Про «схему» Поплавського я чую вже років двадцять. Якщо коротко, то її описували наступним чином. Є два інститути культури: приватний і державний. Студент поступає в приватний, платить за навчання, а потім отримує диплом бакалавра в державному. І за версією тих, хто описував цю схему, навар отримується двічі: від студента, який платить за навчання та від держави, яка всі ці роки оплачує навчання фіктивного студента. Правда це чи ні, звичайно, вирішить суд. Але такі розмови ходять в освітянських колах, повторюся, років двадцять.
Після Революції гідності була відкрита кримінальна справа, але тоді вона нічим не завершилася. Тоді говорили, що, з однієї сторони, вдалося порішати. З іншої натякалося на те, що велика кількість впливових людей мала помічниць, які за дивним збігом обставин були студентками/випускницями «кулька». Одним словом, правду ми тут не дізнаємося.
Як би там не було, але історія з Поплавським може призвести до кількох наслідків. Підкреслю: може призвести. Але поки це не доконаний факт.
Отже, які можуть бути наслідки:
- у ході розслідування буде окреслене величезне коло топ-чиновників Міносвіти різних років. І як результат, буде «підвішена» велика кількість людей;
- ця справа призведе до масових перевірок більшості вузів країни з усіма відповідними наслідками, навіть якщо порушень не буде;
- судячи з усього, все це може призвести до вагомих змін в системі контролю над вищою освітою та над її фінансуванням;
- якщо ця справа піде за системою серіалу (а ця система вже апробована), вона може частково розмити в масовій свідомості справу Міндіча;
- в усій цій історії є одне «але»: справа може «зникнути», так само несподівано, як і зʼявилася.
Вадим Денисенко / Facebook
