Вчора у вечірньому тролейбусі двоє молодиків напідпитку хизувалися один перед одним, як вони з самого ранку підуть «мочити підарасів», що виступають за одностаттєві шлюби й якусь там рівність. З «підарасів» перейшли просто на киян – «мажорів», що занадто шикують. А закінчилося все криками «Хайль Гітлер»!
Я ніколи не закликав брати участь у прайдах. І тому, що знаю, скільки в країні невирішених глобальних проблем з правами – від жінок до найманих працівників. І тому, що знаю, в якому глухому середньовіччі існує велика частина українського суспільства.
Але я точно знаю ще одне. Гомофобія – якими б мотивами вона не пояснювалась, політичними, релігійними або побутовими, ким би не відстоювалась – Гітлером, Путіним чи українськими «правими» радикалами – це не боротьба за цінності. Це фашизм. Звичайний фашизм.
Саме тому в Рейху все починалося з переслідувань «неповноцінних», а закінчилося Другою світовою й Голокостом. Саме тому в путінській Росії все починалося з заборони «пропаганди гомосексуалізму», а закінчилося нападом на Україну. Саме тому Вадік Колесніченко після свого антиукраїнського мовного закону намагався протягнути в Раді путінський закон про «заборону пропаганди». Це все – один ланцюжок.
Саме тому люди, які намагаються боротися з прайдом, насправді не стільки за Гітлера, скільки за Путіна, навіть якщо самі не розуміють цього. За Путіна і проти України. Не проти сучасної України, а проти самого існування України.
Віталій Портников / Facebook