Робочі зустрічі між президентом Росії Володимиром Путіним та очільниками дипломатичного й оборонного відомств, Сергєєм Лавровим та Сергєєм Шойгу відповідно, які відбулися учора по обіді, мали офіціозно-театралізований характер.
З кожним із співрозмовників Путін зустрічався в кімнаті, де раніше проходили засідання всього російського уряду. При тому співрозмовники сідали не поряд, а на «макронівській» дистанції метрів у 7-8. Хоча раніше подібних «президентських почестей» жоден із російських міністрів ніби не заслуговував, і робочі зустрічі з ними проходили в менш химерних умовах.
При тому змістова частина обох цих розмов — особливо із Лавровим — також була достатньо добре трансльована у ЗМІ, що не є звичною для Кремля практикою. Простіше кажучи, Путін спілкувався з міністрами так, щоби це почули всі. Якщо не через унікальний змісту сказаного, то бодай завдяки черговій хвилі мемів стосовно довжини стола.
При тому сказане, почасти, також було цікавим. Зокрема, Лавров доповів Путіну: «Я направив спеціальне послання всім нашим західним колегам, привертаючи їхню увагу до того, що зобов’язання щодо неподільності безпеки набагато складніші і комплексніші, ніж вони намагаються це уявити, виправдовуючи вступ України до НАТО… Я отримав відповіді незадовільні — ніхто з моїх колег-міністрів не відповів на моє пряме послання».
Себто Росію проігнорували всі міністри закордонних справ, до яких вона зверталася зі своїми «стурбованостями», не вдовольнившись спільною реакцією НАТО. Простіше кажучи, штрейкбрехерів, готових на сепаратні переговори з Кремлем, на Заході наразі немає.
Подальша промова Лаврова складалась, здебільшого, зі скарг на те, що Захід проігнорував всі російські пропозиції, і погодився тільки на «технічні» моменти, повязані зі зниженням ескалації — на кшталт збільшення мінімальної дистанції при зустрічі бойових кораблів та літаків, відновлення переговорів щодо ліквідації ракет середньої та меншої дальності тощо. Після чого на запитання Путіна про те, чи збереглися шанси домовитися із Заходом Лавров несподівано відповів цілком ствердно, виступивши за подальші переговори.
Розмова Путіна з Шойгу
Розмова із Шойгу була більш лапідарна — і в ході її відкритою частини російський посадовець повідомив, що частина масштабних військових навчань, які проводить Росія, добігає кінця. Себто війська, скоріше за все, повернуться до казарм. Хоча, звичайно, не всі.
На тлі цих двох розмов долари та євро впродовж кількох годин подешевшали в Росії одразу на один рубль кожен, і ринкові індекси ніби як показали якийсь ріст. Себто ринок сприйняв сказане в Кремлі, як сигнал до розрядки.
А загалом, зі вчорашніх зустрічей напрошується декілька відносно простих висновків. По-перше, наявна міжнародно-політична реакція на військові рухи Росії є достатньо потужною для того, щоби примусити Кремль зімітувати якісь кроки, спрямовані на деескалацію. Складно сказати, що саме чинить ключовий вплив на Кремль — чи то масштабні поставки зброї та фінансової допомоги Україні, чи розпродаж акцій російських компаній нерезидентами, чи то волатильність ключових економічних показників і поступове обнулення шансів на сертифікацію «Північного потоку-2» — чи, можливо, все це разом.
І, по-друге, Путін хоча й імітує намір йти на деескалацію, заявами про те, що Захід фактично «проігнорував вимоги Росії» натякає на той факт, що конфлікт може набути якої завгодно гостроти в неозначеному майбутньому. І момент ескалації може за тиждень, місяць чи рік. У зручний для Москви момент.
Тож стан «ні миру, ні великої війни», яким не надто тішаться ні в Україні, ні на Заході, має всі шанси стати хронічним. Кремль продовжить листування із Держдепом США та керівництвом НАТО, вимагаючи «відповісти на запитання, поставлені до попередніх відповідей США на висловлені Росією стурбованості». Наметові табори біля наших кордонів потроху будуть замінені на постійні казарми. Амбасаді США, напевно, слід починати будувати нову, капітальну будівлю чи то у Львові, чи то зразу десь на Краковецькій митниці. А всім нам — просто звикати до нової реальності. Не гублячи при тому готовності реагувати на її ймовірні виклики.
Тарас Паньо / Depo.ua
