитися і заявити про свою відставку. За це йому доведеться відповідати як перед законом, так і перед народом України.
21 лютого 2022 року президент Російської Федерації Володимир Путін підписав укази про визнання ОРДЛО як «незалежних держав» – так званих «ДНР і ЛНР». Одразу після цього, Путін доручив Міністерству оборони РФ «забезпечити здійснення Збройними силами РФ функцій із забезпечення миру» в, так званих ДНР і ЛНР до моменту встановлення дипломатичних відносин. РФ, більше не приховуючи, демонстративно направила велику колону танків центром Донецька в бік фронту зіткнення. Водночас Путін доручив МЗС РФ вжити заходів визнання нових квазідержавних утворень шляхом встановлених відповідних міждержавних відносин.
У ніч на понеділок представники Білого дому заявили, що США запровадять економічні санкції тільки проти двох «сепаратистських регіонів України», які президент Володимир Путін визнав «незалежними», але США не вводитимуть будь-які санкції безпосередньо проти Росії. Санкції проти РФ можуть бути запроваджені тільки, якщо Путін застосує російські збройні сили на «неокупованій» частині України. Тобто ніякої потужної санкційної відповіді не буде.
Зеленський здався, він боїться, впродовж ночі РНБО не ухвалила жодного рішення, а Зеленський, в ролі Верховного Головнокомандувача, не видав жодного наказу на протидію такому швидкому, негативному для України розвитку ситуації. Проте Зеленський видав відосик із назвою «ми нікого і нічого не боїмось, ми нікому і нічого не винні, і ми нічого і нікому не віддамо» – але ця пісня називається капітуляцією.
Загравання з убивцею, спроби розсмішити, подивитися в очі не спрацювали. Зеленський забув, а може й не знав головний постулат Путіна – він не сприймає лохів. Слабкість не вітається, не прощається, але карається. Путіну був достеменно відомий психотип чинного Президента України, людини для якої оплески – головна цінність, дрібно побутова корупція – важливіша за майбутнє нації, особистий комфорт – вищий за державну безпеку, коли тепла інформаційна ванна завжди заміняє гірку правду, а гігієнічне боягузтво компенсується полком державної охорони.
Зеленський відмовився від боротьби за Донбас, незважаючи на успадковане потужне військо, єдність міжнародних партерів щодо шкідливої ролі РФ для безпеки в Європі і світі, чинні санкції проти РФ, та ще багато чого. За три роки свого правління Зеленський спромігся дезорієнтувати антиросійську коаліцію держав-партнерів України, демотивувати армію України, довести до стану технічного банкрутства державний оборонно-промисловий комплекс, але головне — Зеленський втратив довіру народу: відосики більше не працюють, вони дратують та стають шкідливими. Удача покинула головного коміка країни.
Зеленський неодноразово звинувачував «попередників» за втрату Криму й Донбасу.
Не можу не пригадати героїчно-пафосного інтерв’ю американському HBO, коли Зеленський заявив що «якби він тоді був президентом, ми б там всі вмерли в Криму, але «зелених чоловічків» не пустили». Втім, історична правда полягає в тому, що 20 лютого 2014 року, коли бойовики Януковича ще продовжували розстрілювали «небесну сотню» на Майдані, Крим вже було захоплено. Юридичним підтвердженням цього твердження є дата початку агресії РФ, яку викарбовано на медалі РФ за «возвращение Крыма» — 20.02.2014. Чим сам Зеленський займався в той день нам наразі невідомо, але вчора в нього була і влада і армія, відсутня була тільки воля.
Дві третини Донбасу було звільнено від військових формувань РФ в 2014-2015 рр. Порошенко з Турчиновим забезпечили створення дієвого протистояння Путіну, його скаженому бажанню знищити Україну як державу. Влада розуміла, що якщо в Україні не буде потужної армії, чи армії альянсу (НАТО) не стануть на її захист, то у дипломатії немає шансів перемогти в умовах, де діє жорстке правило – «хто сильніший той і правий».
Зеленський поки що відмітився тільки грізними заявами, що «Україна однозначно кваліфікує останні дії РФ як порушення суверенітету та територіальної цілісності» – але це яскравий приклад, коли навіть слова розходяться з ділом. Зеленський системно працював, щоб догодити Путіну, знищуючи обороноздатність, відновлюючи залежність України від РФ. Тому такі заяви Зеленського серед ночі – це не більш ніж частина нічного кошмару, за яким спостерігали українці у всьому світі.
Життєві цінності Зеленського передалися і його опричникам. Я не вірю, що в «Слуги народу» потрапили випадкові люди. Я думаю всіх ретельно підібрали для того, щоб вони не контрастували із ЗЕ та були тими самими артистами-демагогами, для яких видимість процесу важливіша за результат, а здібність приховати дійсні наміри за клоунською посмішкою є критерієм професіоналізму й належності до трупи гастролерів.
Як опричники підіграють головному естраднику країни, поясню на прикладі. За останні 2 місяці Зеленський видав 3 укази із дорученнями підняти грошове забезпечення в армії. Жоден не виконано. Бюджет Міноборони не збільшено. В пріоритеті роботи Верховної Ради очолюваної соратником Зеленського Стефанчуком, — гральний бізнес, підвищення пенсій співробітникам ДБР, ріелторська діяльність, лобістські законопроєкти про рекламу електронних сигарет, легалізацію криптовалюти, кредитні спілки, колектори, але немає проблемних питань Збройних Сил України.
Прочитавши попередній абзац, «слуги» почнуть волати, що це брехня, що вони дбають про армію! Як вчора сказав Стефанчук на погоджувальній раді – «на четвер запланований законопроєкт 7012-2», яким Зеленський підтримує армію. Але законопроєкт 7012 – порожній, за ним немає грошей.
Річ у тім, що попри назву законопроєктів 7012-1/2/3/4/ — «щодо збільшення видатків на оборону», із пропонованого збільшення на 239 млрд грн доходів спеціального фонду Держбюджету – тільки 11,8 млрд піде на армію, водночас на закупку російського газу скерують 160 млрд грн. Втім, навіть у разі прийняття цього проєкту, профінансувати його можна, виключно якщо парламент одночасно проголосує й підняття ренти на газ (законопроєкт 7038) – що є джерелом фінансування таких видатків.
239 млрд грн хочуть забрати у олігархів, які цей газ видобувають – Ахметова, Коломойського, Хомутинніка, Фукса, Новінського, Злочевського та Пінчука. Давайте спробуємо порахувати скільки депутатів контролюють ці поважні особи та, відповідно, – яка ймовірність, що вони добровільно відмовляться від 239 млрд грн на користь української армії?
Цей приклад — показовий. Влада Зеленського розраховує на створення картинки, а коли виявляється, що «король-то голий», то Володимир Олександрович записує звернення на кшталт останнього нічного та пропонує всім його «понять і простість». Трагедія в тому, що Україна втрачає територію і життя найкращих Українців через такі жарти Зеленського та його «кварталу».
Досить.
Іван Вінник / Цензор.НЕТ
