Спроба президента розпустити Конституційний суд у порушення Основного закону країни – демонстрація готовності глави держави до встановлення авторитарного правління за російським чи білоруським зразком.
Втім, тут я навіть погарячкував. Коли в умовах гострого силового протистояння з депутатським корпусом у 1993 році президент Росії Борис Єльцин пішов на конфлікт з Конституційним судом, він лише призупинив його роботу до ухвалення нового Основного закону країни. Навіть в тих умовах, коли по будівлі парламенту Росії прямою наводкою стріляли танки, Єльцин навіть не припускав можливості звільнити суддів Конституційного суду. А Зеленський припустив, браво!
Можна не погоджуватися з рішеннями конституційних суддів – і, звичайно, скасування антикорупційного законодавства одне з таких рішень. Але хто в разі розгону вищого конституційного органу буде вирішувати, які рішення суду нам подобаються, а які ні? Де гарантії, що новий склад суду не стане структурою, завданням якої буде погодитися з авторитаризмом і диктатурою в Україні? Чому коли суд підтримав свідомо неправове і суперечливе рішення Зеленського про розпуск Верховної Ради і проведення дострокових виборів, ніхто не пропонував його розпустити? Тому що Зеленського все влаштовувало? Тому що рішення суду відкривало дорогу до абсолютної влади? І ось тепер президент пожинає плоди своєї згоди з безправ’ям. Тому що якщо один раз порушення закону буде працювати на твою користь, то в інший раз – проти тебе.
Розпуск суду не вирішить нічого. До речі, «безвізу» це теж стосується – у жителів країн з авторитарним управлінням немає ніякого «безвізу». І ще питання, чи можливий такий розпуск в ситуації, коли безпорадність влади і її нездатність виконувати власні рішення очевидні не тільки для Коломойського, а й для будь-якого водія маршрутки. Це рішення може призвести тільки до двох наслідків. Перший – провал влади і посилення настроїв реваншу, що призведе до масових заворушень. І другий – успіх влади, після якого у Зеленського тільки один шлях: ставати довічним президентом України. Тому що відставка – це суд за явне порушення Конституції, це ганьба і в’язниця.
Чи є вихід із ситуації? Звичайно є – але тільки в тому випадку, якщо Зеленський не ставить перед собою мету перетворитися на опереткового диктатора. Перше, що потрібно зробити – це провести через парламент оновлене антикорупційне законодавство. І друге – це звернутися за підтримкою до суспільства, до народу. Адже коли в аналогічних умовах Конституційний суд у сусідній Молдові ухвалював рішення, що підривали правові основи держави, його суддів не звільняли з посади президент або парламент. Ні, всі вони пішли самі – бо переконалися у тотальному громадському неприйнятті своїх дій.
Але влада Зеленського боїться народу і не здатна забезпечити його реальну підтримку. У цьому її головна проблема і у цьому головна проблема країни.
Виталий Портников / Эспрессо
