Кирило Данильченко: Танки Т-54. Росія починає захлинатися Росіяни можуть нескінченно говорити, що це хитрий план – але коли одночасно миготять на відео БТР-50 і Т-54, що знімаються зі зберігання, важко зберегти хорошу міну при поганій грі

Хочеш не хочеш, а треба визнавати, що почалися серйозні проблеми з постачанням техніки.

Навіть план за три роки модернізувати сотні Т-62М явно пішов борозною і оновлені машини обчислюють двозначним числом.

Інше питання – нещодавно в боях у Лівії Хафтар активно застосовував танки Т-54/55.

В районі Айн-Зора дещо підбили, дещо захопили, включаючи рідкісний єгипетський танк з інфрачервоним прожектором з НДР.

Тобто, навіть невизнане угруповання з Лівії змогло знайти запасні частини та боєкомплект до «дідуганів».

Зможе і РФ – нехай і займется «канібалізмом» запчастин або буде «народжувати» їх на ринку країн третього світу.

Головна проблема для піхоти, що танки не так часто воюють із танками, битв на кшталт Прохорівки, де билися один проти одного бригади, було небагато.

Найчастіше танки, якщо не підтримують прорив у позиційних боях, відстрілюють боєукладку каруселлю або б’ють із закритих позицій – відпрацювали і пішли на перезарядку.

А опорний пункт залишився на місці, добре коли зі станковим гранатометом і «Конкурсом», а часто просто з одноразовими і «РПГ-7».

При всьому бажанні дістати штатними засобами навіть древній Т-54 нереально.

А той зі своєю оптикою часів Брежнєва та відсутністю СУО, з двох кілометрів візьме і покладе на ціль типу «вогнева точка» снаряд.

Тож особливо реготати не варто.

Танк – це танк.

Але стратегічно РФ починає захлинатися.

Адже був генеральний наступ росіян на Бахмут, Авдіївку та Вугледар. І більшість втрат – Т-62М, Т-72, Т-80БВ та інші кадаври.

Нерідко без динамічного захисту бо не встигають наварювати навіть «Контакти».

Не в останню чергу тому, що вони втратили тільки за даними з відкритих джерел з фото- та відео підтвердженнями під 1900 танків (а це означає що реальні втрати набагато вищі).

А до війни на рік здавали півтори сотні, і більша частина – модернізація з готових корпусів часів СРСР.

У РФ лише один виробник – Тагіл (де розташований «Уралвагонзавод»). Решта – це БТРЗ, ремонтні заводи. І швидко перепрошити їх під навіть «мобілізаційну модернізацію» не виходить.

Реальність, проклята ти сволота, – свого часу, у 2014 році, ми змогли пропустити через нормальну модернізацію аж 21 машину. І до 2017 року це число вдалося лише подвоїти.

Це означає лише одне – близький той момент, коли ми технологічно почнемо перевершувати ворога і в бронетанковій техніці.

Коли кілька сотень Leopard, Т-72 чеської модернізації, польські Twardy, британські Challenger будуть перевершувати в середньому те, що може підняти зі сховищ Москва.

До того моменту проллється ще поту та крові, але він, поза сумнівом, настане у декілька наступних місяців.

І це в перспективі дуже вплине на хід бойових дій.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст матеріалів у рубриках «Блоги» та «Статті». Думка редакції може відрізнятись від авторської.