Перші три конференції з відновлення України були проведені у липні 2022 у Лугано (Швейцарія), у липні 2023 у Лондоні, у червні 2024 у Берліні. І ось тепер пройшла четверта у Римі. Їхня головна мета – залучити допомогу та інвестиції для реконструкції української економіки та інфраструктури, зруйнованої війною.
План, якого немає
Зрозуміло, що під час бойових дій іноземні інвестори побоюються приходити в Україну. Тому всі ці презентації, які український уряд щоліта возить на чергову конференцію, мають скромний результат. Щодо повоєнного майбутнього, то ми досі не маємо головного: «плану Маршалла для України». І навіть проекту цього плану ще немає.
Це було природно на першій конференції три роки тому у Лугано. Але й зараз на конференції в Римі, про цей план говорили лише в гіпотетичному ключі. Жодних рішень не прийнято, і навіть підготовка до них не ведеться. Це було чітко видно з виступу Володимира Зеленського, котрий розповів про те, чого немає.
По-перше, немає коаліції відновлення. «Нам зараз потрібно створити коаліцію для відновлення. Хай саме цей момент стане її початком, — закликав він. — Потрібен системний підхід — коаліція з чітким лідерством країн і компаній, які можуть очолити й повести за собою інших».
По-друге, немає плану відновлення. «Нам також потрібен чіткий план відновлення. Подумайте про роль, яку відіграв план Маршалла у відбудові й трансформації Європи, — нагадав Зеленський. — Нам потрібен підхід у стилі плану Маршалла, і нам слід розробити його разом».
По-третє, немає механізму фінансування. «Я прошу вас підтримати коаліцію з відновлення й допомогти визначити конкретні механізми фінансування. Ми маємо чітко погодитися, що заморожені російські активи повинні йти на відновлення України», — попросив Зеленський.
Усього цього немає вже четвертий рік повномасштабної війни. А що є?
Рік тому на конференції у Берліні було запущено Інвестиційну програму для України. У Римі президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляйєн представила новий пакет на суму 2,3 млрд євро: 1,8 млрд євро у вигляді кредитних гарантій і 580 млн євро у вигляді грантів. Цей пакет включає:
- 600 млн євро для масштабних проектів приватного сектора в таких секторах, як енергетика, транспорт та виробництво;
- 500 млн євро для підтримки малого бізнесу України;
- 520 млн євро на муніципальну інфраструктуру;
- 310 млн євро на критично важливу інфраструктуру;
- 265 млн євро на стабілізацію енергосистеми України.
Із запуском цих нових інвестиційних програм загальні зобов’язання ЄС у рамках Інвестиційної програми для України тепер становлять 5,7 млрд євро, що, за розрахунками Єврокомісії, дозволить залучити понад 18 млрд євро інвестицій.
Крім того, Урсула фон дер Ляйєн оголосила про створення Європейського флагманського фонду реконструкції України, що підтримується Європейською комісією, Францією, Німеччиною, Італією та Польщею. Початковий капітал Фонду становить 220 млн євро, і він планує мобілізувати 500 млн євро до 2026 року, «при цьому подальше залучення коштів планується в міру поліпшення ситуації з безпекою», повідомляє Єврокомісія. «Передбачається, що початкові інвестиції можуть бути здійснені до кінця 2026 року. Наразі ж триває вивчення ринку і оголошено конкурс на підбір керуючої компаніі», — додає Мінекономіки України. Поки не скінчиться війна, ніхто не поспішатиме.
Бажання, якого немає
Посприяти безпеці інвестицій могла б Коаліція охочих, якби ввела свої війська в Україну. Таку ідею ще торік просував президент Франції Еммануель Макрон. Якби Франція, Велика Британія та ще кілька країн направили в Україну свої війська як допоміжну місію, тоді Україна могла б вивільнити свої підрозділи, що охороняють кордон не з Росією та тилові об’єкти, та відправити їх на фронт. Водночас українські міста та електростанції разом із європейськими військами отримали б захист у вигляді європейських систем протиповітряної та протиракетної оборони.
Однак Коаліція охочих, створена 2 березня 2025 року на саміті в Лондоні, на це не наважилася. Її бажання вистачило лише на миротворчі сили після припинення вогню. Потім і це бажання скоротилося: з нього зникла наземна компонента, залишилися лише повітряна, морська та навчальна.
Це було підтверджено на засіданні у Римі, яке відбулося одразу після Конференції з відновлення України. Сайт президента України повідомив, що «захід об’єднав представників 32 держав». Однак, якщо чесно, то це було досить дивне засідання. До Риму не приїхали обидва лідери Коаліції охочих — президент Франції Еммануель Макрон і прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер. Вони в цей час проводили двосторонні переговори в Лондоні та приєдналися до засідання в Римі онлайн. Проте підсумковий документ засідання називається «Заява лідерів Великої Британії, Франції та України за підсумками зустрічі Коаліції охочих». Інші учасники залишилися в тіні.
У заяві йдеться, що лідери «привітали розробку пропрацьованих оперативних планів щодо розгортання сил стримування — «Багатонаціональних сил для України» — після припинення бойових дій, а також щодо забезпечення безпеки повітряного та морського простору України та відновлення її Збройних Сил. Вони привітали створення оперативного штабу під керівництвом Великої Британії / Франції для підтримки планової діяльності, зобов’язання партнерів щодо внеску в сили, а також готовність України запросити такі сили та укласти угоди з країнами-учасницями».
На сайті британського уряду чітко перераховано три завдання «Багатонаціональних сил для України» після припинення бойових дій:
- Відновлення сухопутних військ: надання експертів з логістики, озброєння та навчання для сприяння у відновленні та відтворенні сухопутних військ України.
- Безпека неба України: Коаліція забезпечить безпечне небо спільно з Військово-повітряними силами України, використовуючи літаки Коаліції для патрулювання повітряного простору, заспокоєння населення України та створення умов для відновлення нормального міжнародного повітряного сполучення.
- Підтримка безпечнішого моря: існуюча Чорноморська оперативна група у складі Туреччини, Румунії та Болгарії буде посилена додатковими фахівцями для прискорення розмінування Чорного моря та забезпечення безпечного та надійного морського доступу для всіх суден, що прямують до українських портів та з них.
Що це означає, дохідливо пояснила британська газета Telegraph. «Велика Британія та Франція патрулюватимуть повітряний та морський простір України у разі підписання угоди про припинення вогню з Росією. Дві країни також допомагатимуть у підготовці військ Києва у рамках скорочених пропозицій щодо нових «Многонаціональних сил для України», — перерахувала газета завдання миротворчих сил. — Ці заходи є кроком назад у порівнянні з початковими планами, запропонованими для «Коаліції охочих» країн, у рамках яких десятки тисяч європейських військовослужбовців мали бути розгорнуті для захисту українських міст, об’єктів критичної інфраструктури та атомних електростанцій. Початкова стратегія провалилася через брак персоналу та побоювання, що це може спровокувати президента Росії Володимира Путіна на війну з НАТО».
Макрон на спільній прес-конференції зі Стармером у Лондоні дав двозначне трактування. «Ми оголосили про завершення військового планування, над яким працювали кілька тижнів, — повідомив він. — 30 країн залучено до цієї франко-британської ініціативи. План дозволить підтримувати припинення вогню — у повітрі, на морі, через відновлення українських сил і, за потреби, через сили стримування», — зазначив Макрон. Оптиміст міг би почути у цих словах чотири компоненти: повітряну, морську, навчальну («відновлення українських сил») та наземну («за потреби, сили стримування»). Реаліст вкаже на наступну фразу Макрона, де він розповідає, що коаліція стала як ніколи реальною. «Це не просто щось реальне — це сотні військових, готових до дій, це вже ухвалені рішення та сформовані плани», — наголосив він. «Сотні військових» — це точно не про потужну наземну компоненту.
Більш важливі справи
Сам той факт, що обидва лідери Коаліції охочих знайшли важливіші справи, ніж особисто керувати її засіданням, теж викликає запитання. Якщо вважати, що весь світ має крутитися навколо України, тоді, звісно, можна розцінити поведінку Стармера та Макрона як вияв неповаги.
Макрон приїхав до Стармера, щоб домовитися з трьох питань. Одне з них — угода щодо мігрантів, важлива для Стармера, але ми не будемо на ній зупинятися, бо дві інші важливі для всієї Європи: ядерна коаліція двох країн і британсько-французькі сили швидкого реагування. Франція та Велика Британія готуються до можливої війни з Росією, і для них це зараз важливіше за гіпотетичний мир між Росією та Україною, який невідомо коли настане.
Серйозність ситуації вони підкреслили, обравши місцем своїх переговорів Постійну об’єднану штаб-квартиру (PJHQ), з якої плануються та контролюються усі закордонні військові операції британських збройних сил. Вона розташована у Нортвуді під Лондоном. Там Стармер та Макрон підписали Нортвудську декларацію — Спільну заяву Великої Британії та Франції щодо ядерної програми.
«Франція і Сполучене Королівство згодні в тому, що не існує такої крайньої загрози для Європи, яка не вимагала б відповіді з боку наших двох країн. У зв’язку з цим Франція і Сполучене Королівство вирішили поглибити свою співпрацю і координацію в ядерній сфері. Для політичного керівництва цією роботою буде створено Керівну групу з ядерної безпеки Сполученого Королівства та Франції. Її очолять Президент Французької Республіки та канцелярія Кабінету міністрів [Сполученого Королівства], і вона координуватиме діяльність з ядерної політики, потенціалу та операцій», — йдеться у документі.
Також, як зазначає французька газета Le Monde, лідери двох країн оголосили, що Великобританія та Франція збільшать чисельність Об’єднаних експедиційних сил (CJEF), створених понад десять років тому, із 10 000 до 50 000 осіб. «Кількість цих сил збільшується з бригади до армійського корпусу, до 50 000 військовослужбовців «, — заявив Макрон у супроводі Стармера після того, як завершив свій візит.
Вже сама назва цих сил («експедиційні») говорить про те, що вони створені для зовнішніх воєнних операцій. І зовсім не обов’язково думати, що Стармер та Макрон готують їх для захисту України. Скоріше, це сили швидкого реагування на випадок російського вторгнення в одну з країн НАТО.
І це абсолютно правильний підхід, з погляду як європейських інтересів, так і українських. Стара формула «Хочеш миру — готуйся до війни» у нинішніх європейських реаліях звучить так: «Хочеш миру в Україні — готуйся до війни з Росією». Якщо це роблять британці та французи, то за ними підтягнуться й інші європейці.
Юрій Вишневський / Ділова столиця
