Помножити на нуль Кіркорова: При чому тут протистояння Патрушев-Кірієнко? Кіркорови і собчачки – це символи недобитого лібералізму, який в будь-який момент може підняти голову. Але вся ця історія – лише вершина айсберга

Розкручування жорсткої обструкції учасників «голої вечірки» на перший погляд здається виключно неадекватною реакцією автократії на тусовку, яка заїлася і втратила відчуття часу. Але, мені здається, процеси, запущені зараз, мають дещо глибший, системніший характер

Почати потрібно з того, що перша реакція влади не передбачала якихось кардинальних речей. Все виглядало так, що артисти перепросять і справа спуститься на гальмах.

Але тут «несподівано втрутилися» ЗСУ, які знищили БДК «Новочеркаськ». І в Кремлі, судячи з усього, прийняли рішення максимально посилити історію з «голою вечіркою» і тим самим закрити в інформпросторі питання знищення корабля. І все може б теж на цьому завершилося, але в Кремлі було прийнято рішення показово принизити і покарати учасників вечірки. Якщо говорити історичними паралелями, які завжди кульгаві, — це така собі сучасна реінкарнація справи журналів «Звєзда» і «Ленінград».

Вся ця тусовка, м’яко кажучи, не антивладна і зовсім не виступає проти Путіна. Але вона дратує Кремль недостатньою лояльністю. Владі потрібні шамани (новітній Кобзон), а не кіркорови, які явно мають за собою шлейф гомосексуальності, вседозволеності і спогадів про вільне життя не лише з гей-клубами, але й просто більш заможним і безтурботним для більшості росіян періодом. Кіркорови і собчачки — це символи недобитого лібералізму, який в будь-який момент може підняти голову. Але вся ця історія — вершина айсберга.

Як на мене, є ще один важливий аспект, значно складніший за попередній. Це початок дуже складної перебудови державної моделі РФ, згідно з новими ввідними (скасування ідеї транзиту влади і повна втрата навіть квазіопозиції). Зараз конкурують між собою дві моделі: одна, яку можемо умовно назвати моделлю Патрушева і яку можна назвати «неоандроповщина». Суть її зводиться до повного підпорядкування всіх процесів силовикам з керівною роллю ФСБ. Головним союзником Патрушева тут виступає керівник «Ростеха» Чемезов.

Друга модель, яку можемо умовно назвати моделлю Кірієнка і яка передбачає утворення балансу між силовиками і якимось гібридом новітньої КПРС чи навіть КПК, яка забезпечує цивільні соціальні ліфти і відповідає, перш за все, за економіку та соціалку.

Яка модель переможе — сказати важко (звільнення Кірієнка, про яке останнім часом заговорили, зовсім не означає смерть цієї концепції). Поки точно більше шансів у першої моделі, але Путін явно боятиметься надмірного посилення силовиків. Є ще один козир у другої моделі: при ній телевізор не буде таким нудним, а значить система управління населенням не буде зводитися виключно для страху. Правда, питання, чи це важливо Путіну зараз — відкрите.

Росія вступає в період трансформації системи. І від цієї трансформації буде багато в чому залежати не лише те, що відбуватиметься в Росії завтра, але й через кілька років.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст матеріалів у рубриках «Блоги» та «Статті». Думка редакції може відрізнятись від авторської.