За іронією долі саме Разумков був тим Пігмаліоном, який виліпив із Володимира Олександровича президента з гігантською монокоаліцією. Тому у «найвеличнішого» є загроза зваритися у теплій ванні, яку підігріває його найближче оточення на Банковій. І урешті – опинитися у найнебезпечнішому полоні для будь-якого політика, коли тобі до останнього кажуть: «шефе, все під контролем», а насправді за парканом уже «всьо пропало!».
Для Дмитра Разумкова відставка із посади спікера Верховної Ради може стати шансом на самостійну політичну кар’єру. По-перше, мудрий український народ дуже любить тих, хто постраждав від влади. По-друге, Разумков може стати бажаним союзником будь-кого із нинішньої опозиції. Ображений Дмитро Олександрович може доєднатись до мера Києва Віталія Кличка. І це буде добрий союз двох видних політиків, які стали жертвами жадібності Банкової. У парі з умовним Петром Порошенком – означає, що опозиція матиме величезні поклади компромату на Офіс президента України. У партнерстві з поміркованими центристами і навіть неагресивними колишніми регіоналами – за підтримки ресурсів Сергія Льовочкіна – Разумков може стати лідером такої собі Партії регіонів 2.0. І хоча третина громадян України його ще не ідентифікує візуально – навіть скандал із відставкою то є успішний піар.
Відставка Разумкова по суті позбавить Зеленського тих людей, які зробили його президентом з тріумфальним відривом на виборах. Першим був Андрій Богдан, який спонукав Володимира Зеленського балотуватися на виборах. У нього свої образи на наступника на посаді голови Офісу президента України.
Дмитро Разумков – наразі один із найкомпетентніших представників влади Зеленського. У 2019 році Разумков провів замість очільника «Вечірнього Кварталу» дві виборчі кампанії – президентську і парламентську, виступаючи головним спікером і генератором меседжів. Зеленський у часи, коли Разумков одноосібно закривав всі ефіри – знімав пробіжки, прогулянки і інший розважальний контент. Власне, саме маючи неординарні розумові здібності – уже в перший день роботи Ради новообраний спікер показав, що бути просто зеленою кнопкою і принтером Офісу президента він не збирається. Тоді він відмовився від ідеї Банкової ухвалити низку законів в першому читанні і в цілому та вирішив дотримуватися регламенту. За останнє похвально – бо час Єрмака, Подоляка, Арестовича, Арахамії та Лізи Богуцької мине, а спікеру не хочеться ходити на допити в Головне слідче управління СБУ. За «державну зраду».
Цієї п’ятниці Рада може голосувати за відставку Разумкова. Журналіст-розслідувач Михайло Ткач зумів зробити світлини Давида Арахамії, Колі Тищенка, Ігоря Коломойського і низки прагматичних бізнесменів на матчі «Динамо» – «Бенфіка», які промовисто засвідчили – як воно насправді робляться справи за Зеленського.
Безумовно, Разумков не міг просто ковтнути цей бенкет гієн. Тому наніс удар у відповідь – який якщо не допоможе уникнути відставки, то поставить щирість тих, хто збирається тиснути на кнопку «за». Під час засідання погоджувальної ради 20 вересня, яке він веде дистанційно через захворювання на COVID-19, Дмитро Олександрович заявив про кінець епохи зубожіння для депутатів ВР.
«Ми сьогодні бачимо багато чуток, багато пліток, багато інформації у ЗМІ, існують якісь розмови – хтось комусь пропонує 50-70-100 тисяч за голос за деякі відставки. Я не зовсім розумію, в яких кабінетах це відбувається, і хто веде такі перемовини, але це точно негативно впливає на діяльність і на імідж Верховної Ради», – сказав спікер парламенту.
Про джерела походжень у безробітних і фотографів зі «Слуг народу» брендових сумок і черевиків говорили давно. Але гучною заявою Разумков додав нових ноток у ці чутки. А ще публічним зверненням до антикорупційних органів народив прекрасну тему, яка буде віднині першим питанням до Давида Арахамії, потенційного претендента на нового спікера – Руслана Стефанчука, до Олександра Корнієнка і особисто до Володимира Зеленського. Безумовно, Дмитро Разумков міг би хайпонути і більше. Не секрет, що у свій час навіть голосування за відзначення річниць Жовтневої революції депутатам епохи Януковича-Рибака коштували набагато дорожче. По 200-300 тисяч доларів. Нинішній спікер міг би підняти ставки – ніхто не хотів би продешевити, тому за законами ринку вартість одного голосу різко полетіла би догори. І Давиду Арахамії та Миколі Тищенку варто було б піти іще на один спільний футбол з Ігорем Коломойським. Перераховувати гонорари «трудящимся».
Однак Разумков за будь-якого результату вийде переможцем. Він уже публічно заявив, що закон для нього – не порожнє місце і триматися за посаду він не буде. Друге – його відставка стає шансом піти з мінімальними втратами від скандалів із «вагнерівцями» та п’яним водінням Олександра Трухіна. Третє – він зробив усе, що міг за епохи Зеленського і час штурмувати нові вершини – у цьому випадку вирости у самостійного топ-політика.
«Але нащо це Зеленському?», – спитаєте ви. Останні півроку оточення президента Зеленського переконує його йти на дочасні президентські вибори. Спочатку цей фокус хотіли підтягнути до Дня незалежності, але довелось відкласти. В Офісі президента є величезні страхи, що на планових виборах він уже не зможе переобратися. І хоча Зеленський не так давно заявив, що не дуже прагне другого терміну, тут хоч би один відсидіти – серед його близьких на Банковій є дуже багато осіб, які не хочуть повертатися до попередньої діяльності сценаристів та продюсерів. Утім для дострокових президентських потрібно виконати дві умови. Перше – внести зміни до законодавства, які дозволять Зе у разі його добровільної відставки балотуватись. Друге – мати свого лояльного спікера, який погодиться на таку роль вільного художника. Разумков не хотів підставляти себе – тому було вирішено шукати більш лояльного та поступливого.
Зеленський може отримати лояльність у парламенті і зробити із Руслана Стефанчука конвеєр, який легалізуватиме найсміливіші забаганки Банкової. Однак у вільного Разумкова, не обтяженого домовленостями, контрактами і елементарною повагою до свого проекту – Володі Зеленського – будуть розв’язані руки. І лише від нього самого залежить, чи реалізує він страшний сон нинішніх фаворитів Банкової під назвою «Я тебе породив, я тебе і вб’ю».
Марина Данилюк-Єрмолаєва / Еспресо
