Представників української влади, депутатів, керівників силових відомств у розшук в росії оголошують не вперше. Так, у грудні 2023 року серед розшукуваних опинився очільник ГУР Міноборони Кирило Буданов, у березні цього року Басманний райсуд Москви заочно арештував голову Служби безпеки України Василя Малюка, його також оголосили у федеральний та міжнародний розшук, а на початку травня стало відомо про розшук росіянами екс-міністра юстиції Павла Петренка. Про політичну діяльність якого в Україні вже давно не чули. То ж останні за часом дії російського МВС можна було б пояснити прогресуючим божевіллям та пробиванням чергового дна, якби не час, обраний для винесення цих нікчемних з юридичної точки зору рішень.
Перша версія: путіну зробили подарунок до інавгурації
Коли в розшук російські терористи оголосили Кирила Буданова, в ГУР закликали не шукати в цьому логіку. Мета подібних рішень – пропагандистська. «Головне рішення попереду – це рішення міжнародного трибуналу щодо дій російських воєнних злочинців», –казав тоді представник відомства Андрій Юсов. У цьому ж ключі відреагував й Малюк: «Робимо все від нас залежне, аби побачити цього військового злочинця (путіна – ред.) на лаві суду Гааги якомога скоріше». У відповідь на рішення ворожого МВС про розшук Зеленського в нашому МЗС зазначили: це є свідченням відчаю російської державної машини та пропаганди, які не знають, який ще новинний привід вигадати для привернення уваги. І принагідно нагадали про ордер Міжнародного кримінального суду на арешт російського диктатора. Відреагував і Порошенко: «Це визнання і майже бойова нагорода. Зрештою, все, що робив в останні роки, здобуло високу оцінку». Він також звернув увагу, що в оголошенні про розшук не вказано, за якою статтею. Це, до речі, стосується й Зеленського, Павлюка та Коваля. Тобто російське міністерство діє за сталінським принципом «була б людина, а стаття знайдеться».
То ж перша версія дій ворожої сторони – вони мають пропагандистську ціль і розраховані виключно на внутрішню аудиторію. На що вказує невипадковий вибір дати. Цього тижня в росії буде відразу дві значимі для неї події – інавгурація путіна 7 травня та улюблене свято диктатора «день побєди». Depo.ua описував, як за поребриком готуються до цього заходу та чому масово скасовують марші «безсмертного полку». Отже, оголошення в розшук відразу кількох українців, яких ненавидить путін, може бути святковим підношенням хазяїну кремля від міністра внутрішніх справ Володимира Колокольцева. Якщо ця версія вірна, тоді кремлівська пропаганда поюзає тему протягом тижня-двох і відкладе її до оголошення в розшук ще когось з українських політиків та військовиків.
Друга версія: «майдан-3» для зриву мобілізації
Друга версія – найширша: маємо елемент тришарового плану дестабілізації України, про який днями у резонансному інтерв’ю виданню The Economist з-проміж іншого розповів заступник начальника української розвідки Міноборони України Вадим Скібіцький. Зокрема, схоже на спробу реалізувати два з шарів: провести дезінформаційну кампанію в Україні, спрямовану на підрив мобілізації та політичної легітимності президента Володимира Зеленського, а також кампанію з міжнародної ізоляції України. Оголошення в розшук діючого президента, його попередника, командувача Сухопутних військ, ректора Національного університету оброни виглядає ніби рандомним добором, але це не так.
Процес мобілізації, робота ТЦК – сфера відповідальності командування Сухопутних військ. Москва вкрай зацікавлена в тому, щоб навколо процесу полонення лав ЗСУ було якомога більше скандалів, щоб світова преса регулярно писала про небажання українців воювати, а особи, задіяні в мобілізаційних заходах, виглядали в поганому світлі. Тут можна згадати, як у квітні прес-алкаше російського МЗС Марія Захарова кинулася «захищати» права українців під час мобілізації. Оголошення в розшук генерала Павлюка і взагалі наших генералів – наступний елемент технології зриву мобілізаційних заходів. Рішення росіян не вплине на думки українців? На жаль, це не так. ІПСО «майдан-3» з підриву довіри до механізмів мобілізації, є багатоходівкою, де кожен елемент підсилюватиме негативний емоційний стан суспільства. Щоб розумно протидіяти російській спецоперації, потрібно прораховувати, які складнощі при мобілізації в Україні використовуватиме ворог, якими способами стикатиме лобами цивільних і військових. Можна припустити, що після 18 травня, коли вступають в дію зміни до мобілізації, у російському розшуку додасться українських військовиків.
Яким боком тут Порошенко? Фракція «Європейська солідарність» у Верховній Раді не підтримала законопроект про зміни до мобілізації, її лідер та депутати, зокрема, наполягали на поверненні до закону норм про демобілізацію. Дуже дражливої для суспільства теми, яка ставатиме все більш чутливою під час мобілізації. Котра, що вже зрозуміло, відбуватиметься зі складнощами. З огляду на це опозиційно налаштовані критики, на перший погляд, виглядають зручними для росіян, бо зачіпатимуть владу. Але у випадку з Порошенком логіка кремлівців може бути іншою. Тамтешня пропаганда постійно акцентує на «антиросійській сутності» української політики останніх 10 років. Це українці знають, що стосунки між попередником і наступником далекі від дружніх, а в кремлівській інформаційній рамці Зеленський продовжує політику Порошенка. То ж у розшук країна-терорист оголосила обох.
Третя версія: путін прагне нівелювати Глобальний саміт миру
Щодо оголошення у розшук глави української держави, то ворогом це було зроблено, вочевидь, для одночасного розгортання всіх елементів плану дестабілізації, про який повідомив Скібіцький. Ворог використовує певні свої успіхи на фронті для підвищення ставок. Оголошення Зеленського у розшук можна розцінювати як сигнал, що переговорів з Україною росія не вестиме і заморожувати війну не збирається. Рішення МВС рф ухвалило за півтора місяці до анонсованого у червні Глобального саміту миру, який відбуватиметься у Швейцарії. Для путіна вкрай важливо зірвати цей захід або хоча б зменшити число його учасників. Якщо на наших західних партнерів та їхніх союзників із інших частин світу російське бажання затримати Зеленського ніяк не вплине, то на так звані нейтральні країни глобального півдня, які погодилися відправити делегації до швейцарського курорту Бюргеншток, провокація росіян вплинути здатна. З Москви їм сигналізують: немає сенсу вам приїздити на саміт, куди не запросили росію, бо росія все одно не сяде за стіл переговорів з державою, главу якої оголосила в розшук.
Такі наміри кремлівців не варто недооцінювати, тамтешня дипломатія вкупі з машиною пропаганди та своєю агентурою включать потужності на максимум для розгортання кампанії зі зриву саміту в Швейцарії. Приміром, не допустити участі в ньому китайських представників. Які хоч і можуть приїхати з протилежними нашій думці позиціями, але самою своєю присутністю надати заходові високого статусу легітимності для держав глобального півдня. То ж нашій дипломатії тепер потрібно посилити роботу зі слабкими ланками – країнами, які виявляють чутливість до вигідних ворогові наративів.
Четверта версія: росія хоче змусити інші країни визнавати її юрисдикцію
Рішення кремля оголосити українських посадовців у розшук є аспектом його постійних зусиль, спрямованих на те, щоб підтвердити юрисдикцію російських федеральних законів у суверенних європейських і пострадянських країнах, де росія не має правової юрисдикції. Цю версію висловили в ISW (Інституті вивчення війни). Простіше кажучи, це не тільки «дзеркальна» помста за ордер на арешт путіна, а використання міжнародних правових механізмів з гібридною метою завадити Зеленському та іншим представникам української влади відвідувати країни, з якими росія має угоди про екстрадицію. А таких – десятки.
Зрозуміло, що жодна з країн-партнерів не зважатиме на російські забаганки й прийматиме у себе главу України без жодних заперечень. Але такі візити кремлівська пропаганда використовуватиме для маніпуляцій. Крім того, може шантажувати інші країни відмовою екстрадувати туди розшукуваних громадян. Одним словом, нічого нового, все традиційно по-російськи – шантаж і перекручування.
Якщо Зеленському затримання не загрожує, то іншим українцям, яких терористична держава оголосила в розшук, загрожує. Останній приклад – затримання в аеропорту Кишинева помічника нардепа Мустафи Джемілєва Ерола Велієва. Його відпустили, проте інцидент дуже неприємний для українсько-молдовських відносин. Подібні випадки трапляються не вперше. У грудні 2017 року в аеропорту Женеви затримували екс-прем’єра Арсенія Яценюка, також розшукуваного росією. Його відпустили, але неприємний осад лишився. Такі історії демонструють ризики, з якими можуть зіткнутися українці, оголошені росією в розшук, а також як можуть підставитися країни, котрі виконують угоду про екстрадицію з рф.
Юрій Васильченко / Depo.ua
