Останнім часом Трампа наче підмінили. Ось лише кілька його висловлювань за перші дні липня. Він заявив, що Путін «жене купу маячні», що незадоволений Путіним, який «убиває багато людей», що готовить Росії «невеликий сюрприз». Можливо, не просто так саме зараз з’явився аудіозапис похвальби Трампа донорам своєї передвиборчої кампанії «рознести Москву вщент».
Ще глава Білого дому пообіцяв надати 10 ракет до Patriot. Це мало, але варто згадати, що у червні постачання Україні багатьох дуже необхідних видів озброєння взагалі поставили на паузу. А за інформацією The Wall Street Journal, під час дзвінка Трампа Зеленському американський президент запевнив українського колегу, що США надішлють стільки військової допомоги, скільки зможуть виділити.
Не цинік, а людинолюбець? Чи справді Трамп відчув муки українців
Існує думка, що зміни Трампа у підходах до війни в Україні відбулися після його розмови з Путіним 3 липня. «Я взагалі не досягнув жодного прогресу з ним», — сказав Трамп, і додав, що «незадоволений» ситуацією в Україні. Тобто ця розмова стала поворотним моментом. Є інша думка: зміна позиції стала наслідком спільного тиску на президента США з боку європейських союзників. Саме завдяки їхній злагодженості успішно відбувся саміт НАТО в Гаазі, хоча під час нього побоювалися гучних демаршів дорогого американського гостя. Третя думка полягає в тому, що прозріння Трампа та поворот у бік підтримки України — лише гра. Котра може завершитися, щойно Путін підіграє.
Останню із думок, за версією Politico, поділяють у європейських столицях. «Загальне враження в Європі полягає в тому, що адміністрація [США] діє досить нескоординовано щодо України, і багато хто в столицях НАТО просто намагається встигати за мінливими настроями у Вашингтоні», — пише видання. Тому уряди країн Європи змушені готуватися відразу до кількох сценаріїв, що ускладнює формування будь-якої стратегії стосовно війни РФ проти України. Трамп може як застосувати більше заходів проти Росії, так і знову зупинити потік зброї в Україну. Також ставиться під сумнів щирість обіцянок глави Білого дому надати українцям більше засобів ППО. Бо за обіцянками мають піти конкретні дії. А їх поки нема.
Отже, крутий поворот Трампа насторожує. Це нагадує історію, коли людина, за якою закріпилася репутація «поганого хлопця», раптово проявляє людинолюбство. Ніби й гарний учинок, але для більшості — непереконливий. У той же час побутує думка, що навколо глави Білого дому склалося помилкове його сприйняття як циніка і соціопата, для котрого вигода і гроші — головне. А у нього насправді є емпатія до людей. Просто її потрібно вміти викликати. «Це класичний президент Дональд Трамп. Завжди готовий до співпраці, — відреагував на розмову свого президента з українським 4 липня спецпредставник США по Україні Кіт Келлог. — Дякую президенту Зеленському за його співчуття щодо жахливої втрати життів під час повені в Техасі, особливо молоді. Обидва президенти усвідомлюють біль втрати молоді в мирний час і на війні. Співчуття є ключовою частиною лідерства».
Келлог давно працює з Трапом і, мабуть, знає про особливості його примхливого характеру багато. Проте навіть після атмосферної очної розмови із Зеленським у базиліці Собора Святого Петра під час поховання папи Франциска американський президент не проявляв тих почуттів до України, які проявляє починаючи з липня. Хоча тоді, очевидно, Зеленський також розповідав про триваючі злочини росіян проти українців. Отож, припустимо, що й європейські політики, які з недовірою спостерігають за метаморфозами у поведінці Трампа, також мають рацію. Можливо, справа не у взаємному прояві співчуття, а в тому, що після витрачених лідером Америки сил для реалізації свого бачення миру в Україні, Путін лише посилив удари по українських містах і селах. Щоразу кількість «шахедів», запущених у наше небо, зростає. І це Трамп сприйняв як виклик і неповагу.
Тут варто згадати про інцидент, який досі залишається не до кінця зрозумілим — припинення постачання частини зброї. Точніше, хто давав вказівку це зробити. Зі ЗМІ відомі кілька версій, в яких, утім, Трампа головним ініціатором не називають. За однією з версій, рішення ухвалювалося за рекомендацією Елдріджа Колбі, заступника міністра оборони з політичних питань. Його називають креатурою віце-президента Джей Ді Венса. Буцімто Колбі, який, подейкують, претендує на посаду радника президента з національної безпеки після звільнення з цієї посади Майкла Волца, порадив своєму шефу, главі Пентагону Піту Гегсету, призупинити постачання зброї під приводом нестачі деяких її видів для самої Америки. А Гегсет, не порадившись з Білим домом і Держдепом, це зробив.
Співрозмовники CNN пов’язують вчинок Гегсета з тим, що він «не має ні керівника апарату, ні довірених радників», які могли б спонукати його краще координувати важливі політичні рішення з міжвідомчими партнерами. Начебто Трамп тільки просив оцінити запаси зброї США, а не зупиняти її поставки. Та чи відповідає це дійсності? По-перше, це вже другий випадок, коли Гегсет зупинив надходження американської зброї до Україну. Минулого разу це сталося у лютому, тоді рішення швидко скасували. По-друге, після зашквару членів адміністрації з перепискою у месенджері Signal Волц втратив посаду, а Гегсета, який найбільше писав про атаки на хуситів, на посаді лишили. Коли доля чиновника висить на волосинці, складно уявити, щоб він брав на себе відповідальність за рішення, які вартуватимуть йому посади. Тож або цей глава Пентагону геть не відповідає займаній посаді і його потрібно міняти, щоб не наламав іще більше дров, або він усе ж когось попереджав. Якщо не Трампа, то кого? Венса?
У згаданій публікації в Politico з посиланням на європейського чиновника зазначається: важко зрозуміти, що відбувається всередині адміністрації президента США, особливо з огляду на те, що Трамп почав висловлюватися більш послідовно стосовно підтримки України, в той час як керівництво Пентагону дотримується іншого погляду. Ця історія кинула тінь на систему управління при Трампу, коли без його особистої згоди не ухвалюються важливі рішення. Чи все ж диму без вогню не буває — і Гегсет виконав вказівку з Білого дому перед розмовою його глави з Путіним? Але Путін призупинення Штатами постачання зброї Україні не оцінив і, як каже Трамп, «гнав маячню».
Як було насправді, можна тільки гадати, але неприємний осад і недовіра до виконання обіцянок — залишається. Нема гарантії, що в останній момент десь у Польщі не застрянуть навіть ті 10 ракет для Patriot. Крім того, залишається головне запитання: чи визріла у голові президента Сполучених Штатів генеральна стратегічна лінія не лише допомоги Україні зброєю, а й реального тиску на Путіна. ЗМІ повідомляють про готовність Трампа підписати закон про «пекельні санкції» проти Росії, однак за умови, що він отримає право контролювати механізм цього закону. Себто матиме можливість без Конгресу скасовувати санкції проти країн, які продовжують купляти російські нафту та уран. З одного боку, яке нам діло до цих механізмів, головне — результат. Проте не варто забувати, що санкції, ухвалені Конгресом, президент просто так скасувати не може. А так — немає гарантій, що закон Грема — Блюменталя стане в руках Трампа справді пекельною зброєю проти Путіна.
Юрій Васильченко / Ділова столиця
