Днями в Москві відбулося прощання з екс-міністром-самогубцем Романом Старовойтом. Його смерть називають попередженням російським елітам, що особиста відданість путіну вже не гарантує недоторканності.
Ким був Роман Старовойт і як він помер за «зуби дракона»
Офіційна версія смерті екс-міністра транспорту – самогубство із нагородної зброї. Тіло чиновника знайшли 7 липня неподалік Москви в особистому автомобілі. Зранку того дня вийшов указ про його відставку. Міністерство транспорту в рф – квота підсанкційних «гаманців» путіна братів Аркадія і Бориса Ротенбергів. Російські експерти зазначають, що на орбіті Ротенбергів Старовойт з’явився в часи своєї роботи в уряді Санкт-Петербурга, де відповідав за інвестиції. У 2012 році він зробив помітний стрибок у кар’єрі – очолив «Росавтодор». Де сів на мільярдні потоки, які йшли на спорудження доріг та інфраструктури до Олімпіади в Сочі, а після анексії Криму – на будівництво кримського мосту. Після цього Старовойт трохи попрацював заступником міністра транспорту, а далі його відправили керувати Курською областю. Це було не пониження в кар’єрі, а її етап: у кожного олігарха з близького кола путіна є свої регіони, де, так би мовити, відбувається обкатка їхніх людей на посадах губернаторів. З початком повномасштабного вторгнення у Старовойта додалося завдань – споруджувати фортифікації на кордоні з Україною. Як він це робив, уже відомо, адже саме з цим пов’язана кримінальна справа про масштабні крадіжки при будівництві оборонних позицій в Курській області.
Але на момент призначення Старовойта міністром транспорту 14 травня 2024 року про крадіжки відомо ще не було. Просування ЗСУ вглиб цього регіону розпочався 6 серпня 2024 року. Зрозуміло, що слабкі фортифікації – лише одна зі складових цього успіху, однак у пошуку, кого зробити крайнім, очевидно зійшлися на місцевій владі. Свідчення проти Старовойта начебто дав Олексій Смирнов, його наступник на посаді губернатора Курщини та фігурант справи про розкрадання коштів на оборонних спорудах. Йдеться про «зуби дракона», які виявилися крихкими, і не тільки.
Чи могли Старовойту допомогти покінчити життя самогубством? Між тюрмою і конфіскацією майна та могилою без конфіскації, він обрав другий варіант. Однак існує версія, що зробити такий вибір йому наполегливо порадили. Щоб не потягнув за собою всю вервечку крадіїв аж до Ротенбергів. Взамін – його рідні не бідуватимуть. Як у фільмах про бандитські 90-ті, звідки родом кремлівська верхівка.
На похорон Старовойта приїхав із десяток колег по уряду. П’ятеро із десяти заступників прем’єра (керівника уряду Михайла Мішустіна не було), найпомітніший із яких Дмитро Патрушев, син помічника путіна Миколи Патрушева. Був і наступник Старовойта у міністерському кріслі Андрій Нікітін. А от зі співчуттями путіна – не склалося. Кремлівські агентства повідомили, що від нього відправили вінок. Потім повідомлення спростували. Чому путін так повівся? Бо Старовойт своєю смертю його розчарував: повісити всіх собак за прорив ЗСУ на Курщину на мертвого екс-міністра – слабкий аргумент навіть для зомбованого російського населення. А показів на подільників Старовойт уже не дасть.
Рятує не відданість, а втеча. Чи зросте кількість топ-самогубців у росії
Знавці кремлівської політичної кухні побачили в цій історії три важливі складові. Перша: вертикаль влади у росії вибудувана таким чином, що урядовці є креатурами людей із близького кримінально-олігархічного кола путіна і тому відданість диктатору була гарантією недоторканності, але Старовойта лояльність не врятувала. І лояльність Ротенбергам також. Тобто вперше за часи повномасштабного вторгнення путін порушив неписане правило – не чіпати людей із системи. Найвідоміший приклад – Сергій Шойгу, якого зняли з посади міністра оборони, але не вигнали у політичне заслання, а дали іншу посаду – секретаря радбезу рф. Не така грошовита, та все ж…
Відтак, випадок зі Старовойтом – сигнал російським елітам, що їхня самовідданість путіну, жертовна його підтримка під час війни, фактично згода стати співучасниками злочинів, уже не є індульгенцією. За правління свого диктатора еліти засвоїли правило: або ти проти режиму, і йдеш по шляху Литвиненка, Скрипаля, Немцова, Навального та інших, кого знищили, або за режим, і в кремлі закривають очі на твою корупцію. Правило перестає працювати, тож серед еліт може виникнути резонне запитання: навіщо далі жертвувати своїми капіталами, якщо можна стати наступними старовойтом? І навіть вінка на похорон путін не відправить.
Друга складова: чи будуть згодом покарані в якийсь спосіб урядовці, котрі прийшли на похорон. А це важливо, бо з 31 члена уряду знайшли в собі сили взяти участь у панахиді близько десятка. Це мовчазне фрондерство чи щось більше? Російські опозиціонери-втікачі закликають міністрів та олігархів бігти з Росії і за кордоном давати покази проти путіна, рятуючи себе від долі Старовойта. Малоймовірно, що хтось так зробить, але все може статися, якщо внутрішні соціально-економічні процеси в росії погіршуватимуться.
Третя складова: хоча смерть Старовойта дуже схожа на самогубство, величезна кількість людей переконана, що його – ліквідували. Або вбивці від Ротенбергів, щоб навіки замовк, або спецслужби, бо свідчення екс-міністра могли вивести на самих кремлівців. Простіше кажучи, версія про вбивство Старовойта продовжуватиме жити після його смерті. Він перший державний топ-посадовець, якого могли ліквідувати свої ж, але не перший топ-посадовець, чиє життя скінчилося за дивних обставин.
У ЗМІ існує спеціальний термін «синдром раптової російської смерті». Так, 4 липня із балкона 17 поверху випав віце-президент «Транснафти» Андрій Бадалов. Йому було 62 роки. У день загибелі Старовойта після наради у міністерстві транспорту раптово помер 43-річний топ-менеджер «Росавтодору» Олексій Корнійчук. Минулого року із вікна 10 поверху випав 66-річний екс-глава росфонду технологічного розвитку Михайло Рогачов, а 53-річний віце-президент «Лукойла» Віталій Робертус покінчив життя самогубством у власному кабінеті. У 2023 році за дивних обставин померли четверо топ-менеджерів. Про одного відомо, що врізав дуба після тривалого запою, іншого знайшли мертвим у СІЗО. А 28-річна віце-президентка «Локо-банку» Христина Байкова чомусь випала з вікна на 11 поверсі. Під час вечірки. Але найбільше смертей було у 2022 році – півтора десятка. Хтось випав із вікна, хтось застрелився, а колишнього члена правління «Лукойла», 43-річного Олександра Субботіна знайшли у підвалі в Підмосков’ї, куди він буцімто прийшов, щоб шаман допоміг йому зняти похмілля. В офіційній версії – помер від гострої серцевої недостатності. Загалом журналісти нарахували 34 загадкових небіжчика.
Версій, чому заможні та статусні особи накладали на себе руки або у них зупинялося серце, вистачає – пиятика, наркотики, стреси на роботі. Але чи не головна версія, хоч вона й конспірологічна – значна кількість дивних смертей пов’язана з тим, що за життя ці люди висловлювалися проти путінського вторгнення в Україну. Не на мітингах, а серед колег чи знайомих. З огляду на статусність цих осіб, їхнє невдоволення політикою путіна становило ризик переходу в опозицію. Чисто теоретично, звісно. Але ФСБ руками створених нею «ескадронів смерті» із найманих убивць спрацювала на випередження, ліквідувавши потенційну загрозу. Страх топ-управлінців закінчити життя в підвалі у шамана з роками скорочував кількість відкритих фрондерів. Тому за 2024-й і за 2025-й роки дивних самогубств стало менше. Після Старовойта показники знову підуть вгору?
Юрій Васильченко / Depo.ua