четвер, 20 червня 2024 | ПРО ПРОЄКТ | КОНТАКТИ

Провал таємної місії: Чому Лавров рвався виступити в ООН Головуючий на засіданні Совбезу ООН Лавров – це, певною мірою, «реквієм» за Організацією Об’єднаних Націй

Голові російського МЗС Сергію Лаврову в останній момент вдалося прорватись до США та посісти тимчасове місце головуючого у Совбезі ООН. Проте вдалим назвати цей демарш не можна.

У «сумного коня» не склалося

24 квітня  у РБ ООН під головуванням Лаврова пройшло засідання, яке у Росії анонсували як «дебати високого рівня», проте більшість країн-членів були представлені там дипломатами місій при ООН, а не міністрами закордонних справ чи іншими урядовцями.

Виступаючи на тему «Ефективна багатосторонність через захист принципів Статуту ООН», міністр закордонних справ Росії дав «нове» тлумачення причин війни проти України. Він пояснив причини війни, яку РФ називає «спеціальною воєнною операцією», необхідністю захисту Росії від загроз із боку НАТО та людей, котрі нібито позбавлені прав.

Багато дипломатів під час цієї епічної промови демонстративно покинули зал засідань, та дехто все-таки слухав Лаврова. Утім — топові політики не виявилися аж такими, м’яко кажучи, «терплячими»: наприклад, очільниця МЗС Німеччини Анналена Бербок відмовилася бути присутньою на засіданні Радбезу, де думав, що виступає, Лавров.

«Лавров хотів знову розповідати про business as usual, мовляв, все добре, в той час як Росія досі веде свою незаконну та криваву війну», — розповіло видання Bild з посиланням на німецьких дипломатичних працівників.

Далі підкреслюється їхня заява: «Ми не братимемо участі у настільки очевидній пропаганді та цій цинічній брехні». У матеріалі також додали, що таким чином Бербок прямо відхилила запрошення Лаврова на засідання Радбезу.

Але, як вважає полковник ЗСУ у відставці, військовий льотчик Роман Світан, у Лаврова була ще одна таємна місія в ООН, з якою він теж не впорався — правда, з об’єктивних причин. І пов’язана вона була з нещодавнім «самобомбардуванням» росіянами Бєлгорода.

Нагадаємо, 20 квітня у російському Бєлгороді, розташованому неподалік від кордону з Україною, пролунав потужний вибух: причиною було те, що літак РФ скинув на місто бомбу ФАБ-500. В результаті на дорозі у центрі міста утворилася величезна вирва, кілька людей було поранено, під дією вибухової хвилі один з легковиків опинився на даху супермаркету.

Як зізналося Міноборони РФ, причиною був позаштатний сход боєприпасу з російського військового літака. Потім неподалік місця вибуху знайшли другу бомбу, що не вибухнула, але пробила балкони у багатоквартирному будинку. При її знешкодженні мусили терміново відселити близько 20 навколишніх багатоповерхівок, 3000 жителів Бєлгорода евакуювали.

Та, за словами Світана, версія Міноборони РФ про те, що літак СУ-34 зробив нештатне скидання боєприпасів, не відповідає дійсності. Справа у тому, що літак зазвичай пілотують два льотчики, які контролюють дії один одного, а щоб скинути дві бомби, потрібні узгоджені дії обох членів екіпажу. Він також зазначив, що бомба ФАБ-500 має таймер для активації в певний момент. Тому, можливо, бомби, що впали на Бєлгород, були призначені для знищення житлових будинків.

«Може бути скидання одного боєприпасу, але це відразу бачить льотчик і повертається назад: скидає боєприпаси на полігоні, або сідає з ними на базі. Якщо зійшли дві бомби, то це — штатне скидання», — наголосив експерт у коментарі 24 каналу.

Світан також переконаний, що російська пропаганда збиралася звинуватити у цьому українських військових. Однак план не вдався, тому що перша бомба не потрапила в ціль, а друга навіть не вибухнула.

«Це приблизно те саме, що було у Рязані близько 20 років тому, коли ФСБ-шників, котрі підривали будинок, зупинили прості перехожі, викликавши поліцію. І довелося Патрушеву (Миколі Патрушеву, секретарю російської РНБО — ред.) розповідати, що він перевіряв готовність жителів протистояти чеченцям. Тоді все повісили на чеченців, а цей удар мали повісити на українські війська, просто у них не склалося, — підкреслив він. — Все це було підлаштовано під виступ Лаврова на Раді безпеки ООН. Вони перед вихідними скидають дві бомби, протягом вихідних по світу розходяться кадри такі приблизно, як були після удару Х-22 по Дніпру, коли «склалося» два під’їзди. Це мали представити, як удар українських військ по житловим російським кварталам. А Лавров полетів до Америки, аби головувати у Радбезі. Все це було підлаштовано під цей приліт.  І далі вони мали підняти у Совбезі питання про тероризм української армії, показавши страшні кадри руйнування двох будинків. Це такий «бєлгородський цукор», та не склалося».

Реквієм за ООН

Дійсно, версій цього випадку є чимало. Але як все-таки західний світ наважився допустити Лаврова до головного мікрофону планети? На думку російського опозиційного журналіста Ігоря Яковенка, котру він висловив в інтерв’ю Олені Курбановій, головуючий на засіданні Совбезу ООН Лавров — це, певною мірою, «реквієм» за Організацією Об’єднаних Націй.

«Це, по суті, ще не похорон, але певний поховальний дзвін, що лунає за ООН. Не може ця організація виконувати роль гаранта світової безпеки, коли один з основних представників системи, що є головною загрозою цій безпеці, на наших очах очолює ці збори імпотентів, які його слухають і не можуть навіть елементарно встати та сказати: «Пішов геть, негідник! Адже ти займаєш не своє місце і є міжнародним злочинцем», — обурився він.

Звичайно, апарат та генсек ООН формально не мали ніякого права не допускати Лаврова до ООН, продовжив Яковенко. Вони є чиновниками, функціонерами, тому й не мають таких повноважень, до того ж МЗС США зробило все можливе, аби показати очільнику російського МЗС його місце: не видали візи журналістам супроводу, довго зволікали з візою самому Лаврову.

«Дійсно, це такий не дуже великий тролінг. Та якщо говорити про делегації, гадаю, що у принципі були можливості якщо не бойкоту, то чогось іншого. Але — чому б і не бойкоту? Ось, просто — делегації, що встають та не дають йому говорити. Не кажу про те, щоб фізично забирати у нього мікрофон, та можна було блокувати виступ, зробити акцію протесту. Бо наявність та головування Лаврова, очевидного міжнародного злочинця, в ООН, котрий намагається якимось чином виправдати російську агресію та покласти провину за неї на Україну, Захід — є справжнім неподобством, знущанням над ООН», — підкреслив він.

Те, що нічого подібного не відбулося, на думку Яковенка означає: після завершення війни, розв’язаної Росією проти України, після розгрому РФ, перемоги України — треба змінювати систему міжнародної безпеки.

«Гадаю, вже зараз багато хто піклується про те, як має виглядати справжня система міжнародної безпеки, що прийде на заміну оцій помираючій на наших очах ООН. До речі, це закономірно, бо ми знаємо, що після наполеонівських війн прийшла Віденська система міжнародної безпеки, після Першої світової війни була створена Ліга націй, після Другої світової — ООН. Після кожної по-справжньому великої війни приходить нова система міжнародної безпеки. Адже сам факт великої війни, тут логіка проста, означає: щось негаразд на цій планеті», — резюмував Яковенко.


Кореспондент.net
Поділіться цим