вівторок, 23 липня 2024 | ПРО ПРОЄКТ | КОНТАКТИ

Вадим Денисенко: Чому осінні мирні переговори поки є ілюзією Реакція на підрив Кримського мосту показала: горизонт планування Кремля – березень-2024. Але в цьому плануванні осінні переговори, про які так багато говорять останнім часом, мають невеликі шанси на втілення

Хочу відразу сказати: я не розглядаю тут модальність чи, тим більше, можливі деталі переговорів. Поки, хочеться проаналізувати саму їх можливість, адже останнім часом дуже багато хто з експертів починає говорити, що восени нас змусять сісти за стіл переговорів.

1. З промови Путіна, яку він «виголосив» через 15 годин після вибуху на Кримському мості, ясно одне: в Кремлі прийняли рішення робити вигляд ніби нічого серйозного не відбулося. Очевидно, будуть обстріли української інфраструктури і росіяни скажуть, що щось знищили. Можливо буде масована атака на Київ і урядовий квартал зокрема. Але нічого нового тут нема і не може бути. Всі варіанти для підняття ставок, а їх у Путіна, аж три (зернова угода, ЗАЕС та прямий ядерний удар,) так чи інакше вже задіяні. Нового нічого нема, а ядерного удару не буде.

2. Головні сподівання Кремля зараз — це Купʼянськ. Ситуація на тому напрямку складна вже, як мінімум, місяць. Росіяни там зосереджують свій ударний кулак не лише, щоб спробувати прорвати оборону на Харківщині, але й для того, щоб змусити нас перекинути частини з Бахмуту та півдня. Водночас ми маємо розуміти — це останні резерви Путіна, які він зміг сконцентрувати без мобілізації. І, судячи з усього, всі його сподівання — що тут у нього щось вдасться і тоді не треба оголошувати мобілізації. Якщо не вдасться — теж не проблема. Його план Б полягає в тому, щоб до виборів не втратити Мелітополь та Бахмут (останній має, перш за все, символічне значення). Всі інші рішення будуть ухвалюватися після виборів.

3. Вся державна машина Росії зараз концентрується на президентських виборах березня 2024 року. Головна мета — не допустити політизації процесів і досягти потрібних реальних 60% голосів. Я неодноразово говорив: ті, хто вважає, що Путіну плювати на відсотки, глибоко помиляються. Він впаде без народної легітимності (еліти зрозуміють, що король голий, коли його реальні рейтинги впадуть нижче 40%).

4. Головні аспекти майбутньої кампанії: обʼєднання росіян навколо Путіна. Ця заготовка була доволі невдало апробована після маршу Пригожина, але заміну їй поки не пропонують і, можливо, не шукають. А не шукають, бо вона дуже подобається Путіну, який все більше занурюється в віртуальний світ, де комфортно, перш за все, йому. Другий аспект виборів — комфортна країна (про це на днях писали російські «Вєдомості»). Комфортна країна — це коли з усіх ящиків буде говоритися про те, як розвивається економіка, як всім добре жити і т.д. І, нарешті, третій аспект — мігранти. При чому цей аспект буде виводитися в окрему мікрокампанію в Москві та області. На цьому тлі війна — щось другорядне.

5. Власне, в усю цю картину мирні переговори можуть вписатися виключно за однієї умови: повна капітуляція України. Путін, з великою долею імовірності, не може собі дозволити перед виборами робити напівкроки і говорити про поступки. Тому, виходячи з логіки виборчого процесу і відсутності можливості піднімати ставки, вірогідність переговорів восени є відносно невеликою.

6. За яких умов можуть теоретично початися такі переговори? Є два базових варіанти: а) політична або фізична смерть Путіна; б) спільна жорстка позиція США та Китаю (не поодинці, а саме спільна позиція). Щодо смерті Путіна, залишимо розмови про це, як про приємного для нас чорного лебедя, адже аналізувати тут немає чого. Щодо позицій Китаю і США, то обом країнам нема куди поспішати. Китаю потрібен час, щоб Росія максимально, а в деяких галузях і безповоротно, стала залежною від Піднебесної (це станеться не раніше середини наступного року). США не можуть увійти в вибори, де президента звинувачуватимуть в тому, що він повторив Мюнхен та поділ Чехословаччини. Тому поки вірогідність початку переговорів можна оцінювати, як відносно невисоку. Хоча, звичайно, життя буде вносити свої корективи і базові установки, які є сьогодні, можуть мінятися. Але поки точно не варто йти за тими, хто безапеляційно заявляє: «на осінь нас посадять за стіл переговорів».


Вадим Денисенко / Facebook
Поділіться цим