Якщо коротко — ні. Фінт із черговим «обстрілом Валдая» росіяни бездарно профукали наприкінці минулого року, а якось інакше підняти ставки без сварки з Трампом — неможливо.
1. Стратегія Путіна залишається незмінною: тягнути час і не посваритися з Трампом. А енергетичне перемирʼя в Москві розглядають як неприємний, але вимушений епізод.
2. Переговори в Абу-Дабі, схоже, поки не стосуються територій. Принцип, який зʼявився з приходом Кушнера в переговорний процес, зводився до того, що треба розділити переговори на «все» і території. Ця стратегія виявилася успішною в переговорах США — Україна. Зараз, дуже схоже, ця ж стратегія застосовується і в наших переговорах з росіянами. Поки обговорюється «все», крім територій.
3. Виходячи з попереднього пункту, стає зрозумілим чому 1 лютого переговори будуть проходити без Кушнера та Віткоффа. Вони просто не потрібні там зараз.
4. Простіше кажучи, ми входимо якнайменше в пару місяців переговорів, де території будуть практично винесені за дужки. Точніше, виходячи з логіки першої зустрічі в Абу-Дабі, сторони виносять це питання за дужки. Хоча в інформпросторі це питання залишатиметься ключовим. І на кожному етапі можуть виникнути непорозуміння. Росіяни просто мають їх інспіровувати.
5. На цьому фоні варто звернути увагу на те, що Трамп де-факто оголосив блокаду Кубі, а біля Ірану триває накопичення воєнного угрупування. Це, безумовно, буде відволікати від України. Але Україна залишається частиною передвиборчого плану Трампа. І нам не можна допустити, щоб у виборах у США нас відтіснили інші теми.
6. При цьому, як би не розвивалися події в Ірані та на Кубі, другого «розвороту над Атлантикою» не буде. Навіть якщо завтра американці викрадуть вище керівництво цих країн, Росія не вийде з переговорного процесу. Повторю тільки те, що вже казав не раз: Путін боїться посваритися з Трампом. З одного боку — через можливий тиск на тіньовий флот, а з іншого — Росії потрібно диверсифіковуватися між Китаєм та Заходом. Розрив з Трампом залишить Росію сам на сам з Пекіном. І, на відміну від 2022 року, запасів жиру в Москві майже немає.
7. Підсумовуючи, варто ще раз наголосити: в Абу-Дабі зараз будуть іти (інтенсивні?) переговори про умовно другорядні, хоч і дуже важливі теми. Логіка США залишається незмінною: треба домовитися про все, крім територій, а потім почати тиснути на обидві сторони одночасно. Зараз же нам треба особливо уважно дивитися за тим, чи продовжить США зупиняти судна з тіньового флоту. Це поки головний лакмусовий папірець того, як будуть чи не будуть тиснути на РФ.
Вадим Денисенко / Facebook
