понеділок, 15 серпня 2022 | ПРО ПРОЄКТ | КОНТАКТИ

Cпартц проти Єрмака: Що означає атака з США на праву руку Зеленського Перша в історії Штатів конгресмен українського походження Вікторія Спартц стала авторкою нашумілого листа до Джо Байдена, в якому звертає увагу свого президента на проблеми в оточенні президента України

Лист конгресвумен Вікторії Спартц до президента Джо Байдена варто розглядати, перш за все, у контексті внутрішньої політичної боротьби між демократами і республіканцями в США. На цю боротьбу знову суттєвий вплив має українське питання.

Чого від Байдена хоче Вікторія Спартц

Перша в історії Штатів конгресмен українського походження Вікторія Спартц (у дівоцтві Кульгейко) стала авторкою нашумілого листа до Джо Байдена, в якому звертає увагу свого президента на проблеми в оточенні президента України. «Тоді як президент Зеленський тяжко працює для створення союзів із Заходом і нашою країною, на нас лежить відповідальність повідомити йому, якщо ми маємо занепокоєння щодо ключових людей у його оточенні», — написала Спартц. Запитувану інформацію вона просить надати на засекреченому брифінгу для Конгресу 12 липня. Тобто завтра.

На своєму сайті конгресвумен перерахувала серйозні звинувачення на адресу керівника Офісу президента Андрія Єрмака: витік інформації про операцію із захоплення бойовиків ПВК «Вагнера», що призвело до її провалу; ведення сумнівних переговорів з росією перед війною; запевнення керівництва України в тому, що масштабного вторгнення росіян у лютому не буде, хоча всі розвіддані свідчили про протилежне; саботаж оборони півдня країни, що могло сприяти швидкому захопленню Херсона; затягування закупівель військової техніки, висування необґрунтованих і незаконних умов; навмисне затягування через свого заступника Олега Татарова призначення переможця конкурсу на посаду очільника САП.

Для українців, які цікавляться політичним життям, якихось сенсацій у перелічених звинуваченнях на адресу Єрмака нема. Очевидно, вони добре пам’ятають «Вагнергейт» і те, як влада намагалася зам’яти цей гучний скандал, переводячи стрілки на виконавців спецоперації, що провалилася. Востаннє про «Вагнергейт» у нас згадували наприкінці минулого року. Тобто загальмувати розголос теми у ЗМІ все ж вдалося, проте, як вбачається з листа пані Спартц, у США цю історію добре пам’ятають.

Друге звинувачення – переговори з росією. Воно виглядає дещо натягнутим. Вочевидь, йдеться про переговори, що тривали з 2020 року, з російського боку у них був залучений Дмитро Козак. Протягом тих перегорів в Україні Єрмака звинувачували у буцімто здачі національних інтересів шляхом реалізації так званої «формули Штайнмаєра». Одним із маркерів чого у нас вважали відкликання з Верховної Ради законопроєкту про перехідний період для Донбасу і Криму. Такі умови нібито ставили у Москві. Утім варто нагадати, що остання зустріч у форматі радників лідерів «нормандської четвірки» відбулася за місяць до путінського вторгнення в Україну, і завершилася вона нічим. Чи потрібні були такі переговори? Зараз зрозуміло, що путін планував вторгнення ще у березні 2021-го, то ж, можливо, перемовини у форматі Єрмак-Козак дали нам рік, щоб підготуватися до війни. Інша справа, як цей час було використано.

Про помилки, допущені в перші тижні російського нападу на Україну, добре відомо. У нас вважають, що глибоко розбиратися в них і карати винуватих не на часі, хай вже після перемоги. Але звернення пані Спартц суперечить підходам наших можновладців – вона, вочевидь, хоче отримати відповіді на свої питання вже на брифінгу 12 липня. І від того, задовольнить її відповідь чи не задовольнить, багато чого залежатиме. Адже передвиборча сутичка між демократами і республіканцями посилюється, й українська тема знову буде серед ключових в американській внутрішньополітичній боротьбі. З одного боку, в американській владі зберігається проукраїнська двопартійна монолітність, ба більше, республіканці закидають Байдену, що той недостатньо нам допомагає. З іншого боку – від нього вимагатимуть посилення контролю за виконанням українською владою свого домашнього завдання. І якщо офіційний Київ хоче зберегти непорушність стосунків зі Штатами, йому доведеться у чомусь йти на поступки, а не реагувати у стилі «сам дурень».

Огризатися чи дослухатися. Чому українській владі краще бути гнучкою

Приблизно так на листа конгресвумен відгукнулися у нашому МЗС. «Радимо пані Спартц полишити спроби заробити собі додатковий політичний капітал на безпідставних спекуляціях довкола теми війни в нашій країні та горі українців. Особливо цинічними є маніпуляції про Україну та її керівництво від конгресвумен українського походження», – зазначив речник нашого зовнішньополітичного відомства Олег Ніколенко. І закликав Спартц «припинити підривати наявні механізми надання США військової допомоги для України», бо «на такий сценарій тільки і розраховують в Кремлі». Зазначимо: Вікторія Спартц лобіювала ленд-ліз для України, а Байден символічно подарував їй ручку, якою підписав документ про впровадження цього механізмупостачання зброї. То ж найкраще, що могли зробити в українському МЗС після оприлюднення листа Спартц – просто змовчати.

По-перше, конгресвумен писала листа Байдену, а не Зеленському чи Кулебі. І відповідь вона отримає від Білого дому, коментар нашого МЗС пані Спартц не цікавий. Демократка Марсі Каптур, співголова групи на підтримку України в Конгресі США, дала зрозуміти в загальних рисах, якою буде відповідь Спартц: рівень та масштаби співпраці США з Офісом президента Зеленського «не дають підстав сумніватися у лояльності будь-якого чиновника» та закинула республіканці «необачну допомогу» путіну і його пропагандистам. Отже, офіційним особам у Києві не варто реагувати, тим більше у доволі недипломатичному тоні, на ті речі, з якими американці самі розберуться.

По-друге, найкращим способом уберегтися від подібних закидів з нашого боку давно мало б стати призначення переможця конкурсу на посаду очільника САП. Зокрема, цим кроком можна знецінити всі інші закиди з боку Спартц. І заодно виконати одну із вимог Єврокомісії щодо кандидатства України в ЄС. На жаль, у вищих коридорах влади вперто не хочуть призначати керівника Антикорупційної прокуратури.

За будь-яких обставин українська тема залишатиметься елементом передвиборчої гри в США. Цим, власне, пояснюється і лист Спартц – він лише епізод такої гри. Також бачимо, як із різних причин під вогнем критики перебувають лідери західних країн, без допомоги яких війну ми не виграємо. Однозначно, росія виграватиме від того, що лідери цих країн опинятимуться під загрозою відставки. Маємо розуміти: політична кон’юнктура дуже мінлива, тому не слід давати приводів нашим партнерам сумніватися в тих або інших кроках, тим паче – підставляти їх своїми неоковирними вчинками і необдуманими заявами. Дурна справа розганяти через телеграм-канали, коріння яких легко простежити, звинувачення на адресу Спартц. По-перше, це точно не змінить її думку. А, по-друге, лише підігріє зайвий інтерес українського суспільства до звинувачень, викладених у її листі.

Нарешті, треба пам’ятати, що у Зеленського є ахіллесова п’ята – кадри. Він міг би позбутися такої вади, але не робить цього – такий його вибір. Та доки Андрій Єрмак і Олег Татаров будуть обіймати посади на Банковій, доти через удари по них діставатиметься й самому Зеленському. Звернення на кшталт зробленого Спартц насправді не найгірше, що може бути. Знову ж – це лише епізод внутрішньої політичної боротьби у США. Та й ця пані точно не ворог України. Значно гірше, коли через затягування Україною виконання обіцянок і зобов’язань наші партнери публічно або не публічно почнуть жорстко вимагати від Зеленського кадрових чисток. Ставлячи їх як умову продовження ленд-лізу. Або просування України на євроінтеграційному шляху.


Юрій Васильченко / Depo.ua
Поділіться цим