Минулого місяця наші війська розпочали контрнаступ на Херсонщині. На цій ділянці було сфокусовано вогневу міць ракетних установок HIMARS. І загальна увага теж була сфокусована саме на цій ділянці.
31 серпня американська телекомпанія CNN повідомила, що під час підготовки до нинішнього українського контрнаступу США закликали Київ обмежити операцію як за цілями, так і за географією, щоб уникнути надмірного затягування та ув’язування на кількох фронтах. Спочатку українці розглядали можливість ширшого контрнаступу, але потім обмежилися Херсонською областю, заявили представники США та України.
Напевно, це був не дуже хитрий прийом, але він спрацював. Командування окупантів почало спішно зміцнювати своє угруповання на Херсонщині, оголивши протилежний фланг фронту на Харківщині. І наші скористувалися цим. За інформацією Генштабу ЗСУ, протягом трьох днів, 6-8 вересня, наші війська, розпочавши з Балаклії, просунулися майже на 50 км. Увечері 8 вересня Володимир Зеленський оголосив, що з початку вересня звільнено понад 1000 кв. км території України.
Контрнаступ на Харківщині ведеться у двох напрямках: на Куп’янськ та на Ізюм. Ці два райцентри були захоплені ворогом на початку повномасштабного вторгнення. У червні окупанти оголосили Куп’янськ «тимчасовою столицею Харківської області».
Американський Інститут вивчення війни (ISW) 8 вересня зазначив, що » українські сили, швидше за все, захоплять Куп’янськ протягом наступних 72 годин». Окупаційна «влада» Харківщини вже втекла з Куп’янська до прикордонного містечка Вовчанська.
Куп’янськ — це ключовий залізничний та автомобільний транспортний вузол у логістиці постачання Росією своїх військ на північній ділянці фронту. Якщо наші звільнять це місто, це значно полегшить завдання звільнення Ізюма.
Потрібно наголосити, що наш контрнаступ на Харківщині має не лише військове, а й психологічне значення. Аж до середини липня ворог вів успішний наступ на північному сході України, внаслідок чого зміг окупувати всю Луганщину та значно просунувся на Донеччині. Це, звичайно, породжувало на Заході скепсис щодо нашої здатності зупинити ворога. Потім наступальний потенціал російських військ вичерпався і лінія фронту майже стабілізувалася. Виникла небезпека заморожування конфлікту. Але зараз наше військове командування наочно продемонструвало, що воно на голову вище за путінський генштаб. Наші війська зуміли звільнити значну територію, не вдаючись до улюбленої тактики російських окупантів — тотальних обстрілів населених пунктів.
Прайс-лист поразки Росії
Проте не варто поспішати з оптимістичними прогнозами в тому дусі, що на війні вже настав перелом і тепер ворог бігтиме-бігтиме до самої Москви. Для цього нам необхідно отримати дуже велику військову допомогу від Заходу.
Яку саме — про це розповіли головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний та перший заступник голови оборонного комітету Верховної Ради генерал-лейтенант Михайло Забродський у своїй статті «Перспективи забезпечення воєнної кампанії 2023 року: український погляд», яку опублікував «Укрінформ» 7 вересня українською та англійською мовами. Стаття вийшла напередодні Рамштайну-5 і явно адресована насамперед західним партнерам.
Нагадаємо, що генерал-лейтенант Забродський до обрання до парламенту чотири роки командував Десантно-штурмовими військами ЗСУ. 25 лютого він повідомив: «З вчорашнього дня працюю за основною спеціальністю». Тобто він працює на ділянці, яку йому доручив генерал Залужний. І, як ми тепер бачимо, він допоміг головнокомандувачеві розробити стратегію воєнної кампанії 2023 року.
У своїй статті вони прямо порушують питання: «Що саме потрібно Збройним Силам України як допомога від партнерів на прийдешній 2023 рік?» І вони відповідають. Їхня стаття — це фактично прайс-лист поразки Росії. Зазначимо два ключові пункти.
По-перше, автори статті зазначають, що логічно передбачити планування на 2023 рік операції або серії операцій зі звільнення Кримського півострова. Це завдання не повинно покладатися на ті військові частини та з’єднання ЗСУ, які вже зараз діють на 2500 км фронту від Херсона до Ковеля. Підготовка Кримської кампанії потребує створення одного чи кількох оперативних (оперативно-стратегічних) угруповань у складі від десяти до двадцяти загальновійськових бригад. Генерали Залужний та Забродський упевнені, що Україна зможе забезпечити необхідну чисельність персоналу цих нових бригад. Але вони мають отримати сучасні озброєння, включаючи важкі, від партнерів України. «За наявності політичної волі, завчасного і продуманого планування, із використанням виробничої бази і запасів провідних країн світу, створення і оснащення належним чином такого роду угруповання у складі ЗСУ є абсолютно реальним», — стверджується в статті.
По-друге, генерали Залужний та Забродський відзначають диспропорцію у спроможностях України та Росії. Найбільш показовим її втіленням є різниця в граничній досяжності засобів ураження. Якщо для ЗС РФ вона становить до 2000 км з урахуванням дальності польоту крилатих ракет повітряного базування, то ЗСУ фактично обмежена 100 км. У перекладі мовою військової практики це означає, що ЗСУ в кращому разі можуть завдавати ударів тільки на глибину оперативного тилу противника, тоді як противник здатний безкарно завдавати точкових ударів по цілях на всю глибину території нашої країни.
Звісно, ми не можемо позбавити ворога цієї можливості. «Але цілком можливо протиставити противнику свою спроможність діяти подібним чином і на подібну дальність. Мова йде, звісно, про постачання партнерами України для ЗСУ систем озброєння або певних найменувань боєприпасів із відповідною дальністю дії. На увазі мається не тільки і не стільки певні найменування, такі як, наприклад, ракета MGM-140B ATACMS Block 1A для РСЗВ Himars. Має бути застосовано комплексний підхід до переоснащення артилерії, ракетних військ, тактичної авіації і Військово-морських сил ЗСУ та інших складових їх могутності», — наголошується в статті.
Автори статті впевнені, що глибинна причина війни в тому, що Росія почувається безкарною: вона веде війну на нашій території, а сама війни не відчуває. І ключ до поразки Росії полягає в тому, щоб позбавити її безкарності. «Переконливим прикладом правильності такого підходу в поточному році є успішні зусилля ЗСУ з фізичного перенесення бойових дій на тимчасово окуповану територію АР Крим. Йдеться про серію успішних ракетних ударів по кримським авіабазам противника, перш за все — по аеродрому Саки. Завдання ЗСУ на 2023 рік — зробити для росіян та в інших окупованих територіях ці відчуття гострішими, природнішими і цілком відчутними, попри значну відстань до цілей», — стверджують генерали Залужний та Забродський. Вони наголошують, що наявність навіть самої небезпеки використання ЗСУ засобів ураження відповідної досяжності змушуватиме РФ по-іншому розглядати і природу, і перебіг, і результат нашого протистояння.
«Ми бачимо реальну ефективність»
Наскільки готові дослухатися до цих аргументів у Вашингтоні? Деякі сигнали можна вловити з офіційних висловлювань. Наприклад, міністр оборони США Ллойд Остін на прес-конференції за підсумками засідання Контактної групи з питань оборони України на американській авіабазі Рамштайн у Німеччині заявив, що «сьогодні робиться акцент на позиціонуванні цієї контактної групи для підтримки самооборони України у довгостроковій перспективі. Це означає пошук нових та інноваційних способів підтримки українських військових». За його словами, «найближчими кількома тижнями США в координації з НАТО проведуть спеціальну сесію під егідою цієї контактної групи, на якій зберуться наші старші національні директори з озброєнь. І вони обговорять, як наші військово-промислові бази можуть найкраще озброїти майбутні збройні сили України необхідними можливостями».
Таким чином, нам доведеться запастися терпінням та дочекатися спеціальної сесії, яку анонсував голова Пентагону. Втім, 8 вересня ми почули анонси не лише від Ллойда Остіна, а й від держсекретаря США Ентоні Блінкена, який відвідав Київ.
«Президент Байден подумав, що особливо важливо приїхати в цей час, коли Україна починає свій контрнаступ на півдні, а також на сході. Перші дні, але ми бачимо реальну ефективність на місцях. І ми пишаємося тим, що наша підтримка і підтримка багатьох інших країн допомагають українцям звільняти території, захоплені Росією», — повідомив Блінкен пресі за підсумками візиту.
Він привіз із собою повідомлення про виділення Україні нового пакету військової допомоги у розмірі $675 млн. Крім того, на початку зустрічі із Зеленським він повідомив ще про $2 млрд: «Ми також повідомили наш Конгрес про наш намір надати Україні додатковий $1 млрд у вигляді того, що ми називаємо іноземним військовим фінансуванням. Це для довгострокових придбань систем. Ми також надаємо $1 млрд додаткового фінансування нашим європейським союзникам та партнерам, які так багато роблять для підтримки України. Це дозволить закупити системи, які потрібні вам та іншим у довгостроковій перспективі для стримування та захисту від будь-яких майбутніх агресій з боку Росії».
Зауважимо, що і Ллойд Остін, і Ентоні Блінкен неодноразово згадували про «довгострокову перспективу». 7 вересня телекомпанія CNN повідомила, що Пентагон готує докладний аналіз, як підтримати українську армію у середньостроковій та довгостроковій перспективі, зокрема після закінчення війни з Росією. Аналіз проводиться спільно з українцями і, якщо його схвалить президент Джо Байден, це може призвести до багаторічних продажів зброї та створення довгострокової програми військового навчання.
Очікується, що аналіз буде завершено «протягом наступного місяця або двох», сказав високопоставлений представник Пентагону, наголосивши, що думка України матиме вирішальне значення. План постійно розвиватиметься протягом наступних кількох місяців у міру зміни поля бою та просування українських сил. «Зрештою, це може продовжити участь США та їхніх союзників в Україні на довгі роки за рахунок довгострокових, багаторічних контрактів на постачання зброї, які можуть бути укладені до закінчення першого терміну Байдена«, — передбачає CNN.
Схоже, Вашингтон отримав для себе урок із понад шести місяців українського опору повномасштабній російській агресії. Потужність російської армії виявилася сильно перебільшеною. А погрози, якими розкидався Путін, виявились банальним блефом. Він лякав західні країни відплатою за постачання Україні важких озброєнь, лякав Україну відплатою у разі ударів по Криму, але вся його відплата звелася до скликання Ради безпеки ООН з питань постачання озброєнь в Україну. Тож Вашингтон спокійно може дозволити собі кроки, на які півроку тому він не наважувався.
Юрій Вишневський / Ділова столиця
