Причому російські пропагандисти спеціально наголошують, що хамське прислів’я, яке «згадав» Путін, коли мова зайшла про Мінські угоди (звісно ж, вигадка спічрайтерів, Путін ніколи нічого не говорить спонтанно) – це і є головний зміст його спілкування з журналістами. Сьогодні на телеканалі «Росія 24» одна із журналісток обурювалася: як це, у Росії все тільки про це прислів’я і говорять, а західні медіа його не помітили, їм конкретний зміст подавай!
Ну і, звичайно, заява про те, що Росія готова надати політичний притулок Петру Порошенку. Заява, яку Путін повторив двічі – для тих, хто не зрозумів чи вирішив, що дідусь жартує. Навіщо це? Заради того, щоб спробувати обрушити рейтинг Порошенка і не допустити його повернення до влади?
Думаю, все набагато простіше. Путіну подобається принижувати Україну і нагадувати, що це – ніяка не держава, а справжнісінька «союзна республіка». Путін ніколи не дозволяє собі так нахабно відгукуватися про президентів США чи президентів Франції. А про президентів України чи Грузії – будь ласка! Тому що для російського президента на пострадянському просторі є лише одна держава – Російська Федерація. А решта – території, які рано чи пізно опиняться під російським чоботом. Тому і до керівників цих територій потрібно ставитися як до губернаторів чи бунтівників. Губернатор – це Лукашенко. Губернатором був Янукович. А Порошенко чи Зеленський – це вже заколотники. Чому ж їх не принизити?
Тим більше, що Путін, як і багато інших вихідців із Санкт-Петербурга та інших міст російської провінції, свято впевнений: життя в Москві є головним досягненням будь-якої людини. То чому б Порошенку не опинитися там, де вже опинився Янукович?
За радянських часів практично всі перші секретарі ЦК компартії України, за винятком Щербицького, обов’язково отримували призначення до Москви. Деякі – перед розстрілом чи перед пенсією. Але закінчували вони свої дні саме у Москві, а не у Києві. І Путін дуже хоче відновити цю «традицію», продемонструвати, що жодних президентів України немає, а є ті самі «перші секретарі», які після закінчення своєї політичної діяльності опиняються там же, де й усі інші важливі радянські та пострадянські пенсіонери.
Розуміння того, що Української РСР не існує – як і України Януковича – у Путіна відсутнє. Хоча, з іншого боку, якби воно було б повністю відсутнім, то хіба тримав би російський правитель свою армію біля наших кордонів?
Віталій Портников / Еспресо
