Конфлікт президента України із Конституційним судом стрімко переростає у повномасштабну політичну кризу. Президент наполягає на своєму праві розігнати суд, але не знаходить підтримки не тільки у парламенті в цілому, але навіть у власній фракції
З ситуації немає хорошого виходу. Розгін суду відкриває дорогу до авторитаризму. Поразка президента тільки підкреслить його безпорадність, і так вже продемонстровану результатами місцевих виборів. Розгін парламенту тільки каталізує політичні процеси, бо у Зеленського більше ніколи не буде можливості отримати не те що монобольшість у вищому законодавчому органі, а й взагалі більшість.
З іншого боку, в усьому цьому немає нічого нового. Такий шлях – від конфлікту з попередньою владою до конфлікту з законодавцями і судовою владою проходить будь-який політик-популіст. Не складно пригадати, як після перемоги революції у Вірменії її новий прем’єр-міністр Нікола Пашинян домагався дострокових парламентських виборів, вступив у конфлікт з судовою системою, провів через парламент поправки про переформатування Конституційного суду … Чим відрізняється Зеленський?
А тим, що Зеленський – дутий, картонний популіст. До того ж він здувається. На боці справжнього популіста повинен бути не тільки виборець, але й вулиця. Коли Пашинян домагався проведення дострокових парламентських виборів, на вулиці протестували його прихильники. Коли Пашинян домагався переформатування судової системи, суди блокували його прихильники. А де вулиця у Зеленського? Немає у нього ніякої вулиці. Вулицю контролюють його опоненти.
Саме тому його ніхто не боїться і поразки йому не уникнути. Справжній популіст – коли він йде на свідоме порушення закону і Конституції країни – повинен бути впевнений в тому, що його підтримає народ. Але сила Зеленського – це виключно підтримка олігархічних еліт. Саме вони придумали проект «Слуга народу» і заморочили голову недосвідченому телевізійному коміку. Саме вони забезпечили йому підтримку на виборах. Саме вони забезпечили безправне рішення Конституційного суду, яке дозволило провести дострокові парламентські вибори. І без підтримки цих еліт немає ніякого президента Зеленського. Тому що прихильники Зеленського ніколи не вийдуть на вулиці. Навіть прихильники Януковича виходили – нехай і за невеликі гроші. У Зеленського і таких прихильників немає. У нього є тільки глядачі.
Тому навіть якщо Зеленський доб’ється успіху у своєму протистоянні з Конституційним судом і у тиску на парламент, це буде лише тимчасовий, позиційний успіх. Потрібно думати не про те, що зробить Зеленський, а що буде після Зеленського і якого нового дутого популіста олігархи спробують підсунути українцям замість того, хто здувається.
Виталий Портников / Эспрессо
