Віталій Портников: Навіщо Зеленському зустрічатися з Путіним Зустріч заради зустрічі – це прямий шлях до ескалації ситуації, а зовсім не до вирішення конфлікту

Після поїздки до Києва президент Туреччини Реджеп Ердоган заявив, що президент України Володимир Зеленський готовий прилетіти до Анкари для переговорів із президентом Росії Володимиром Путіним. У Кремлі відреагували: Путін готовий зустрічатися з будь-ким, але треба зрозуміти, про що розмовлятимуть і яким буде результат таких переговорів.

Розумію, навіщо про можливу зустріч оголошувати Реджепу Ердогану. Турецький президент намагається довести, що є авторитетним регіональним лідером та здатний вирішувати непрості питання, з якими не може впоратися Захід. (У Москві, до речі, ніхто не збирається робити Ердогану такий подарунок, прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков каже, що «гіпотетично» переговори президентів можуть бути і в Туреччині, і в «нормандському форматі», якщо буде про що домовлятися).

Зрозуміло, навіщо з можливістю зустрічі погоджуватися Володимиру Путіну. Російський президент уже оголосив свій порядок денний. Жодних розмов про Крим, питання є закритим. Жодних розмов про Донбас, Росія у конфлікті лише посередник, нехай Володимир Зеленський домовляється із Пушиліним та Пасічником. Розмовляти можна виключно про політичні та економічні поступки України. І якщо ці поступки у Кремлі вважатимуть достатніми, тоді можна буде обговорити питання продовження транзитного контракту.

Зустріч заради зустрічі?

Таким чином, для Путіна зустріч із Зеленським – це лише питання капітуляції українського президента. І так, російський президент готовий прийняти цю капітуляцію будь-де. Можна в Анкарі чи Берліні. Але краще – у Москві.

На цьому тлі постає питання: навіщо ця зустріч Зеленському, якщо український президент не може нав’язати російському колезі свого порядку денного? Зустріч заради зустрічі означатиме виключно політичну поразку Зеленського та України.

Якщо Зеленський навіть і погоджується з пропозиціями інших президентів організувати його саміт із Путіним, то при цьому потрібно чітко підкреслювати: зустріч із російським президентом можлива лише в тому випадку, якщо Путін погодиться обговорювати питання деескалації та виведення російських окупаційних військ із території Донбасу та Криму. Це і є перший пункт будь-яких переговорів із Путіним. Інакше навіщо організовувати «Кримську платформу» та розраховувати на продовження діалогу у «нормандському форматі»? Адже все це – інструменти деокупації української території та відновлення територіальної цілісності країни.

Сама ідея зустрічі заради зустрічі – пропонує такий діалог Ердоган чи за нього виступає сам Зеленський – створює у Путіна ілюзію, що Україна незабаром капітулює, потрібно лише посилити тиск. Таким чином, зустріч заради зустрічі – це прямий шлях до ескалації ситуації, а зовсім не до вирішення конфлікту.

Ну і, нарешті, найочевидніше. Я згоден із Дмитром Пєсковим, який каже, що зустріч президентів можлива лише гіпотетично. Я схильний довіряти кремлівським чиновникам, які казали, що Путін взагалі не збирається зустрічатися із Зеленським.

І коли у Москві говорять про можливість такої зустрічі, то роблять це виключно для того, щоби остаточно не посваритися з Ердоганом чи Макроном. І щоб президенти Туреччини чи Франції частіше приїжджали до Москви і вмовляли Путіна погодитись на контакт. Змусити інших президентів грати роль у чужій п’єсі тоді, коли вони самовпевнено вважають себе самостійними гравцями – улюблена тактика Путіна.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание материалов в рубриках «Блоги» и «Статьи». Мнение редакции может отличаться от авторского.