Далекому від політики спостерігачеві може здатися, що російський президент Володимир Путін та його соратники знущаються над Володимиром Зеленським, коли стверджують, що на зустрічі російського і українського президентів – якщо така зустріч, звичайно, взагалі відбудеться – Путін не збирається розмовляти про Донбас і Крим.
Адже припинення війни і відновлення територіальної цілісності України – це головні пункти українського політичного порядку денного. І якраз Зеленський робить все можливе, щоб до цього порядку денного повернувся Крим. І наполягає на зміні Мінських угод. А виявляється, що Путін хоче ці теми ігнорувати. Може, він так відмовляється від діалогу із українським президентом?
Ні. Не відмовляється. Просто визначає, про що збирається говорити із Зеленським. Крім ідеологічних тем – визнання Україною російської версії історії, відмови від розвитку української мови та інших важливих для Росії рішень, які покликані у майбутньому полегшити ліквідацію Української держави і приєднання її території до Росії, з’явилася й важлива економічна тема – продовження транзитного контракту після того, як чинний контракт у 2024 році завершиться.
Угода між президентом США Джозефом Байденом і федеральною канцлеркою Ангелою Меркель дозволяє російському президенту зітхнути із полегшенням. План, над яким його команда наполегливо працювала з початку тисячоліття, наближається до свого завершення. Уже незабаром Україна – принаймні, з технологічної точки зору – втратить для Росії сенс як транзитер її газу до Європи, а українська ГТС перетвориться на металобрухт. Так, у Заходу все ще є можливості примусити “Газпром” домовлятися з “Нафтогазом” про транзит – перш за все у тому випадку, якщо “Північний потік-2” буде дозволений до експлуатації тільки на половину своїх потужностей. Але це – політика. А технології тепер у руках Кремля.
І найголовніше – переговори про новий контракт можна відтягнути до 2024 року. А у 2024 році затягнути їх під тим або іншим приводом. У “Газпромі” це вміють і жоден новий арбітраж і загрози санкцій Кремль не налякають. Тому що мова буде йти не про якісь там гроші, а про встановлення контролю над Україною.
2024 рік – рік українських виборів. Відсутність транзиту і навіть його значне скорочення автоматично призведе до гігантських втрат для українського бюджету і збільшення ціни газу. А збільшення ціни газу – до збільшення цін буквально на все. А збільшення цін буквально на все – до удару по соціальній сфері. І замість подачок, які президент-популіст захоче роздавати своїм шанувальникам напередодні виборів, Зеленський буде змушений закликати українців затягувати паски.
Це буде означати крах. Неминучий крах і кар’єри Володимира Зеленського, і можливостей олігархів, які пов’язують своє стрімке збагачення зі збереженням Зеленського при владі. І саме про це Путін хоче розмовляти з Зеленським. Якщо хтось хоче зберегти владу і гроші, він повинен стати на коліна перед господарем Кремля. І не в переносному, а в прямому сенсі. Людина, яка хоче бути президентом України, має цю саму Україну Путіну подарувати.
Можна, звичайно, впевнено сказати, що Зеленський на коліна не стане, а просто плюне Путіну в обличчя. Ну, плюне. А як вирішувати проблему збитків від транзиту у країні, керівництво якої рішуче противиться реформам, а суспільство залишається патерналістським та інфантильним?
Якщо ми до 2024 року не знайдемо відповідь на це питання – програємо Путіну. З Зеленським або без нього.
Віталій Портников / Еспресо
