Наприклад, для Януковича такою точкою було побиття студентів 30 листопада 2013 року – не важливо, хто саме віддав наказ, Янукович був всередені цієї історії. Після неї кожен наступний крок вже тільки наближав невідворотнє.
Для Петра Олексійовича Порошенка такою точкою був конфлікт з Коломойським, після якого він отримав ворога за ресурсами і політичним впливом рівного собі. А двох болівар не тримає, як ми знаємо.
Але тут цікаво – Коломоя не знищили, не відібрали в нього медіаресурс, навіть залишили його активи в Україні, можливо, щоб уникнути іншого прокляття – коли знищення опонента приводить до знищення і тебе. Можливо, була спроба розірвати це коло, а можливо просто були певні домовленості – які також були з легкістю Ігорвалерічем порушені.
І зараз ми бачимо, що гуманна позиція також не працює – Коломойський не тільки позбавив Порошенка влади в законний спосіб на виборах, зараз Коломойський разом з Зеленським методично позбавляють Порошенка всього – просто тому що мають свій кишеньковий ДБР і свої суди. І свого Портнова, саме того Портнова, який вже «допоміг» свого часу Януковичу.
І тут, мені здається, для гуманізму місця вже не буде. Судячи з цього правового нігілізму, чувакі підуть до кінця і Порошенка врешті решт або посадять, або вичавлять з країни.
І хоча ми всі розуміємо, і на Заході розуміють, що таке ДБР і що таке наші суди, але від того не легше. Зараз їхне свято і скоріш за все їм його ніхто не зіпсує.
Але саме ця логіка нам просто гарантує, що і у Коломойського, і в Зеленського, і у Портнова також будуть свої точки неповернення, і вони вже близько, судячи з того, як бадьоро хлопці скачуть по граблях.
Варто почекати.
Сергей Есипов / Facebook
