21 листопада українці святкують День гідності та свободи, присвячений початку двох майданів. І вже тиждень у медіапросторі розганяється тема «майдану-3». Цікаво, навіщо це Банковій і що з цього може вийти.
«Майдан для них — це переворот»
Перше вкидання про «майдан-3» було зроблено 13 листопада через сайт online.ua. Посилаючись на «власні джерела у секторі безпеки та оборони України», сайт повідомив, що з 1 листопада російські спецслужби розпочали масштабну інформаційну атаку «майдан-3», метою якої є дестабілізація України. За даними джерел online.ua, загальний бюджет цієї інформаційної спецоперації проти України сягнув $1,5 млрд. Зокрема, $230 млн уже виділено на пропаганду в месенджері Telegram. За даними тих самих джерел, для «провокації протестних настроїв» використовуються «реальні проблемні теми, які сьогодні хвилюють українців», такі як корупція та «неефективність політичного керівництва».
Також до сценарію спецоперації входить серія замахів на низку посадових осіб. Для цього підготовлено кілька груп виконавців. Деякі учасники вже перебувають на території України, дехто готується до в’їзду. За даними джерел, якщо замахи будуть успішними, то деякі з них будуть представлені як свідчення «слабкості» України та нездатності її захистити знакові постаті. Інші замахи спробують видати за «внутрішньоукраїнські розбірки», які нібито дійшли до крайньої точки кипіння.
«Своєї пікової точки спецоперація російських спецслужб має сягнути у річницю початку Революції гідності. За задумом «авторів» це додасть подіям емоційності та символізму», — анонсував online.ua.
16 листопада про російські плани розповів Володимир Зеленський в інтерв’ю агентству Bloomberg. «Український лідер заявив, що Москва прагне створити «хаос» усередині країни, щоб посіяти розкол в українському суспільстві і зрештою змістити президента. «Наша розвідка має інформацію, яка також надійшла від наших партнерів», — сказав Зеленський, описуючи план дезінформації, відомий всередині країни як «майдан-3», — повідомило агентство. — «Майдан для них — це переворот, тому операція зрозуміла», — сказав Зеленський».
Наступного дня пішли новини від першоджерела, тобто від Головного управління розвідки Міноборони України. Представник ГУР МО Андрій Юсов підтвердив сайту nv.ua, що російська інформаційна атака вже здійснюється. «Це не якась одна тема, це паралельно посилення низки конфліктних подій всередині країни. Це посилення внутрішніх розбіжностей із використанням традиційних російських та пропагандистських наративів. Ми бачимо, що останнім часом російська пропаганда знову приділяє надзвичайно багато уваги, зокрема, внутрішньоукраїнським політичним подіям», — сказав він.
Вигода для Банкової
Можна припустити, що ГУР МО має свій сценарій подальшого розвитку подій. Напевно, нам пред’являть якихось активних змовників, запис їхніх розмов з кремлівськими замовниками, свідчення проплати акцій протесту. Це допоможе підвищити інтерес суспільства до цієї теми.
Але в будь-якому разі очевидно, що тут Банкова має свою політичну вигоду. І якби навіть росіяни не планували жодного «майдану-3», його варто було б вигадати.
Насправді, жодної реальної небезпеки для Банкової немає. Майдани не виникають на замовлення, навіть якщо припустити, що замовлення щедро оплачено. І їх не можна інспірувати банальними темами на кшталт корупції чи якихось чергових прорахунків влади.
Обидва Майдани піднялися зовсім не через подібні повсякденні явища. Саме зараз, у День гідності та свободи, не зайве про це згадати.
Розповіді про корупцію та всілякі провали та помилки влади — це чудовий спосіб викликати до неї огиду. Але цей спосіб не годиться для того, щоб підняти людей на Майдан. На Майдан виходять не через почуття огиди, а через передчуття жаху. А це дві зовсім різні емоції.
Обидва Майдани стали масовими з однієї причини: в активної частини суспільства спрацював інстинкт самозбереження. В обох випадках люди побачили, що завтра вони можуть прокинутися у країні, де влада не має жодних гальм. І люди вирішили, що краще не спати, а піти на Майдан.
Але й передчуття жаху не можна викликати пропагандою. Його може викликати лише сама влада, власними діями, якщо дуже постарається. Помаранчева революція не спалахнула б, якби влада не сфальшувала вибори і не ввела до Києва бронетехніку для запобігання протестам. Маленький Євромайдан не виріс би у повнолюдний Майдан Революції Гідності, якби влада не пішла на силовий розгін Євромайдану під приводом встановлення Йолки.
В обох випадках люди опинилися перед дилемою: чи відстояти свою свободу зараз, чи всю решту життя прожити під диктатурою банди, яка вже ніколи не віддасть владу ні на яких виборах. А оскільки банда мала конкретну славу, то жах був глибоким, пронизливим до нутра.
Зараз нічого такого немає. Ну і не буде — якщо, звісно, влада не планує нічого такого, що могло б викликати тваринний жах у народу.
Тому Банкова може спокійно лякати українців російською спробою спричинити третій Майдан. Це прекрасний спосіб викликати до себе співчуття, що зовсім не зайве в умовах, коли народ дивиться на владу все більш критичним поглядом.
Пам’ятається, два роки тому Зеленський уже використав цей спосіб, коли заявив на прес-конференції, що в Україні планується державний переворот і одним із його організаторів може стати Рінат Ахметов. Жодних доказів, щоправда, суспільство не отримало. Проте за два тижні Зеленський розповів у телеінтерв’ю, що суспільство на його боці: «Я радий, що суспільство не підтримує такі кроки деяких угруповань. І радий, що ці угруповання побачили, що суспільство не підтримує їх«.
Зараз, під час великої війни, Банкова може отримати більш істотну вигоду. Страшилка про «майдан-3» допоможе консолідувати суспільство навколо влади: дивіться, коли вона зайнята виключно війною з російським агресором, Кремль і його посібники щосили намагаються її дестабілізувати. Після цього критикувати владу стає вже якось ніяково, хочеться її пожаліти.
Ризик для Банкової
Але тут головне — не перестаратися. А саме з цим у Банкової можуть бути проблеми: іноді почуття міри їй зраджує.
Швидше за все, початкова мета полягала у тому, щоб збити хвилю критики. Влада втомилася відбиватися від корупційних скандалів, і це виходить у неї все гірше. До того ж наростає критика бездіяльності влади перед війною та її дивних рішень (наприклад, бюджетних) під час війни. Щойно це оголошено елементом російської інформаційної атаки — журналісти, блогери, активісти та інші небайдужі громадяни починають думати: краще я не буду зайвий раз критикувати Зеленського, аби не підіграти Путіну.
І ось доки влада триматиметься в цих рамках, все в неї вийде так, як вона задумала.
Якщо ж вона перестарається і, наприклад, почне розповідати про «козлів, які заважають нам жити», затіє політичні репресії проти опозиції чи розправи над патріотами за критику, то ненароком може викликати асоціацію з Януковичем. Якої вже важко буде позбутися.
У День гідності та свободи побажаємо собі, щоб жодна влада більше не пішла шляхом Януковича. Двох уроків мало б вистачити.
Юрій Вишневський / Ділова столиця
