Сьогодні запланований візит президента Володимира Зеленського до Саудівської Аравії для зустрічі з наслідним принцом Мухаммедом бін Салманом, а у вівторок розпочнуться перші переговори між українською та американською делегаціями.
Що хочуть побачити від Єрмака у Джидді Рубіо, Волц і Віткофф
Україну представлятимуть глава Офісу президента Андрій Єрмак, глава МЗС Андрій Сибіга, міністр оборони Рустем Умєров і заступник глава ОП Павло Паліса. Американців представлятимуть держсекретар Марко Рубіо, радник президента з питань нацбезпеки Майк Волц та спецпредставник Білого дому з питань Близького Сходу Стів Віткофф. Перших двох дуже умовно можна назвати лояльними до України, третій після поїздки до Москви та зустрічей із російською стороною заявляв про дружбу з путіним. У цьому ж персональному складі американці в Ер-Ріяді 18 лютого вели переговори з російськими посланцями. Місцем українсько-американської зустрів обрали не столицю Саудівської Аравії, а Джидду, друге за чисельністю населення місто країни та її економічну столицю.
Оскільки це буде перша зустріч на такому рівні, очікується, що обидві сторони конкретизують позиції щодо двох моментів: угоди про мінерали, яка після скандалу в Овальному кабінеті 28 лютого так і не була підписана, та бачення Україною мирного процесу. Раніше інший спецпредставник Трампа Кіт Келлог назвав це «базовими умовами» для мирних переговорів. Від росії американці їх вже отримали. Малоймовірно, що сама американська сторона надасть українській свої «базові умови», тобто те, що можна назвати мирним планом Трампа. Позиція Вашингтона – бути третейським суддею. Хоча весь світ бачить, як призупинення постачання зброї та надання розвідданих вкрай негативно впливає на ситуацію на фронті. Ці шкідливі дії американців збіглися з серйозною ескалацією на Курщині, з ударами агресора по Добропіллю та по газових станціях в нашому тилу. А натяки Ілона Маска на можливість відключити Україну від Starlink стали ще одним козирем в руках трампістів перед зустріччю в Джидді. Таким чином, примус української сторони сісти за стіл переговорів досягнув дуже високої позначки. (Вчора ввечері Маск несподівано пообіцяв, що ніколи не відключить мережу Starlink для українських військових, проте чи можна вірити новим обіцянкам, особливо якщо таку команду йому дасть нинішній шеф?).
Не складно здогадатися, що Рубіо, Волтц і Віткофф їдуть до Саудівської Аравії, щоб отримати від посланців з України не ілюзорний план про вихід на кордони 1991 року, а перелік поступок, на які українська влада згодна піти для початку перемовин, та якою бачить завершальну конфігурацію мирної угоди з росією. При цьому наші переговорники почуватимуться сліпими котенятами, адже вони, скоріше за все, не мають повної інформації про «базову угоду», запропоновану американцям росіянами. Ті могли пропонувати Стамбульські протоколи, про які позитивно відгукувався Віткофф, але Келлог відкинув їх в якості рамкової угоди, оскільки «неможливо повернутися на три роки назад», коли Москва висувала низку вимог до «вкрай ослабленої України», і зараз вони не можуть бути справедливими. Келлог висловився за «щось абсолютно нове». Та чи він є ключовою фігурою, яка доносить позицію стовно переговорів у вуха Трампа?
Той учора в ефірі Fox news, головного рупору трампізму, торочив, що Україна «може не вижити у будь-якому випадку», що Зеленський брав гроші у Джо Байдена «як цукерки у дитини» і навіть «не почувається вдячним» за це. Тобто, допис Зеленського напередодні виступу Трампа перед Палатою представників з подякою американцям і реверансами перед самим главою Білого дому, вочевидь, у залік не пішов. І на переговорах у Джидді посланці Трампа можуть виставити ще вищу ціну своєї участі в якості третейського судді. Поки вони продають саме такий лот, а що упакують у своє «суддівство» – невідомо. Чим вищою виявиться їхня ціна, тим жорсткішою ставатиме риторика щодо України.
Заплатіть більше. Версії, чому Трамп тисне на Зеленського, а не на путіна
Оточення Трампа, наче папуги, повторює, який він геніальний майстер угод. У його мемуарах 1987 року «Мистецтво укладати угоди» є сюжети, які добре характеризують його сьогоднішню поведінку щодо України. Перший сюжет – купівля маєтку у Мар-а-Лаго у 1985 році. За кілька років до того Трампу сподобалася вілла у цій курортній місцині, за яку власники правили $25 млн. Покупця, спроможного відразу сплатити таку суму, не знайшлося, але Трамп щоразу пропонував нижчу, аж поки продавець не погодився на $5 млн. Але тоді він не тиснув на продавця, просто вичікував. Зараз він на Україну тисне. Причому збиває ціну на копалини і одночасно підвищує вартість свого посередництва в укладанні мирної угоди.
Інша історія з книги про стосунки Трампа з СРСР. Нагадаємо, останнім часом багато розмов про те, що він буцімто агент КДБ на псевдо «Краснов». У мемуарах нинішній президент розповідає, що обговорював із послом СРСР у США будівництво Трамп-тауер у Москві. Тож коли з боку росії американці отримали пропозицію видобувати корисні мінерали на окупованих українських територіях, далеко не факт, що Трамп від неї відмовиться, якщо українці не зроблять йому більш вигідну пропозицію.
Чи застосує американський президент дзеркальну тактику стосовно росіян? Він допустив запровадження санкцій і тарифів проти Москви, якщо не буде припинення вогню. Але без жодних деталей. Існує кілька версій, чому Трамп тисне на Зеленського, а не на путіна. Версія про роботу на кремль доволі популярна, проте поки доказів цього нема, вона – конспірологічна. Тож до інших версій. Перша: Трампу не потрібен результат, йому потрібен процес, у якому він буде виглядати миротворцем. Добре розуміючи, що базові угоди наша і російська – ідеологічно і світоглядно недотичні. Тому процес миріння – довгий трек, на якому, очевидно, можуть бути якісь спроби перемир’я, яке порушуватиметься. А Трамп сваритиметься на порушників, знов відправлятиме своїх посланців для переговорів. Такий собі вічний двигун для його миротворчої місії.
Друга версія: він дійсно хоче стати миротворцем, але у нього немає чим притиснути Москву, тому тисне на Київ, щоб той першим пішов на перемир’я. І це стане важелем тиску на путіна: або і ти так робиш, або отримаєш санкції і мита. Теоретично така версія навіть виглядала б прийнятною, проте нема відповіді на питання, чи не закінчиться згода на перемир’я з українського боку захопленням нових наших територій. Наскільки страшні путіну санкційні погрози Трампа? По-перше, американські санкції без спільних із Європою не стануть потужними. А з європейцями Білий дім входить у геополітичний клінч. По-друге, у кремлі намагаються розіграти з американцями паралельно й інші карти – дружбу з Китаєм, з Кім Чен Ином, начебто можливість вплинути на іранську ядерну програму. Трамп продовжує торочити, що вірить путіну. Доки він не назве його брехуном, у сильні санкції США проти росії не віриться. По-третє, якби вони готувалися, ми б спостерігали паралельно дипломатичні зусилля американців щодо країн, від яких залежить ціна на нафту. Про подібні консультації – невідомо. І, по-четверте, варто дослухатися до слушної думки, що Трампу потрібен тріумф зараз, на хвилі високого рейтингу, а ризики повторного нападу росії на Україну – це будуть проблеми вже його наступника. І не факт, що висуванця республіканців.
Третя версія – Трамп випробовує, до яких поступок готова українська влада. Не дарма окремі ЗМІ пишуть, що наступною умовою може стати відставка Зеленського і вибори. Простіше кажучи, відмовитися від України прямо зараз Трамп не може, бо пообіцяв принести мир, але якщо йому вдасться скинути із себе цю обіцянку руками самих українців, які впиратимуться його ініціативам, навряд чи він про це сильно шкодуватиме. Схоже, європейські політики версію про завершення українсько-американських переговорів нічим сприймають серйозно. Тому й активно вибодовують власну стратегію, провівши поспіль два саміти у Лондоні та Брюсселі.
Отже, хоча пишуть про дуже високі ставки найближчої зустрічі посланців Зеленського і Трампа у Саудівській Аравії, навряд чи від цих переговорів слід очікувати якогось прориву на нашу користь. Якщо Рубіо і компанії «базова угода», привезена Єрмаком, сподобається, американці можуть почати відмотувати назад свої рішення щодо військової допомоги, від менш значущих до більш значущих в обмін на нові поступки. А якщо не сподобається… припинять підтримку F-16? відключать Starlink? У разі такої поведінки американців виникне спокуса припинити з адміністрацією Трампа контакти щодо припинення війни. Поклавшись на допомогу європейських партнерів. Однак є кращий варіант – глибше втягувати Трампа у переговори. Не дати йому зіскочити з української проблематики. Якщо з його миротворчих потуг нічого не вигорить, ми хоча б виграємо час, поки в США опоненти трампістів оговтаються від поразки і перейдуть до нього в серйозну опозицію. Яка буде нам на користь.
Юрій Васильченко / Depo.ua
