Спостерігачі продовжують аналізувати підсумки виборів до російської Державної Думи, хоча передбачуваність цих підсумків була очевидною ще до того, як вибори відбулися.
Конституційна більшість «Єдиної Росії», традиційне представництво у нижній палаті парламенту партій, які імітують конкурентів влади, свіжий кремлівський проект «Нові люди» — яка різниця, скільки місць буде у кожної з провладних партій? Як, втім, легко було передбачити, що реальні опоненти влади до парламенту не пройдуть. І можна було не сумніватися, що після парламентських виборів у світі не визнають сам факт їхнього проведення у окупованому Криму, а у Москві це стануть сприймати з обуренням і погрожувати «наслідками».
Тому єдина реальна новина цих виборів — так це втягування в їхнє проведення мешканців окупованого Донбасу. Масове підвезення людей з окупованих територій на дільниці у Ростовській області і так зване “віддалене голосування” тих, хто отримав російські паспорти у Донецькій і Луганській областях.
Це і є чіткий сигнал, який Володимир Путін вирішив направити Україні і Заходу — почався процес інтеграції окупованих районів Донбасу у російський політичний простір. Цей процес проходить за сценарієм, який придуманий аж ніяк не Путіним. Ще у 90-і роки російське керівництво підтримувало зміцнення позицій маріонеткових адміністрацій у Придністров’ї, Абхазії чи Південній Осетії — а потім починало масову паспортизацію жителів цих регіонів. Причому цей процес не переривався навіть після визнання Кремлем фіктивної «незалежності» Абхазії і Південної Осетії. Якраз учора у Цхінвалі було підписано «Угоду про подвійне громадянство між Республікою Південна Осетія і Російською Федерацією». Згідно з цим документом Росія надасть громадянам Південної Осетії право на спрощену процедуру отримання громадянства. Тобто, з одного боку, Південна Осетія, з російської точки зору, «незалежна держава», а з іншого — всі її жителі повинні стати громадянами Росії.
До Донбасу буде застосований той самий підхід. З точки зору Путіна питання зовсім не у тому, коли конфлікт буде врегульовано, територіальну цілісність України — відновлено і контроль над кордоном — повернуто. А в тому, який варіант у випадку з Донбасом обере Кремль — придністровський або абхазький. Варіант декларативного визнання територіальної цілісності країни при фактичному контролі над частиною її території або ж варіант визнання «незалежності» окупованих територій зі спробами розширення території окупації. При цьому, звичайно, можна прагнути до продовження діалогу у «нормандському форматі», але віддавати собі звіт у його реальній результативності. А можна навіть добитися зустрічі з Путіним, яка з незрозумілих причин залишається однією з політичних цілей Володимира Зеленського. Президенти Молдови і Грузії неодноразово зустрічалися і з Єльциним, і з Путіним. І що це змінило?
Парламентські вибори за участю жителів Донбасу — ще один сигнал, який повинен дати нам можливість вирішити, як жити з конфліктом, який може тривати десятиліттями. Поки що Кремль не тільки окупує наші території, але і займається «управлінням» цим конфліктом, а ми лише реагуємо на дії Москви. І якщо ситуація не зміниться — а для зміни ситуації нам потрібно і реальне розуміння подій, і ефективна влада, яка повинна змінити нинішнє популістське правління — ми програємо не лише боротьбу за Донбас.
Ми програємо війну за наше майбутнє.
Віталій Портников / Еспресо
