Після відмови путіна їхати на саміт БРІКС до ПАР прес-секретар Держдепу США Метью Міллер заявив: російський президент – «міжнародний ізгой, який ледь покидає власні кордони, боячись арешту». Звучить пафосно, проте непереконливо.
«Одним із багатьох способів, якими ця війна стала стратегічною невдачею для росії, є її значно гірше становище у світі. І немає кращого прикладу, кращої ілюстрації її значно зменшеного становища у світі, ніж президент росії. Президент путін зараз навряд чи може залишити власні кордони», – прокоментував пан Міллер відмову від поїздки хазяїна кремля до Південноафриканської республіки у серпні.
Дійсно, за період повномасштабного вторгнення в Україну путін скоротив географію своїх зарубіжних поїздок, ізоляції сприяє й ордер на арешт, виписаний Міжнародним кримінальним судом. Однак варто нагадати, що після рішення МКС з боку цивілізованого світу більше не було юридично значимих кроків, спрямованих на засудження підпалювачів війни. Тому не дивує, що росії не закрили доступ на саміт БРІКС, її делегацію представлятиме глава МЗС Сергій Лавров. Імовірно в режимі онлайн там виступить і путін.
Куди за час війни їздив російський диктатор
Минулого року бункерний дід здійснив менше десятка закордонних поїздок. У кінці червня 2022-го він відвідав Таджикистан і Туркменістан, в липні – Іран. Той візит до Тегерану підігрів версії про важку хворобу путіна – він виглядав утомленим, кульгав, права рука була малорухомою. У вересні хазяїн кремля поїхав до Самарканду, де відбувався саміт Шанхайської організації співробітництва (ШОС). Там путін зустрічався з китайським лідером Сі Цзіньпіном та індійським прем’єром Нарендрою Моді. Очільник уряду Індії тоді сказав путіну: «Я знаю, що сьогоднішня епоха – не епоха війни, і ми багато разів говорили з вами по телефону на тему, що демократія, дипломатія та діалог – це всі речі, які стосуються світу». Цю заяву тлумачили як осуд офіційним Делі російського вторгнення в Україну, проте, як ми знаємо, це не заважає Індії в значних об’ємах купляти російську нафту та інші товари, тим самим фінансуючи війну проти нашої держави.
У жовтні 2022-го путін об’явився в Казахстані на нараді щодо взаємодії та заходів довіри в Азії та на саміті Ради глав СНД. Наступний його вояж був у листопаді до Єревана на саміт ОДКБ. Depо.ua свого часу аналізував, чому учасники цього виплеканого Москвою військово-політичного блоку (всі окрім Білорусі) відмовилися підтримувати російське вторгнення в Україну. В столиці Вірменії путін отримав ляпас від країни-організаторки, яка відмовилася підписувати низку спільних документів. В останній місяць 2022-го кремлівський диктатор навідався спочатку на саміт Євразійського економічного союзу в столиці Киргизстану Бішкеку, а потім до Мінська на зустріч з Лукашенком. При цьому важливо нагадати, що у листопаді минулого року путін відмовився особисто брати участь у саміті «Великої двадцятки» на Балі й навіть виступати онлайн.
Цього року головний злочинець сучасності за межі своєї країни не виїжджав, лише був віртуально присутній на саміті ШОС, де головувала Індія. Цьогорічне зібрання експерти оцінили як досить суперечливе, а виступ на ньому путіна як намагання переконати партнерів, що після заколоту «вагнерівців» він і далі тримає ситуацію під контролем. Проте найближчими місяцями можуть відбутися відразу кілька візитів «бункерного» за кордон. Перший із них уже в серпні – до Туреччини. Його анонсував особисто президент Реджеп Тайіп Ердоган після зустрічі із нашим президентом Володимиром Зеленським. Чи відбудеться вояж путіна до Туреччини, достеменно не відомо, але ситуація, яку створила росія навколо чорноморського зернового коридору, дуже важливого для міжнародного іміджу Ердогана, може свідчити про спробу кремля підвищити ставки перед очною зустріччю президентів двох країн. Depo.ua аналізував, яким чином глава Туреччини може змусити путіна повернутися до зернової угоди.
Другий візит запланований до Китаю, де у жовтні має відбутися форум «Один пояс і один шлях». Рот кремля Дмитро Пєсков підтвердив, що поїздка у порядку денному, проте з її термінами ще визначаються. Нагадаємо: на відміну від ПАР, Китай і Туреччина не ратифікували Римський статут, отже, можуть приймати путіна без юридичних наслідків для себе. Ніхто його там не заарештує. Що ж до емоційних оцінок, то тут треба дивитися глибше: не лише політичні ігри Анкари чи Пекіна стоять на заваді повній ізоляції путіна.
Як тема трибуналу над росією перетворилася на «жуйку» про формати і процедури
Аналізу проблем зі створенням трибуналу над країною-агресоркою Depo.ua присвятив не одну публікацію. Кількість злочинів, учинених окупантами, величезна, то ж, здається, для нового Нюрнбергу доказів з лишком. Проте нічого, окрім декларацій про наміри та обговорення процедур трибуналу, не відбувається. І головне: ми не бачимо бажання почати судовий процес за аналогією з судом над нацистами. Замість нього пропонуються різні формати, які Україною не схвалюються. Як от «гібридний» формат. Ключова незгода з пропонованими варіантами – судити злочинців потрібно під егідою ООН, тоді винесені вироки визнаватимуть всі. Інакше буде як із рішенням МКС про арешт путіна. Хтось, як президент ПАР Сіріл Рамафоса, фантазуватиме про «оголошення війни» в разі визнання вердикту суду щодо росії. А хтось просто його ігноруватиме, бо власні економічні інтереси важливіші за міжнародне право.
Пошуки варіантів організації суду тривають, але чим далі, тим більше процес нагадує танці з бубнами навколо вогнища війни, розпаленого Москвою. Днями представники влади повідомили, в якому напрямку рухається пошук формату трибуналу. Якщо коротко, сформувалася коаліція Core Group у складі 38 держав та кількох міжнародних організацій, вони на робочих зустрічах обговорюють варіанти трибуналу. Найближча за часом робоча зустріч відбудеться у вересні в Гаазі. На нинішньому етапі обговорюють компромісний варіант «інтернаціонального суду» під авторитетною міжнародною юрисдикцією, яку визнає Генасамблея ООН. Тобто, на відміну від «гібридного суду», який виноситиме вироки іменем України, але для їхнього виконання потрібно буде укладати договори з іншими країнами щодо визнання ними цих вироків, а це фактично тупиковий шлях, пропонується організувати трибунал в іншій країні, з бекграундом «хранителя міжнародних правил», як назвав це заступник глави Офісу президента України Андрій Смирнов. Про яку країну йдеться, залишаться тільки здогадуватися. Можливо, про Нідерланди. Але окрім юрисдикції є й інші складні проблеми.
Перша – юридична: більшість міжнародних судових інституцій не проводять заочні процеси. Прикладом може слугувати трибунал по колишній Югославії. Друга – політична. Суд не розпочався тому, що його старт означатиме кінець ілюзій про можливість мирних переговорів із росією, доки нею правлять путін і його кліка. Це, до речі, стосується і відшкодування збитків від війни за рахунок заморожених на Заході російських мільярдів. У цивілізованому світі залишають кремлю можливість для «жесту доброї волі», себто, піти з України в обмін на зменшення ізоляції. У Москві ж таку поведінку вважають слабкістю демократій.
Так, цивілізований світ намагається зробити персонально путіна ізгоєм, але лишає його у грі. І це нічим не краща новина, аніж можливі візити кремлівського диктатора до Анкари, Пекіна чи столиць якоїсь із країн Середньої Азії. Бо це не тільки ставить під сумнів засідання вже цього року трибуналу над агресором у форматі, який би нас влаштував, але й робить не до кінця зрозумілим стратегічне бачення союзниками справедливого завершення війни для українців, як її жертви. Тобто яким буде покарання кремлівців і коли (адже процедури можуть розтягнутися на довгі десятиліття), як росію змусять виплачувати репарації, чи збережуться санкції і так далі.
Юрій Васильченко / Depo.ua
