Перебіг російсько-українських переговорів у Стамбулі 16 травня визначив Дональд Трамп. Напередодні, 15 травня, він дав Путіну прямий сигнал, що можна нахабніти безкарно.
Перед цим президент США три дні розповідав, що готовий прилетіти до Стамбула, аби допомогти Росії та Україні домовитися, якщо Путін прилетить туди на переговори з Володимиром Зеленським. Однак Путін прилетіти відмовився, чим виявив неповагу до Трампа (який 13-15 травня здійснював турне Аравійським півостровом, зовсім недалеко від Туреччини).
Це своє ставлення господар Кремля підкреслив, коли в ніч на 15 травня направив до Стамбула делегацію низького рівня: її очолив помічник Путіна Мединський, у складі делегації не виявилося нікого рівня вище за заступника міністра. Путін чітко знав, що 15-16 травня Туреччину відвідає держсекретар США Марко Рубіо, про це було офіційно оголошено ще 11 травня. Якби Путін призначив головою своєї делегації міністра закордонних справ Лаврова, то був би можливим тристоронній саміт Росія — США — Україна на рівні голів дипломатичних відомств. Але Путін демонстративно притримав свого коня, тобто Лаврова, і ображений Рубіо взагалі відмовився зустрічатися з російською делегацією.
«Я ні в чому не розчарований»
Здавалося б, Трамп мав обуритися. Як мінімум, він мав пригрозити Кремлю покаранням, якщо в Стамбулі росіяни відмовляться від 30-денного припинення вогню, якого Трамп вимагає вже понад два місяці — з 11 березня.
Проте 15 травня Трамп, розмовляючи з журналістами на борту свого літака Air Force One, спеціально підкреслено продемонстрував незворушність. Коли його запитали, чи не розчарований він складом російської делегації, він поблажливо відповів: «Я ні в чому не розчарований. З чого б мені бути розчарованим? Ми щойно отримали 4 трильйони доларів, а ви говорите про якусь делегацію. Я взагалі нічого не знаю про цю делегацію, навіть не перевіряв». Тобто контракти на $4 трлн, які він уклав у Саудівській Аравії та Катарі, для нього означають набагато більше, ніж українці, які продовжують гинути від російської агресії. А переговори в Стамбулі, на які українська делегація прибула за його, Трампа, наполяганням, для нього, виявляється, вже не важливі, бо там однаково нічого не вирішать.
«Послухайте, нічого не зрушить з мертвої точки, поки ми з Путіним не зустрінемося. Розумієте? Очевидно, він не збирався їхати. Він був готовий, але думав, що я теж поїду. А без мене він їхати не збирався. І хочете ви того чи ні, але я не вірю, що щось справді станеться до нашої особистої зустрічі. А зустрічатися доведеться — тому що надто багато людей гине», — Трамп згадав, що треба зображати скорботу.
Тобто він напередодні російсько-українських переговорів у Стамбулі публічно звільнив Путіна від відповідальності за відмову від припинення вогню, як і за те, що переговори 16 травня теж не призведуть до перемир’я. І він дав Путіну карт-бланш на війну доти, доки вони не зустрінуться особисто вдвох.
Заохочення до нахабства
Схоже, Кремль сприйняв сигнал від Трампа як керівництво до дії. Російська делегація на переговорах пред’явила українській стороні явно нездійсненні умови припинення вогню. За інформацією журналіста The Economist Олівера Керрола, росіяни вимагали виведення українських військ з усієї території Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей, у разі незгоди загрожували Україні захопленням Харківської та Сумської областей та заявили, що Росія «готова боротися вічно». Народний депутат України Олексій Гончаренко розповів таку ж версію: Мединський заявив, що спочатку росіяни хотіли лише Крим, Донецьк і Луганськ, зараз хочуть також Запоріжжя та Херсон, а потім додав: «Наступного разу говоритимемо вже про Харківську та Сумську області».
Певна річ, цей ультиматум адресований не тільки Києву, а й Вашингтону. З огляду на майбутні переговори із Білим домом Кремль поводиться логічно: виставляє максималістський список, щоб потім відмову від деяких пунктів продавати як «найширший жест доброї волі» на адресу Києва і добиватися від Трампа із Зеленським згоди на всі інші вимоги. До речі, у цьому списку, напевно, не лише територіальні претензії, а й стандартний набір Кремля ще з часів Стамбула-1 три роки тому: відмова від курсу в НАТО, нейтральний статус, демілітаризація, російська мова, РПЦ тощо.
Виглядає так, що Трамп наче заохочує Путіна нахабніти. Білий дім фактично відмовився від своєї позиції «спочатку припинення вогню без попередніх умов, потім переговори», і погодився з позицією Кремля: «спочатку переговори без попередніх умов, а потім, за результатами переговорів, припинення вогню». 16 травня відбувся перший раунд, за ним, як уже оголошено, будуть нові зустрічі російської та української делегацій. Паралельно Вашингтон і Москва готуватимуть зустріч Трампа та Путіна, у разі успіху якої можна чекати на переговори Путіна та Зеленського. Весь цей час росіяни намагатимуться наступати на фронті, а Білий дім, швидше за все, утримається від будь-яких «рішучих заходів» проти Росії, та й від Європи вимагатиме того ж.
Прес-секретар Путіна Пєсков вже розповів, що його шеф зустрінеться з Трампом нескоро: «Зустріч на найвищому рівні має бути ретельно підготовлена та результативна, адже їй завжди передують експертні переговори, консультації та тривала напружена підготовка». Кремль точно не поспішатиме. Йому подобається, щоб Білий дім був у ролі прохача. А Трамп вже опинився у цій ролі, оскільки ця зустріч потрібна саме йому. «Я вам скажу, що вже зараз світ значно безпечніший. І я думаю, за два-три тижні він буде ще безпечнішим, — заявив він в ОАЕ 16 травня. — Я зустрінуся з Путіним, щойно ми зможемо це організувати».
Того ж дня там же, у столиці ОАЕ Абу-Дабі, він дав інтерв’ю ведучому «Спеціального репортажу» Fox News Брету Байєру. «Путін тепер є перешкодою до миру?» — запитав журналіст. «Е-е, слухайте. У мене була дуже жорстка зустріч із Зеленським, бо мені не сподобалося те, що він сказав, і він не полегшував ситуацію. І я завжди казав, що у нього немає козирів, і у нього справді немає козирів», — відповів Трамп. Тобто він ще раз показав усім, хто сумнівався щодо цього: він може вимагати тільки від Києва, а від Москви — не здатний.
Втім, він знову нагадав, що має опцію у вигляді покарання Росії. «У мене дуже добрі стосунки з Путіним. Я думаю, ми досягнемо угоди», — сказав він і наголосив, що інакше готовий накласти санкції на тих, хто купує російську нафту, як це пропонує група сенаторів на чолі з Ліндсі Гремом. «Я використаю це, якщо буде потрібно. Але я б не хотів. Якщо ми не укладемо угоду, я це зроблю. Це було б нищівно для Росії, тому що у них проблеми з економікою. Ціни на нафту низькі. Це змінить ситуацію».
Втім, ціна цих загроз невисока. Як і взагалі, ціна його слів. Доречно нагадати, що в ніч на 1 травня міністр економіки України Юлія Свириденко та міністр фінансів США Скотт Бессент підписали угоду про українські надра, після чого Бессент заявив Fox Business, що Зеленський отримав від Трампа не просто угоду про корисні копалини, а справжній «роял-флеш» у мирних переговорах з Путіним. «Ви пам’ятаєте, як президент Трамп сказав в Овальному кабінеті Зеленському: у вас немає козирів? Ну, тепер президент Трамп роздав йому роял-флеш», — заявив Бессент. І ось 16 травня Трамп спростував свого міністра, заявивши, що у Зеленського, як і раніше, «немає козирів».
Куди поверне Трамп
47-й президент США постійно випинає свою марнославство. Це його базове почуття, основний інстинкт. Миротворчість сама по собі його зовсім не цікавить, він не має жодної емпатії до українців, але йому хочеться слави найбільшого миротворця в історії. Саме тому він байдужий до переговорів у Стамбулі, він навіть радий їхній безрезультатності, оскільки вони пройшли без його участі. Ймовірно, він розраховує, що його зоряною годиною стане зустріч із Путіним. Але для цього потрібна одна маленька деталь: щоб Путін підіграв йому та за підсумками тієї зустрічі погодився на повне припинення вогню.
Проблема в тому, що це малоймовірно. І Трамп, мабуть, про це здогадується. Той самий Рубіо мав би йому про це сказати. Тому у Вашингтоні мають готувати якісь запасні шляхи.
Один шлях — це покарання Росії. Цей шлях готують і держсекретар Рубіо, і сенатор Грем. На їхню думку, щоразу, коли Путін нахабніє, коли він висуває США та Україні нездійсненні вимоги і виставляє Трампа на посміховисько, це додатковий вагомий доказ того, що потрібно жорстко його покарати. Якщо зустріч Трампа та Путіна зірветься чи виявиться безрезультатною, це стане останнім, остаточним доказом. Але Трамп цього шляху просто боїться. І з кожним тижнем це дедалі очевидніше.
Він має інший, улюблений шлях: зробити винною у всьому Україну. Вона винна в його очах уже тим, що чинила опір Путіну. На думку Трампа, Україні просто випадково пощастило у перші дні війни, а Путіну не пощастило. «Не забувайте, все мало б закінчитися за тиждень. Якби він не загруз у багнюці з тими танками, вони були б у Києві за п’ять годин», — пояснив Трамп Брету Байєру та всім глядачам Fox News. Певно, саме таке пояснення він почув від Путіна під однієї з телефонних розмов.
У зв’язку із цим можна згадати заяву Трампа в інтерв’ю телеканалу ABC News 29 квітня. Тоді він сформулював, яких поступок від Путіна чекає. «Я вважаю, що Путін хотів здобути всю Україну, щойно він увійшов», — сказав він і потім повторив: «Отже, Путін увійшов. Я думаю, Путін хотів усю Україну. Я думаю, якби я не виграв вибори, він би здобув всю Україну. Я думаю, він би захопив усю Україну». І він зізнався, що ретранслює те, що сказав йому Путін: «Він сказав: «Ого, це мій шанс», бо це завжди було зіницею його ока. Я говорив з ним. Україна була зіниця його ока. Я думаю, він хотів усю країну». Трамп анонсував, що тільки з поваги до нього Путін відмовиться від своїх планів: «Я думаю, що він поважає мене. І я вірю, що через мене він не захопить усю — але його рішення, його вибір був би захопити всю Україну».
Пізніше в інших інтерв’ю Трамп також заявляв, що поступкою Путіна буде відмова від планів захопити всю Україну. Тобто він уже три тижні готує до цього громадську думку у США. Він зібрався вкрасти подвиг Збройних сил України та українського народу: виявляється, те, що Путін не захопив всю Україну, це подвиг не українців, а Трампа, якого поважає Путін.
У такому разі Трамп з Путіним має спільний план на найближчі тижні і місяці: щоб Україна ослабла і восени погодилася на те, на що ще не згодна зараз.
Юрій Вишневський / Ділова столиця
