«Мій любий. У тебе сьогодні ковід. Скільки всього хочеться сказати… але ми тут не одні. Як завжди останнім часом. Тому я спробую дуже акуратно, але ти мене зрозумієш.
Я тебе…
Ну дуже…
Я без тебе…
Ну ніяк…
У нас такі чудові…
Ну, офшори…
Такі ж, як і в Бєні…
Ну як дві краплі…
Пам’ятаю, вперше я тебе побачив ще в…
Ну давненько
Ну й одразу в тебе…
Ну з Богданом
Потім разом грали в…
Ну утрьох
І, звичайно ж, ти Богдана…
Ну а навіщо приховувати?
А ще я ну…
Ну як би грав на роялі
Ніби саме тим…
Ну, чим подумали…
Полюбився всім…
З страшной силою…
Пам’ятаєш, як створили…
Ну серіал для народу…
І знов всіх…
Бачиш, я вже не приховую
І тому я став…
Ну ніби як головним
А ти…
Ну ніби як головнішим
Зазирнули ми…
Ну ніби в очі мирні…
І сказали Байдену
Від’їбись від нас…
Бачиш, і ти вже не приховуєш
Міліярд дерев
Якби садиться…
Міліярд доріг
Якби строїться…
Міліярд мостів
Відкриваються…
Половинками…
Четвертинками…
На малюночках…
Бабки капають…
Довольні вчителі…
Аудіогідами
Лєнка бавиться…
Безбар’єрністю
Увлікається…
Так люблю її…
Разом з дєтками…
Що не бачу їх…
Тіпа сутками…
Як вони ростуть?
Непонятненько…
У спортзальчику
Накачались ми…
Ну а чого тут приховувати
Двадцять чотири на…
Ну ніби сім…
Без усякого
Тіпа отпуска…
Все качаємся…
Із гантелями…
З тренажерами…
Круглосуточно…
Дрянь не нюхаєм…
Не ширяємся…
Відійшов бухий
В ліс тихенечко…
Не погіб ніхто…
Ну і харашо…
А ще ми ну…
Вертольотами…
З бутербродами…
Виходні законні в нас…
Тіпа нєкогда…
Запустили ми…
Ну якби спутніка…
Поламався він…
Зато дорого…
Так Україну ми…
Ну якби в космос вивели…
Космодромів сто
Понастроїли…
І анал-табу
Не мішає нам…
Бачиш, ми вже не приховуємо
Приструнили ми…
Олігархів всіх…
Лиш один козьол…
Не пойме ніяк…
Маслом пальмовим…
Травить наш народ…
Лізу бєдную…
Розковбасило…
От спрашиваєтся, зачєм ето дєлать?
Зараз мирно ми…
Поживаємо…
І орєшки в нас…
Дуже крєпкіє…
Накачалися…
У спортзальчику…
Двадцять чотири на…
Ну ніби сім…
І всі ці роки ми з тобою…
Ну ти зрозумів…
Тож мені без тебе…
Ну я це розумію…
Я тебе дуже…
Не знаю, як там хто…
Але ми одне одного зрозуміли».
Василий Рыбников / Site.ua
