п'ятниця, 3 лютого 2023 | ПРО ПРОЄКТ | КОНТАКТИ

«Народна війна» проти України: Навіщо у голови росіян пхають цей міф На росії колективний путін вже шукає формати самозбереження після поразки у війні в Україні

В одній з останніх програм пропагандиста Соловйова його колега по цеху Маргарита Симоньян неочікувано почала лякати росіян Гаагою. Якщо програють війну. До неї почало доходити, чи путінські телепапуги просто хочуть сховатися за спинами співгромадян?

Згідно з даними закритих соцопитувань, опублікованих сайтом «хороших росіян» «Медуза», за продовження війни виступають лише 25% громадян рф, а близько 55% – за мирні переговори. Але радіти зміні настроїв за поребриком не варто. По-перше, такі зрушення відбулися не тому, що вони відмовляються й далі вбивати українців, їхнє ставлення до війни різко погіршилося після оголошення часткової мобілізації. Якщо путін не оголошуватиме нову хвилю, а й далі мобілізуватимуть приховано, відсоток тих, хто підтримує війну, може знову зрости. По-друге, тема переговорів не перший день піднімається російською пропагандою і владними спікерами, звідси й 55%. Якщо про переговори знову перестануть говорити на росТБ, зменшиться й їх підтримка зазомбованим населенням.

По-третє, про переговори росіянам розповідають з позицій кремля, себто продовжують наполягати на територіальних та інших поступках України, а якби їм сказали, що погодяться на наші умови, відсоток «голубів» упав би до мінімуму. І, по-четверте, «Медуза» – видання ліберальної опозиції, представники якої намагаються переконати цивілізований світ, що не всі росіяни підтримують війну. Оцими 55% ліберали ще козирятимуть, коли постане питання про стягнення з росії багатомільярдних репарацій. Мовляв, за війну мають платити ті, хто її розв’язав, а не прості росіяни.

Разом з тим певні зміни настроїв серед населення дійсно є. Пов’язані вони не тільки з мобілізацією, а й з апатією після поразок окупаційної армії… Дев’ять місяців тому їм обіцяли швидку і переможну «спецоперацію», Київ за три дні і всю Україну за 10, а не постійні невдачі на фронті та намагання утримати бодай незначну частину територій з тих, на які вони зазіхали з лютого. Чи здатні зміни настроїв підштовхнути антивоєнні виступи? Дехто з опитаних «Медузою» експертів цього не виключає. Втім, навряд чи такі виступи будуть масовими. По-перше, апатія і розчарування не сприяють революційному підйому. По-друге, в росії просто не існує сил, здатних очолити протести. А для придушення стихійних бунтів у путіна є армія з ОМОНу, нацгвардії і «вагнерівців» Пригожина, які виконують роль царських опричників. З іншого боку, можуть прилетіти «чорні лебеді», які здатні стати тригером протестів. Як сталося в Китаї, де хвилю антиурядових виступів спровокували жорсткі антиковідні обмеження. Протестні сценарії не виключають і в кремлі. Тому про всяк випадок посилили обробку мізків населення, яке тепер переконують у тому, що в разі поразки у війні всі росіяни постануть перед судом.

Підтвердженням цьому стала репліка Маргарити Симоньян у програмі Володимира Соловйова. Її суть зводиться до наступного: росія правильно робить, що продовжує бомбити Україну, інакше в разі поразки в Гаазі судитимуть навіть кремлівських двірників. А от тим у росії, хто виступає проти, треба боятися поразки і ганьби, а не страшитися називати все своїми іменами. Ця репліка не лише є визнанням однією з ключових розпалювачок війни, що її притягнуть до суворої кримінальної відповідальності на міжнародному трибуналі, а й ІПСО, розрахованою на росіян. Кремлю та його пропагандистам конче потрібно зараз зробити кілька речей, аби врятувати власні шкури. Перша: переконувати населення, що «спецоперація» – «народна війна», тобто, стосується кожного. Щось на кшталт «великої вітчизняної війни». На якій ти або «за», або внутрішній ворог. Пропагандисти неодноразово публічно погрожували розправою критикам війни, а слова Симоньян цілком можуть стати закликом до реальних фізичних розправ.

Репресії посиляться після вступу в дію від учора змін до закону про іноагентів. Органи влади отримали дозвіл оприлюднювати особисті дані та адреси осіб, визнаних «іноземними агентами». Міфом про «народну війну» пропагандисти привчають суспільство до того, щоб воно виправдовувало вбивства політичних противників путінізму. Бо вони – вороги, які хочуть поразки своєї країни. Інший важливий момент – погрози втеклим опозиціонерам. Днями у ЗМІ оприлюднили заяву колишнього співробітника МI6 Джуліана Річардса, який стверджує, що у Британії кремль має мережу шпигунів, готових вбивати у будь-який момент за наказом з Москви. До пори до часу шпигуни «сплять», у потрібний момент їх активізують. Такими особами були арештовані у Швеції росіяни Сергій Скворцов та Олена Кулькова. Скільки путінських асасинів  «законсервовано» в Європі та за океаном, достеменно не скаже ніхто. Після слів Симоньян стало зрозуміло: для того, щоб продемонструвати «народну помсту зрадникам», російські спецслужби можуть здійснити політичні вбивства на Заході. То ж залишається сподіватися, що з визнанням росії спонсором тероризму, тобто фактично терористичною державою, західні спецслужби спрацюють на випередження і викриватимуть мережу шпигунів і найманих убивць раніше, аніж ті накоять лиха.

Інша річ – запевняти власне населення, що в разі поразки росії до відповідальності притягнуть усіх. І кремлівського двірника, і Ваньку з Тамбова, і Маньку з Камчатки. Це потрібно перш за все для того, щоб зменшити невдоволення наступними хвилями мобілізації. Та ж «Медуза» пише, що взимку кремль планує ще одну хвилю. Інша справа, наскільки лякання трибуналом над усіма росіянами подіє на них. Міжнародний суд, початок якого стає все реальнішим, судитиме військових злочинців. А це – путін, його близьке оточення, члени російського радбезу, члени уряду, олігархи – спонсори війни, військове командування, причетне до вчинення злочинів, пропагандисти, офіцери та інші військовослужбовці, які безпосередньо брали і беруть участь у злочині геноциду проти українців, «вагнерівці», «кадировці». Зараз важко назвати кількість майбутніх підсудних, десь плюс-мінус один відсоток громадян рф. На жаль, навіть на переважну більшість путінських вояків рішення трибуналу персонально не поширюватиметься. Не те що на рядових запутінців.

Якщо росіяни цього не розуміють, не зайвим буде влаштувати їм лікбез на прикладі Німеччини. На Нюрнберзькому трибуналі та низці трибуналів потому судили військових злочинців. У самій Німеччині протягом тривалого часу до кримінальної відповідальності притягали есесівців, співробітників концтаборів, а от переважна більшість офіцерів Вермахту до зали суду навіть не потрапили. Простіше кажучи, Симоньян та їй подібні хочуть сховатися від неминучого покарання за спинами 140 мільйонів. Звідси й брехня про колективну відповідальність росіян у трибуналі. Може бути відчуття колективної провини, через це пройшли німці. А от кримінальна відповідальність за військові злочини завжди персональна. Й уникнути її неможливо, бо ці злочини не мають терміну давності.

Отже, бачимо два процеси. Перший – якщо вірити в оті 55% – підтримка продовження війни у російському суспільстві знижується. Що для кремля і його пропагандистів рівнозначно поразці. Внутрішній, не на фронті. Тому зараз робиться все, щоб, так би мовити, підняти дух розчарованих громадян, придумати їм черговий ерзац месіанства. І, про всяк випадок, у зародку знищити протестні настрої. Другий процес – колективний путін шукає формати самозбереження після поразки у війні. Йому вкрай важливо підігрівати у суспільстві реваншистські настрої, погрожувати світові помстою, ядерним попелом. Доки горітиме полум’я реваншизму, ні путіна, ні інших злочинців росія до міжнародного трибуналу не передасть. От у цьому – щоб свої не здали, як серби здали Слободана Мілошевича – альфа і омега кремля та його пропаганди.


Юрій Васильченко / Depo.ua
Поділіться цим