Помаранчева революція для Юлії Тимошенко – практично зоряний час. Саме з Майдану-2004 почалося її сходження як одного з лідерів української політики. Саме відти її прізвиська: «помаранчева принцеса» та «діва революції». Але…
Ще екс-нардеп Дмитро Чобіт писав про те, що від самого початку Помаранчевої революції всю чорнову роботу тягнула на своєму горбу «Наша Україна». У регіонах саме «Наша Україна» масово влаштовувала мітинги, демонстрації, акції непокори, тощо. Проте, Дмитро Чобіт (тоді – активний член БЮТ) писав що він не знає жодної акції яку б організував БЮТ. «З ініціативи депутатів-нашоукраїнців ряд міських, районних і обласних рад прийняв звернення на підтримку В. Ющенка. Жодна сесія місцевих рад не була скликана з ініціативи бютівців», – Дмитро Чобіт.
Ба-більше. Технічною частиною революції керувало обмежене коло людей яких об’єднував начальник штабу Майдану Роман Безсмертний. Працювали там і інші люди – Давид Жванія, Петро Порошенко, Олександр Третяков, тощо. Всі вони були занурені в роботу, й тому не часто з’являлися на сцені Майдану. Проте – там регулярно з’являлася Юлія Тимошенко. Хоча…
Давид Жванія по гарячих слідах розповідав, що Тимошенко привела у виборчий штаб лише кількох непідготовлених людей – всі розповіді ніби в неї є підготовлені штаби і люди виявилися брехнею. Про те саме казав по гарячих слідах і президент Віктор Ющенко – що по регіонах, які брала на себе Юлія Тимошенко він мав доволі скромну оцінку її досягнень. Нагадую, оцінка ця було висловлена була зразу після Майдану, Ющенко ще багато місяців працював з прем’єром Тимошенко.
Отже, Юлія Тимошенко вельми пасивно ставилася до своєї роботи в регіонах – натомість гарно піарилися зі сцени. Як це поєднати?
Цікаво, а чи мала Юлія Тимошенко якісь інші мотиви долучитися до революції, крім виключно «турботи про гноблених і злиденних»? Насправді – мала.
По-перше, на липень 2004 р. (тобто на момент доручення до кампанії кандидата Ющенка) Юлія Тимошенко перебувала під слідством Генеральної прокуратури України. Їй інкримінували: незаконному заволодіння коштами українських підприємств, заволодінні коштами держбюджету України, зловживанні службовим становищем на посаді віце-прем’єра по ПЕК, ухилянні від сплати податків, дачі хабарів, службовій фальсифікації, тощо й тощо.
Загальну ціну претензій держави до громадянки Тимошенко порахувати складно – забагато там дірок. Але, на цифру у 2 мільярди гривень (за курсом 5 грн/дол) вийти не важко. Але й це не все.
По-друге, на літо 2004 р. до компанії ЄЕСУ (маєток панів Тимошенків) серйозні претензії мала ще й податкова адміністрація. Загальна сума штрафів, нарахована ДПАУ становила приблизно 1,595 мільярдів доларів. Штрафи податкової родина Тимошенків оскаржувала в суді. ДПАУ у свою чергу подавав апеляції на рішення судів. У підсумку на літо 2004 р. ці штрафи діяли і по них набігала пеня. Ще ЄЕСУ була винна російському «Газпрому» – йшлося про суму з пенею біля 400 мільйонів доларів США (цей борг родина Тимошенків у суді не оскаржила жодного разу).
Виїхати за кордон Юлія Тимошенко не могла. В Росії проти неї була порушена кримінальна справа. На Заході вона перебувала під загрозою бути виданою США і потрапити на одну лаву підсудних зі зрадженим нею раніше, її екс-патроном Павлом Лазаренком. Ситуація для Леді Ю була жахлива куди не кинь. Але.
Помаранчева революція вочевидь перемагала. 8 грудня у відставку був відправлений генпрокурор Геннадій Васильєв. На його місце Верховна Рада призначила (за активної участі БЮТ) екс-генпрокурора Святослава Піскуна – раніше Юлія Тимошенко називала його «членом злочинної команди Кучми». І – почалося.
21 січня 2005 р., за два дні до інавгурації президента Віктора Ющенка Генеральна прокуратура (а не Верховний суд, як стверджує Юлія Володимирівна) закрила справи по даванню хабарів проти неї та її чоловіка. Тихою сапою були закриті всі інші справи – при чому так поспіхом і неоковирно, що кілька років ще виглядало так ніби Тимошенко хабарів не давала, а Лазаренко їх брав.
Закриття справ ГПУ адвокатами Юлії Тимошенко було використано як підстава для судового оскарження штрафів Державної податкової адміністрації проти корпорації ЄЕСУ. І – до травня 2005 р. суди скасували всі штрафи проти родини Тимошенко – 5,268 мільярди гривень, а з пенею – 7,5 мільярдів (ті самі 8 мільярдів, про які неодноразово згадував президент Ющенко).
Таким чином, завдяки помаранчевому Майдану Юлія Тимошенко зекономила собі майже 2 мільярди доларів, плюс – стала чистою і невинною перед українським законом.
Кажете від Помаранчевої революції ніхто не виграв?
Дмитро Вовнянко / Facebook
