Підготовка коаліційної угоди між трьома партіями – переможцями минулих парламентських виборів у Німеччині вклалася у визначені терміни. Соціал-демократи, «зелені» та вільні демократи, як і було анонсовано, презентували її сьогодні. Угода визначає конфігурацію нового німецького уряду та ключові напрямки, довкола яких будуватиметься його діяльність.
Ця угода і сама по собі є цікавим документом, оскільки містить чимало згадок про Україну — зокрема, пасаж про те, що «такі держави, як Україна, Молдова і Грузія, котрі прагнуть членства в ЄС, повинні отримати змогу наближатися (до цього) шляхом послідовних реформ у сфері верховенства права та ринкової економіки». Чи, наприклад, плани нового німецького уряду «поглибити енергетичне партнерство з Україною, маючи великі амбіції у сферах відновлюваної енергії, виробництва «зеленого» водню, енергоефективності та скорочення викидів CO2″.
Але декларації — деклараціями. Вочевидь, найбільшим сюрпризом для Кремля стане той факт, що, за даними німецьких ЗМІ, згідно з наявним розподілом міністерських портфелів, керувати зовнішньополітичним відомством в новому уряді буде співлідерка «Зелених» Анналена Бербок.
Інший співлідер партії «Зелених», Роберт Габек, який свого часу літав на Донбас і підтримував надання зброї Україні (за що був критикований німецьким політикумом), очолить впливове міністерство з питань клімату та економіки.
І тут слід згадати той факт, що Кремль у травні цього року розгорнув відкриту й достатньо брудну кампанію дискредитації як партії «зелених» загалом, так і її лідерів зокрема. Для розуміння масштабу цієї кампанії досить нагадати, наприклад, про розгорнуті репортажі німецької редакції Russia Today з поетичними підводками «Анналена Бербок прагне возз’єднання Європи на плечах її діда, який служив у вермахті». Чи потоки фейків в соцмережах, які забезпечували чи не всі знайомі з німецькою мової «ольгінські тролі». Які повідомили німцям, що Бербок насправді не має вищої освіти, що її наукові роботи були плагіатом (щоправда, плагіату було три реченя і походив він з інших її власних робіт — але то подробиці). Було здійснено чимало інформаційних атак і проти Габека, а також проти депутата Європарламенту від «зелених» Свена Гігольда.
Що прикро — ХДС/ХСС, яка була при владі у той момент, на думку частини німецьких політиків та спостерігачів, не докладала достатніх зусиль для протидії цим виборчим атакам із Кремля на їхніх політичних конкурентів. Хоча наявність російського впливу на вибори була помтіна не тільки спеціальним службам, але й журналістам та пересічним громадянам.
Як складуться стосунки України з німецькими «зеленими», точно передбачити наразі неможливо. Це залежить від дуже великої кількості факторів. Не в останню чергу — і від того моменту, що «старшими» партнерами у чинній коаліції, які отримають посаду канцлера, будуть німецькі соціал-демократи. Окремі представники яких свого часу немало нагрішили «особливими стосунками» з Москвою — ще з часів недоброї пам’яті «геноссе Шрьодера».
Але дві речі можна сказати напевно. По-перше, помітна частина нового німецького уряду буде начисто позбавленою будь-якого сантименту до дружби як з «другом Володимиром», так і з Кремлем загалом. По-друге, ідеологія відмови від викопних вуглеводнів, в першу чергу — російських, отримає тепер у Німеччині колосальну урядову підтримку. Обидва цих факти не можуть не тішити.
Тарас Паньо / Depo.ua