Впродовж останніх тижнів цілий ряд російських лібералів ( і не тільки) видали псевдосенсаційну новину, що в Росії кількість тих, хто хоче війни, і тих, хто не хоче війни, вперше помінялися місцями. Тож тепер переважають ті, хто проти. Соціологічні опитування справді це показують, однак не з осені, а з весни 2023 року (я базуюся на тих дослідженнях, які робив і робить Український інститут майбутнього).
Тут слід розуміти, що ядро активних прихильників війни складає 10-12% росіян, а послідовних «не прихильників війни» (саме так, а не противниками війни, їх варто називати), складає приблизно 20%. І ці значення залишаються практично незмінними як мінімум впродовж останніх шести місяців. Та й поділ росіян за категорією «за/проти війни» є умовним і не зовсім правильним.
Російське суспільство ще до 24.02.22 ділилося виключно за віковою категорією 18-30 та всі інші (це реально дві різні Росії, хоча навіть у віковій категорії 18-25 трохи більше 25% є прихильниками війни).
Що справді відбулося за останні півроку, так це початок зсуву покоління 30-50 років в бік не стільки «антивійни», скільки «щось йде не так, але я ще боюся про це говорити». Поки можна лише констатувати, що в цьому поколінні може визріти незадоволення. Причини цього невдоволення прості: війна і погіршення життя починають складатися в один пазл, і все це на фоні невизначеності з картиною майбутнього. Вони ще не почали думати настільки далеко, аби повʼязати війну із відсутністю майбутнього своїх дітей, і це той інформаційний резерв, який є у всіх нас.
Однак не слід переоцінювати рівень погіршення життя в РФ. Останні дослідження показують: 18% респондентів зазначають , що їхнє життя не погіршилося. 40% — що матеріальний стан не змінився, 42% кажуть, що стало гірше жити. Проте тих, хто жаліється на те, що не вистачає на їжу і ліки, лише 15%. Але навіть ці цифри є важливими — саме покоління 30-50 є ядром, що відчуває це погіршення, і все, що ми бачимо в російському бюджеті на 2024 рік показує, що далі буде гірше.
Тут ми підходимо до одного з найважливіших моментів: хто б що не говорив, але в російському суспільстві зараз існує певний консенсус обʼєднання навколо не дуже популярної війни. І цей консенсус може бути деформований лише трьома речами: часом (вся інформація працює за накопиченням), відсутністю перемог російської армії і погіршенням життя. Кожен із трьох факторів може зіграти самостійно, але кумулятивний ефект, звичайно, найважливіший.
Щодо часу все зрозуміло. Щодо перемог (Авдіївка, Купʼянськ, Бахмут), то для Путіна зараз — це альфа і омега. З одного боку, через вибори, а з іншого — через перспективи погіршення бюджетних можливостей з червня-вересня 2024 року. Всі надлишки бюджету ідуть виключно на війну, однак утримати курс рубля та мінімальний ріст цін до виборів влада зможе. Вона це зможе робити і ще кілька місяців після виборів, однак далі потрібно буде відпускати рубль і робити непопулярні речі з перспективою необмеженої в часі війни. І ці речі, за певного збігу обставин, можуть стати загрозою для режиму.
Є і інший бік медалі: вважається, що поки йде війна, російська влада може відкидати економічний добробут населення на другий план. Наразі це абсолютна правда. Щоправда, є одне «але». Репресивний апарат готовий до мінімальних виступів, але, як показали кейси Пригожина і Дагестану, серйозні виклики ФСБ, Росгвардія та поліція пропускають.
Ще один аспект — психотип Путіна. Він не любить і боїться довгих воєн. В цій ситуації він почувається некомфортно. Його тактика завжди одна: підняття ставок — бліцкриг — стадія заспокоєння — помста з відтяжкою в часі. Так, він уміє чекати. Але чекати в стані відносного спокою. Нинішній стан для нього явно дискомфортний, однак цей момент не варто переоцінювати. Річ у тім, що компенсатором цього став абсолютний параліч еліт. Якщо на початку війну був певний параліч самого Путіна і навіть поява колективного Путіна, то після Пригожина Путін зрозумів: змови еліт нема, конкуренції не існує і він може (а реально повинен для свого ж збереження) почати знову стравлювати еліти. І він почав це робити. Вбивство Пригожина відкрило ящик Пандори: Путін пообіцяв Пригожину життя і,чи не вперше, на внутрішньому полі не дотримав даного слова.
Плюс економічна ситуація така, що на середину-кінець наступного року більшість громадян РФ почне говорити про погіршення рівня життя (врятувати зможуть тільки космічні ціни на нафту). І Путін (його найближче оточення) бояться цього моменту.
Є ще один важливий аспект: бажання стати третім на переговорах США — Китай. Наразі економічна залежність від Пекіна (про це у вівторок, 28 листопада, буде презентовано окрему доповідь), повна конфронтація із США і, головне, неможливість нічого показати в конвенційній війні, а також технічне відставання російського ВПК не дають Путіну навіть надії на можливість стати третім (віртуальний саміт в Індії, між іншим, це дуже чітко показав). Власне, цей аспект є одним з визначальних для можливих, (виходячи з сьогочасних реалій ) часових рамок війни.
Підсумовуючи все це, маємо розуміти кілька речей:
- Для Путіна вкрай небажаним є затягування війни з економічної точки зору, зважаючи на погіршення рівня життя.
- Для Путіна бажано закінчити війну до приходу Трампа. Трамп як «посередник» ставить хрест на перспективах Росії стати третім з Китаєм та США. Китай поки самоусувається від посередництва, але теж захоче зіграти цю гру.
- Воєнна економіка РФ розгорнута, вона може існувати довго при збереженні нинішньої системи влади, але вона майже вичерпала потенціал для росту (нема людей), тож після піку 2023 року можливий спад в другій половині 2024-2025рр.
Резюмуючи, з великою долею імовірності можна припустити, що Путін поставив перед собою дві реперні точки. Перша — взяття хоч чогось (бажано Авдіївки) до 17 березня 2024 (день виборів). Друга реперна точка — серпень-вересень 2024 року, переговори про призупинення війни до виборів в США.
Я нагадаю про три фактори деформації воєнного консенсусу в РФ: час, відсутність перемог на фронті і погіршення рівня життя. Путіну потрібна якась перемога і перспектива для людей менша, ніж безкінечність (зараз, між іншим, більшість росіян вважають, що війна закінчиться в 2024 році). Якщо ж не вдасться нічого зробити до осені, існує висока вірогідність, що війна триватиме весь 2025 рік. І головна причина — Путін боїться стати обʼєктом політики США та Китаю.
P.S. хочу окремо ще раз наголосити — це базовий сценарій і тут розписана виключно російська логіка. Інші сценарії також можливі.
Вадим Денисенко / Facebook