Кількість снарядів, які виробить у 2024 році Франція, сягне 100 тисяч штук — 80 тисяч з них Париж передасть Силам оборони України.
Ще на початку лютого ця цифра була три тисячі 155 мм (найдефіцитніших зараз снарядів) на місяць.
Якщо 105 мм і радянські калібри знайти ще можна, то через зростання ціни 155 мм снаряди всмоктуються як пилососом.
Але французи сильно наростили виробництво — концерн Nexter відкрив додаткову лінію Шапель-Сен-Урсен, інвестував 15 млн у бельгійський майданчик.
Були проблеми з виробництвом корпусів на заводі в Тарбі, але там створили 90 робочих місць і вийшли на темп 120 000 заготовок.
Французький виробник пороху й вибухових речовин Eurenco планує цього року подвоїти виробництво модульних метальних зарядів — на кожен випущений з CAESAR снаряд йде до 5-6 штук «кабанчиків».
У перспективі за рік виготовлять 400 тисяч модульних зарядів.
Уперше за багато років французька промисловість отримала замовлення на бомби HAMMER — 600 цього року та 1200 наступного. Тобто не просто передача по 50 на місяць — запустили лінію.
Не знаю, як воно буде, але велика можливість, що вже не 50 на місяць піде і для України.
Узагалі скільки й чого реально постачають — колись ми прочитаємо в мемуарах.
Ми їх успішно застосовуємо, причому інтегрувавши в МіГ-29.
За рахунок двигуна, тепловізійного й лазерного наведення боєприпас може вражати цілі на відстані до 70 км, обстрілюючи рухомі цілі, — ідеальна річ для опорних пунктів у забудові, колон, штурмових груп, які швидко закріплюються на нейтралці.
Не дати експлуатувати приліт російських коригованих боєприпасів, не дати зекам зі «штормів» бігти по трупах товаришів, дати нашим частинам можливість контратакувати — саме для цього потрібен такий молоток у рукаві з глибини.
Завод Delair під Тулузою виробляє 2000 дронів-камікадзе для України та збройних сил Франції — перші 150 комплектів будуть до літа разом з готовими зарядами (суміш кумулятиву й осколкової сорочки).
Компанія змогла швидко наростити потужності, оскільки в період між замовленнями виробляє і дрони, і їхні комплектуючі собі на склад, у запаси.
Це частина зусиль Парижа в «коаліції дронів» — масового термінового постачання цивільних БпЛА, перероблених у летючі ПТРК, і планової передачі військових апаратів, найчастіше для коригування й розвідки.
Закрити нам нестачу снарядів, поки запрацює чеська ініціатива й потужності ЄС, у перспективі нарощуючи м’язи коригувальникам арти.
Тих самих 60 САУ CAESAR, котрі терміново виробляють за кошт Франції та Данії, окрім того дивізіону, що ми проплатили.
На сьогодні в нас працюють батальйонний комплект і рота розвідувальних колісних машин AMX-10RC і 250 (8 батальйонних комплектів) бронетранспортерів VAB.
Франція пообіцяла додаткове постачання за обома пунктами.
Як бойові таксі, носії протитанкового озброєння й ПЗРК, евакуаційні машини, машини передових команд наведення, розвідка й вогнева підтримка ескадронами AMX — нам це все конче необхідно, у нас є суто стрілецькі бригади, навіть погано моторизовані.
MBDA уперше за багато років хоче відновити виробництво Scalp-EG, поки що вони модернізують сотню ракет до Nouvelle Génération, збільшуючи відстань ураження (нам і так вистачає 560 км для більшості завдань) і базу даних з алгоритмами наведення на ціль.
У Парижа їх близько 500, мінус 100 розстріляних у війні в Лівії та Сирії, випущених на полігонах і списаних.
Загалом, ще більше салютів у Севастополі — добрих і різних, якщо буде таке завдання.
Міністр збройних сил Франції Себастьян Лекорню навіть погрожує націоналізацією та конфіскацією приватних підприємств — ось так Париж зацікавлений у нарощенні виробництва ВПК.
Чому така увага до нас?
Будь-яка інша країна не в ЄС упала б на 11 рік проксі-війни, маючи 6 млн біженців і окупацію 20% території, живучи взимку тижнями з електрикою по три години.
Ми ж не тільки не впали, а й досягли дронами Москви, центральної Росії, зруйнували третій за величиною російський НПЗ і дісталися аеродрому Енгельса з літаками ядерної тріади.
Київ витримує багатомісячні стратегічні бомбардування, проти нашої країни провели наймасштабнішу на планеті ракетну кампанію.
Ми вбили й захопили танків уже більше, ніж було в Москви на момент початку конфлікту.
Росстат визнав падіння 10 % виробництва бензину й більш ніж рік не експортує зимову солярку.
Європейцям не знайти для ЄС кращої буферної зони, ніж Україна. Це не гучні слова й не гарні фрази для статті.
Їм потрібна сильна і стійка на своїх східних кордонах Україна.
Загартована в боях армія, досвід прориву ППО й РЕБ, одних з найрозвиненіших на планеті, найкраща артилерійська школа на континенті.
Досі наша ППО стоїть, попри витрату ракет і прильоти касетних «іскандерів», збирається під пресингом коригованих бомб, «смерчів», радіоелектронної боротьби.
Як не вкладайся у східний фланг НАТО, Словаччина, Румунія, Угорщина поки що далекі від таких можливостей.
Будь-які інвестиції в розгортання в країнах Балтії додаткових частин — на прикладі тієї самої канадської бригади це чотири роки й десятки мільярдів доларів на інфраструктуру, ППО, ПРО, соціальні виплати (два мільярди витрачає лише Оттава).
Багато в чому це й ідеологія — не можна говорити про свободу й демократію, дивлячись на удари по житлових кварталах і етнічні чистки.
Багато в чому калькулятор і холодний розрахунок.
Але нас же також влаштовує. Не потрібно більше «братів» і «сестер» — достатньо спільних інтересів.
Кирило Данильченко / Lb.ua
