среда, 2 декабря 2020 | О ПРОЕКТЕ | КОНТАКТЫ

Олексій Голобуцький: Зеленський і межа нереальності Володимир Зеленський живе в якійсь іншій країні. І щасливо розповідає про досягнення й успіхи в якійсь іншій країні. Про громадян якоїсь іншої країни з якимись іншими, декоративними проблемами

Короткий підсумок інтерв’ю Зеленського.

Позитивного, інформаційно, політично, економічно цінного він не сказав нічого. Зате через кілька заяв це інтерв’ю можна визнати чимось середнім між камінг-аутом і публічною заявою про власний злочин. Це крім звичної вже демонстрації некомпетентності щодо ситуації в державі, законів, власних і чужих повноважень тощо.

Отже, в чому зізнався Зеленський? Передусім в тому, що ми й так всі знаємо: він виїздить на ресурсах, що накопичила чи вибила з когось команда п’ятого президента. Конкретно, «Велике будівництво» (в тій частині, де це дійсно «Велике будівництво» Зеленського, а не давно збудовані і прийняті об’єкти будівництва прем’єра Гройсмана чи місцевої влади коштом місцевих же децентралізованих бюджетів, з яких гроші Зеленський вже благополучно забрав, аби не жирували надмірно) реалізовувалось передусім коштами, котрі команда Порошенка вибила в міжнародному суді з «Газпрому».

А отримала гроші на руки вже команда шостого президента. І благополучно та дуже швидко їх про…, витратила, загалом. Здебільшого на непотрібні, неактуальні, неякісні речі – це в тій частині, котра не розійшлась дерибаном між своїми.

Це факт: на початок пандемії гроші в держави були, їх було цілком достатньо, щоб не допустити в такій бідній країні як наша розвалу економіки і соціальної інфраструктури внаслідок карантину та не допустити загрози локдауну. Зрештою, міністр МОЗ Степанов, прем’єр Шмигаль, інші офіційні особи і прямо зараз публічно зізнаються не в тому, що грошей не було, нема чи на щось забракло. Вони зізнаються, що «не купили», «не замовили» якесь обладнання чи речі. «Не встигли укласти угоди». «Не знайшли постачальника». «Не провели тендер».

Це – тотальний провал влади, котрий можна і треба визнати свідомим саботажем. Бо ресурси для команди шостого президента навіть за умов пандемії і карантину забезпечив ще п’ятий президент. Шостий цей факт сьогодні знов публічно визнав. Як і те, що спустив гроші невідомо на що (бо якість доріг ми також бачимо – і самі, і в щоденних відео від водіїв, і в громадських та депутатських розслідуваннях «куди діваються гроші на дороги і хто відповідає за якість»).

Крім того, в сьогоднішньому інтерв’ю Зеленський знов продемонстрував цинічне нехтування законністю і правом, знов переплутав державну посаду з роллю: публічно і прямо визначив певних політиків «злочинцями» і пообіцяв, що їх «посадять». Вирок суду? Нащо? Зеленському краще знати, хто злочинець, а хто чесна людина. І плювати, що в прокуратури не клеїться жодна справа власне через юридичну нікчемність обвинувачень і відсутність доказів. Зеленський сказав «до в’язниці!» – значить, до в’язниці.

Там все інтерв’ю складалось з таких недоречностей і факапів – але це щиро тішило Зеленського. Як він сам сказав, «як в «Шоу Трумена». Він дійсно досі сприймає все як шоу. Загибель людей, втрата територій, банкрутування бізнесів, нищення робочих місць, нищення системи освіти й виховання, зупинка всієї економіки – Зеленський все сприймає як екшн в кіно. Коли за потреби можна прогнати з десяток дублів. А в кінці не атомна пустеля і попіл зруйнованої держави, а «Всім дякую, всі вільні!» – і загримовані «трупи» встають, обтрушуються і йдуть пити каву.

Я не знаю, чим можна пробити цю «межу нереальності» в Зеленського, як його змусити сприймати все як страшну правду – я політтехнолог, а не психолог. Тому я просто констатую факт: Зеленський живе в якійсь іншій країні. І щасливо розповідає про досягнення й успіхи в якійсь іншій країні. Про громадян якоїсь іншої країни з якимись іншими, декоративними проблемами.

А поки Зеленський запевняє всіх і себе, що локдауну не буде і ми впораємось з пандемією, родичі хворих на коронавірус в тому ж Тернополі обговорюють у ФБ, де взяти 3000 на первинні тести і ще два рази по стільки ж на дві повторні серії тестів, плюс по 1500-3000 щодня на ліки, бо в лікарнях одразу питають: «Маєте гроші на купівлю ліків – чи виписувати на домашнє лікування?». Ну, і обмінюються досвідом, а де ж дістати дефіцитні ліки, якщо знайшов на них гроші. Бо в аптеках нема, а в лікарнях і не було.


Олексій Голобуцький / Telegram
Поделитесь.





Новости партнеров