воскресенье, 29 мая 2022 | О ПРОЕКТЕ | КОНТАКТЫ

Перемога в Берліні: Велика війна нервів тільки починається Мінські угоди – це наш Сталінград і тут потрібна повна мобілізація суспільства, щоб Банкова не змогла піти на переговори з ОРДЛО

Ми маємо чітко зрозуміти: Банкова не пішла на Мінську капітуляцію в Берліні виключно з однієї причини: через страх бунтів всередині країни. І це чи не єдиний позитив від вчорашньої зустрічі в нормандському форматі. Проте, це всього лише виграний бій (навіть не битва). Вирішальні битви будуть ще попереду.

Отже, давайте спробуємо підбити проміжкові результати цього раунду переговорів.

1 . Нічого не підписано через жорстку позицію української сторони. Великий плюс в тому, що німці та французи, з огляду саме на таку позицію України зайняли нейтральну позицію (пасаж Козака про те, що представник Німеччини сказав, що йому потрібно йти гуляти з собакою, найкраще тому підтвердження). Проте, далі нам потрібно, щоб наш посол в Німеччині перестав трощити німців і почав створювати проукраїнську коаліцію, а держава має ламати ситуацію в медіа. Те саме стосується і Франції.

2. На жаль, ми погоджуємося на тактику росіян, які прискорюють переговорні процеси. Поки у нас немає планів Б потрібно збивати темп всі ми доступними методами.

3. Напередодні Берліна Андрій Єрмак зустрічався з журналістами і блогерами та політологами, яким сказав, що Банкова хоче компромісу, але без змін до Конституції. Для того, щоб зробити це, потрібно йти на об‘єднання суспільства і сідати за стіл переговорів з усіма, включно з Порошенком (звичайно, без Медведчука). Але для Банкової вже є подвигом те, що поговорили з відносно вузьким колом телевізійних персонажів. Далі, в плані об‘єднання суспільства ніхто не готовий іти. На жаль, розуміння того, що мінські угоди — це наш Сталінград, ні в кого нема.

4. Важливо, що на своїй прес-конференції Андрій Єрмак сказав про енергетичні гарантії. Судячи з усього, він піднімав ці теми, і навколо цього ішли дискусії. Адже саме газове питання, може стати ключем до серця Європи і головною проблемою, яка ламатиме Україну.

5. Мені здається, що РФ зараз нагнітає істерію, але, в цілому, в Кремлі готовий до того, що поки ніхто нічого не підпише. Паралельно росіяни «сушать труби» і головний  удар планується на осінь – на початок нового опалювального сезону, коли і Україна, і ЄС будуть не готові до зими.

6. Є один аспект про який мало зараз говорять, але через ріст цін на вугілля, виглядає так, що «ЛДНР» минулого року і цього вийдуть на відносну бездотаційність. Це нічого не значить для геополітики, але це важливо для розуміння процесів на окупованих територіях  і в самій РФ з приводу економічних санкцій і подібних речей.

7. Україна займає залізобетонну позицію на переговорах не маючи жодного люфту. Проблема у відсутності гри і навіть міліметру для компромісів. Вихід ситуаціі це завжди компроміс або повна мобілізація суспільства на наш Сталінград. Зараз немає ні того ні іншого. Діалогу з народом не існує взагалі, на жаль

Тому, ми маємо розуміти – зустріч в Берліні це маленький бій. Головні битви попереду.


Вадим Денисенко / Facebook
Поделитесь.