Командування Чорноморського флоту РФ вступило у повномасштабну війну з Україною, плануючи десанти, прориви на рейд Одеси, прибережні операції та постачання флангів наступаючих військ.
Для цього з Балтійського та Північного флоту перекинули чотири ВДК (великі десантні кораблі – ред.), батальйон морської піхоти з Каспію та Балтії.
Але Україна – це країна з авіацією, ОТРК, важкими реактивними системами та з можливостями постановки мін, зокрема і дистанційної.
І легкої прогулянки проти українців не вийде.
Хоча у росіян був кураж перших днів із артилерійськими обстрілами Одеси, радіолокаційними дозорами біля українських берегів, пусками «Калібрів», швидким захопленням порту Бердянська та важким ударом крилатими ракетами по оперативному центру ВМС України в Очакові, після якого водолази діставали загиблих українських військових.
Однак незабаром цей кураж скінчився.
І це попри те, що свого флоту в України практично немає: один із катерів «Айлендів» – «Слов’янськ» – росіяни уразили протикорабельною ракетою Х-31, тральник «Генічеськ» теж був знищений, а флагман «Гетьман Сагайдачний» українці самі поклали на кіль у Миколаєві.
Втрати російського флоту
Що ж уже довелося пережити Чорноморському флоту Росії?
- Удари безекіпажними дронами у морі. Наприклад, ураження ВДК «Оленегорский горняк» на рейді Новоросійська з тяжкими ушкодженнями (корабель з Північного флоту).
- Удари «Точками» по інших ВДК у Бердянську: «Саратов» здетонував від пожежі так, що йому вивернуло апарель (Засіб вивантаження десантної техніки – Ред.), і корабель ліг на дно, а «Цезарь Куников» пошкодили так, що довелося ремонтуватися рік.
- Спочатку враження штабу ЧФ РФ дронами у центрі Севастополя, а згодом — «приліт» по ньому крилатих ракет.
- Знищення найбільшого нафтосховища на головній базі.
- Підриви на мінах у відкритому морі та на рейді Севастополя.
- Постраждав від ракет «Гарпун» буксир «Василь Бех», разом із ЗРК «Тор» на борту.
Нарешті найвідоміший епізод – накриття парним залпом українськими протикорабельними ракетами «Нептун» флагмана крейсера «Москва» з сильною пожежею та затопленням. «Вбивця авіаносців» та «загроза для НАТО» загинув від класичних дозвукових ракет.
Було ще влучання по підводному човну, носію «Калібрів», і, одночасно, влучання по ВДК «Мінськ», якому повністю «зрізало» надбудови – це ремонт на кілька років, якщо він взагалі можливий.
У ніч проти 26 грудня в місті Феодосія українська армія завдала ракетного удару і знищила великий десантний корабель «Новочеркаськ».
Дісталося і ракетним кораблям – прямо біля причальної стіни керченського заводу «Залив» дістали малий ракетний корабель «Аскольд», а перед цим вивели з ладу інший носій ракет – «Великий Устюг».
На аеродромі «Саки» – ймовірне ураження «Нептуном», переробленим під удари по землі, шести бомбардувальників Су-24 і чотирьох винищувачів Су-30.
Авіацію українці збивали і в небі над Чорним морем: потопили Су-24, який ставив міни далеко від берега, збили Су-30СМ російської морської авіації біля Миколаєва, чий пілот потрапив у полон. І був ще Су-34, який збили біля Одеси.
(22 грудня Повітряні сили України заявили, що за один день збили одразу три винищувачі-бомбардувальники Су-34 – ред.)
Катери також постраждали. «Раптори» і «Серни» топили як плавучу батарею для «Тора» та як пересувну вогневу точку проти безекіпажних дронів.
Закінчилося тим, що ЧФ РФ, побоюючись за власну безпеку, почав тралити шляхи біля Севастополя і прийняв рішення про вихід на базу Новоросійська.
«Непотоплюваний авіаносець» Крим
Тобто після ударів по штабах, неодноразових атак дронами на рейді, ударів по сухих доках і біля причалів російські моряки усвідомили, що вони можуть закінчитися фізично.
І українські морські дрони стали підводними, а далі вони зможуть ставити міни. Виявилося, що навіть проти дозвукових протикорабельних та крилатих ракет авіаційного базування воювати важко.
Війна на Чорному морі вкотре показала, що на театрі бойових дій без шхер (малі морські скелі – ред.), островів і бухт флот досить просто скувати.
У Першу світову війну не найсильніший турецький флот і важкий німецький крейсер «SMS Goeben» блокували російську торгівлю зерном й завдавали ударів по Севастополю та Миколаєву. І кілька років ескадра Росії, яка багаторазово перевершувала ці чорноморські сили турків і німців, ловила порожнечу в морі.
У Другу світову німці перекинули до Причорномор’я та Приазов’я баржі, торпедні катери та кілька ескадрилій пікірувальних бомбардувальників та торпедоносців. І цього вистачило, щоб радянський Чорноморський флот тут втратив 32 човни, крейсер, 11 есмінців.
Тодішній флагман лінкор «Севастополь» німці загнали у Новоросійськ та Поті, де він перетворився по суті просто на плавучу зенітну батарею – з 1200 моряків його екіпажу, ще 560 – направили до піхоти через непотрібність на борту.
Водночас нинішній Чорноморський флот навіть попри всі втрати і часткове переведення у Новоросійськ (де росіянам важче завантажувати «Калібри» на свої ракетоносці) все ще залишається серйозним противником.
І тут справа навіть не в тому, що у них вистачає носіїв крилатих ракет, є три підводні човни і можливість переганяти малі ракетні кораблі через канали та по річках – залп високоточної зброї у них, як і раніше, серйозний.
І навіть після того, як у росіян кілька тижнів може нікого не бути на бойовому чергуванні в Чорному морі, розгорнути своє угруповання Росія може швидко.
Виглядає, що питання російських десантів зняла робота «Гарпунів» та «Нептунів». Але головною проблемою для України на морі стала блокада.
2021 року лише порт Чорноморська прийняв тисячу суден. Вся Велика Одеса (Одеса, Чорноморськ, Південний) приймала кілька тисяч суховантажів та танкерів. А зараз в рамках тимчасового коридору Україна святкує прохід лише 200.
Річкова логістика через Дніпро внаслідок бойових дій стала неможливою на покоління – втрачені мільйонні інвестиції та робота для тисяч людей.
Падіння експорту зерна на 30% та падіння експорту металу на 45% – це відчутно, це мільярди доларів.
Ризики страхування, «неустойка» власників суден замовникам роблять морську логістику до українських портів набагато дорожчою, попри те, що тимчасовий коридор трохи погасив пожежу у цінах на тонну вантажів із 60 до 40 доларів.
Зрештою зберігається суто військова загроза – постановка мін, прильоти ракет, активність морської авіації росіян, протидесантні та протидиверсійні заходи. Це те, на що Україні потрібно витрачати сили.
Саме тому Туреччина, Болгарія та Румунія підписуватимуть меморандум про розмінування. І саме тому Україні в майбутньому передаватимуть судна – тральники, патрульні катери та, можливо, корвети.
Необхідно розширювати тимчасовий коридор, «перевалку» через Ізмаїл та інші річкові порти, унеможливити огляд торгових суден у відкритому морі за допомогою вертольотів з кораблів росіян.
Україна, яка критично залежить від продажу сировини, імпорту технологій та машинобудування, повинна контролювати свої морські ворота.
До цього ще далеко, і росіяни становлять серйозну загрозу для судноплавства в регіоні. Але евакуація із Севастополя та відмова від активного патрулювання в морі – це перші дзвіночки того, що у Чорному морі у Москви проблеми.
Кирило Данильченко / ВВС Україна
