Нещодавно виповнилося чотири роки з дня інавгурації президента України. І Верховна Рада зробила голові держави приємний подарунок – проголосувала у другому читанні законопроект про Антикорупційний суд. Але чи достатньо цього, щоб знову виграти вибори і як планує будувати свою кампанію Петро Порошенко, пише Крістіна Бердинських для NV.ua.
Петро Порошенко став президентом у надзвичайно складних умовах: революція, анексія Криму, війна на Донбасі. Це безперечний факт.
Війна і зараз залишається дуже важливим фактором, що визначає події в Україні і впливає на розвиток ситуації. Не зникне цей фактор й у наступному політичному сезоні, коли відбуватиметься виборча кампанія.
Петро Порошенко, який знаходиться на позиціях з військовими на Сході, Петро Порошенко, що зустрічає звільнених полонених, Петро Порошенко у військовій формі у літаку – армія, бажає вона того чи ні, стане елементом виборчої кампанії президента. Іншим кандидатам навряд чи вдасться зробити акцент саме на військовій частині своєї програми.
Усі, хто підтримують українську армію, мають підтримувати і головнокомандувача. Ті ж, хто не підтримують – це зрадники. Така логіка президентських політтехнологів і це легко можна пояснити виборцям.
Ще одна тема, яка постійно буде обговорюватися президентом – це єдина помісна церква в Україні. Команда президента робитиме усе, щоб у період виборів на першому плані були не економічні, а зовнішньополітичні чи релігійні питання. Також вона нагадуватиме про свої успіхи. Наприклад, безвізовий режим з ЄС – це дійсно велика перемога. Про що будуть неодмінно нагадувати.
Чого президент вже не буде робити, так це політично загравати з новими обличчями. Нагадаю, що саме у складі Блоку Петра Порошенка до парламенту потрапили Мустафа Найєм, Світлана Заліщук і Сергій Лещенко. Президент зрозумів, що для нього це був невдалий крок.
Адже спочатку, саме від Порошенка йшла ініціатива залучити молодих професійних кадрів не із системи, не лише у Раду, але й у виконавчу владу. Та цей експеримент закінчився тим, що у Раді нові обличчя стали внутрішньою опозицією до президента.
А з міністерств і відомств, пішли такі люди, як Айварас Абромавічус чи Хатія Деканоідзе. Наступного року президент робитиме ставку лише на перевірені кадри. Нові обличчя залучатимуть до співпраці інших кандидатів. Це буде і Юлія Тимошенко, яке веде перемовини із єврооптимістами, і Анатолій Гриценко. Він поступово оновлює кадровий склад своєї команди.
Порошенко тим часом, шукатиме не молодих і перспективних, а домовлятиметься про підтримку з місцевими лідерами. Насамперед, це мери великих міст, як Геннадій Труханов, мер Одеси, – токсичний політик на всеукраїнському рівні, але в Одесі користується підтримкою.
Це означає, що він може допомогти президенту на виборах. Та ж ситуація з мером Харкова, Геннадієм Кернесом. З ним президент теж домовлятиметься.
А от усе, що стосується боротьби з корупцією буде антирейтинговим для президента. Він може скільки завгодно казати, що при ньому були створенні нові антикорупційні органи, запрацювало Національне антикорупційне бюро, були опубліковані електронні декларації та нарешті прийнятий закон про Антикорупційний суд, але усі бачили, який опір чинився кожній цій дії.
Позитивне рішення приймалося лише після величезних зусиль і тиску громадського сектора на владу та міжнародних партнерів.
Скандальна формула Роттердам+, Розенблати, Насірови – цим теж запам’ятались перші чотири роки президента. А ще більше тим, що усі топ-посадовці підозрювані у корупції, поки що на волі.
З одного боку, президент тактично зробив усе вірно. Він відверто не хотів появи нового суду, казав, що антикорупційний суд працює, хіба що в Уганді та ще кількох країнах. Петро Порошенко відтягнув прийняття рішення на максимальний термін і нарешті парламент проголосував за закон. Тепер опонентам президента нічим дорікати йому на виборах. А у корупціонерів ще є час для розкрадань, адже суд повноцінно запрацює ще невідомо коли.
Та рейтинг Порошенка поява суду навряд чи врятує. Не можна грати у підкилимні ігри із корупціонерами і сподіватися на те, що цього ніхто ніколи не помітить. Зараз, згідно соцопитувань, президент змагається за другу сходинку у рейтингу кандидатів.
Тому чим ближче до виборів, тим більше ми будемо чути від нього про Москву, війну, ворогів, церкву, патріотів, зрадників, і не багато про те, чому корупціонери досі на потоках. Але звісно, тільки виборець може вирішувати, що саме буде визначальним фактором при голосуванні.
