Зустріч з активістами громадянського суспільства, яких президент щиро зневажає, не розуміє і побоюється одночасно, було першим дзвіночком, що Офіс президента у відчаї. Ця зустріч абсолютно не характерна для Зеленського, який не просто не сприймає критику і критиків, а фізично їх не переносить. Змусити його до цього могли тільки обставини непереборної сили.
«Вовина тисяча» зараз підтверджує ці здогадки. Все настільки погано, що доводиться копіювати прийоми тих самих старих політиків, від яких Зеленський обіцяв відрізнятися.
В чому прикол «Юліної» і «Вовиної тисяч»? До Тимошенко політики при владі соромилися так тупо купувати голоси виборців прямо з бюджету. Перед виборами вони використовували «чорні каси» донорів і купували гречку, яку клали в пакети зі своїм логотипом і пом’ятим фейсом на листівці.
Юля Тимошенко – по своєму геніальний політик. Вона дійсно видатна постать в сучасній українській політиці, бо не боялася експериментувати і робити те, чого ніхто раніше не робив. Юля взяла і тупо оплатила свою передвиборчу кампанію з бюджету. Тупо? Нахабно? Демонстративно? Так, так, так! Але дієво! А головне – безкоштовно для самої Тимошенко. Бо ж бюджетні кошти, а не Юліні.
Тепер, через 16 років такий само фокус провертає людина, яка прийшла у владу з гаслами: «Кортежи нах…й, льготы, бл…дь ваши, дачи нах…й, всех сука нах…й».
Якби у Вови постаралися, «Вовину тисячу» можна було б продати виборцям як турботу про бідних. Але в Офісі президента вирішили не старатися і вирішили, що тисяча буде всім. І багатим, як МСЕчка Крупа на дивані забитому баксами і бідним, які ледве зводить кінці з кінцями.
Якби на меті було допомогти незахищеним, треба було визначити людей, які реально потребують допомоги і весь запланований бюджет розділити на них. В такому разі було б дотримано соціальної справедливості і прокурори-інваліди не отримали б нічого, зате незахищені отримали б не по тисячі, а наприклад, по п’ять тисяч. Але проблема в тому, що держава Зеленського неспроможна визначити, хто реально потребує допомоги, бо вона тупо не здатна виконувати складні і масштабні задачі через кризу державного управління.
А вишенька на торті, що виплата тисячі всім, без розбору, означає, що бідні заплатять багатим. Бо частка податків у доходах заможних людей менша, ніж у бідних. Гетманцев буде у захваті.
«Вовина тисяча» – це класичний приклад політичної корупції із використанням службового становища у особистих цілях. По суті, президент Зеленський надає політику Зеленському у користування бюджет України для оплати його політичної реклами.
Я думаю ми, як суспільство не заслуговуємо такої зневаги. Так тупо запропонувати хабар народу, що пройшов два Майдани і веде війну за Незалежність – це треба зовсім нас не розуміти. Я хотів би дуже сподіватися, що незалежно від політичних симпатій і наближеності до влади, лідери думок знайдуть в собі сили засудити політичну корупцію. Бо це шлях в росію, друзі.
Сергій Марченко / Facebook
